Незабутні · “Далеко не про кожну людину знайдеться стільки охочих поділитися спогадами”. · с. 14сторінка оригіналу ↗
“Я – пісня у стріли на вістрі!”
Слово Просвіти, №46 за 2022 рік
Юлія ЯСІНА, м. Одеса
У “Грецькій залі” Одеського українського академічного музично-драматичного театру зібрались шанувальники таланту Галини Могильницької, щоб згадати про неї, її справи, поговорити про слід в житті нашої країни та спадок, залишений нею для нас всіх. Модерували зустріч донька поетеси Ярослава Різникова та кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри української літератури в ОНУ ім. І. І. Мечникова Ірина Нечиталюк. На початку зустрічі прозвучав відеовиступ Павла Гриценка – директора Інституту української мови НАН України, доктора філологічних наук, професора, дійсного члена Національного товариства Шевченка. “Красива, романтично піднесена, з прекрасним голосом”, – такою він знав Галину ще у студентські роки. “Скільки на її долю випало турбот, скільки було найрізноманітніших підступів. Але вона залишалась на висоті... На висоті служіння українській справі”, – такою вона залишилась у його пам’яті згодом. “Пані Галина була прекрасною поетесою, учителькою, правозахисницею, людиною, яка працювала на утвердження Української Помісної церкви, зробила надзвичайно багато, щоб українська мова розвивалась, щоб її плекали в закладах освіти, поширювали за кордоном, де видавались її книги”, – так відгукнувся про Г. Могильницьку Уповноважений із захисту державної мови, український політик, науковець, громадський діяч, народний депутат України VIII скликання Тарас Кремінь. З його батьком – поетом, лавреатом Шевченківської премії Дмитром Кременем – п. Галину поєднували теплі товариські стосунки. Він разом з іншими членами Миколаївського відділення Спілки письменників України намагався підтримати її віру в себе і свій талант, допомогти в складний період її життя. Теплим словом згадував Г. Могильницьку й директор Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка Микола Жулинський: “Колись був вражений талантом авторки, отримав естетичну насолоду, порадів, що відкрив для себе її твори, хоча й стало прикро, що не все талановите, “принишкле” в скромності поза Києвом стає видимим широкому загалу. ...На жаль, Галини Анатоліївни Могильницької – справжнього борця, творчої талановитої людини вже рік як немає з нами. Вона була однією з справжніх мудрих ковалів духа, яких в Україні не так багато”. Емоційним і щирим був виступ Володимира Шовкошитного – відомого українського поета, публіциста, громадського, політичного та державного діяча. Саме в
Євген БУКЕТ, співупорядник книги
У Національному музеї літератури України відбулася неординарна, як для нашого часу, подія – п’ятигодинна презентація книги “Тарас Силенко, співець непримиренної України”. Видання, присвячене пам’яті видатного кобзаря, заслуженого артиста України Тараса Силенка – справжній фоліант, обсягом 512 сторінок, упорядковане Історичним клубом “Холодний Яр” на чолі зі знаним дослідником української минувшини Романом Ковалем. До нього увійшли спогади понад 150 осіб, які товаришували з Тарасом, були шанувальниками його творчості та яких доля звела з цією непересічною особистістю. Також окремими розділами подано авторські статті Тараса Силенка та інтерв’ю з ним, спогади про поетесу Лесю Силенко – Тарасову маму, вірші, присвячені Тарасові. Деякі з них свого часу друкувалися в “Слові Просвіти”. Кобзар Тарас Силенко передчасно пішов у засвіти 22 червня минулого року, а 29 грудня нинішнього йому мало б виповнитися 50. Як зазначив автор-упорядник книги, письменник Роман Коваль: “зовсім не таким уявляв свій ювілей Тарас”, але вечір вийшов цілком у його стилі – велелюдний і необмежений у часопросторі. Друзі часто називали Тараса Силенка “віщим Бояном”, “співучим філософом”, він був його видавництві “Український пріоритет” було видано книгу Г. Могильницької “Імена”, за яку вона отримала відзнаку Міжнародної літературно-мистецької Академії України – медаль Івана Мазепи. У нього ж заплановано видання останньої книги “І стоїть над світом жінка”, яку п. Галина, як не прикро, побачити вже не зможе… Любов Задорожна – ректорка Одеської академії неперервної освіти, кандидатка філософських наук згадувала про понад 25 років життя Галини Анатоліївни, що були пов’язані з Одеським інститутом вдосконалення вчителів (нині Одеська академія неперервної освіти). Цей заклад став справжньою оселею її мудрого серця, тут вона змогла зреалізувати свої професійні педагогічні вміння й таланти, передати знання цілій плеяді вчителів. Відразу три знаних історики, професори, доктори історичних наук – Григорій Гончарук, який знав Галину зі студентських років, та Олександр Музичко говорили про те, що Г. Могильницька, не будучи професійним істориком, стала авторкою низки історичних книг, що вплинули на формування цілого покоління українців. Її глибокі знання, вміння бачити логіку подій й талант стрункого поєднання фактів у цілісну картину, давали можливість здійснювати таку потужну просвітницьку роботу. Декан факультету історії та філософії
Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова, голова правління Одеської обласної організації Національної спілки краєзнавців України, заслужений працівник освіти України В’ячеслав Кушнір поділився своїми спогадами про спільну роботу над двома книгами з серії “Патріот”, де він був головним редактором. Зазначу, що до роботи над ними було залучено багато талановитих науковців, а ідея започаткування серії належала п. Галині та її найближчій подрузі Софії Шеренговій – громадській діячці, культурологині, одній з засновників громадської організації “Інтелектуальний форум”. Олександр Музичко, що був знайомий з Г. Могильницькою майже 18 років, відзначив її талант просвітительки, принциповість та вміння відстоювати свої переконання. Він запропонував започаткувати читання ім. Г. Могильницької та об’єктивувати пам’ять про неї, назвавши її ім’ям заклад культури чи освіти Одеси та встановивши меморіальну дошку. Цікавим фактами про Г. Могильницьку був наповнений відеовиступ Олександра Полеця – керівника Асоціації українських інженерів шляхів сполучення США, одного з фундаторів Української Православної Церкви в Міннеаполісі, палкого патріота України, усі зусилля якого спрямовані на розвиток своєї історичної Батьківщини. Він розповів про те, що в США в 2004 році ним було створено комітет зі збору коштів для перевидання книги Г. Могильницької “Літос, або камінь з праці на розбиття митрополичого блудословія”, в якій чи не вперше було доступно, з посиланням на історичні, релігійні та релігієзнавчі джерела, обґрунтовано необхідність створення в Україні єдиної Помісної Української Православної Церкви як гаранта повноцінного духовного й національного відродження нашого народу. Вражають тиражі, якими розійшовся “Літос” та наступна книга “Хроніка великого ошуканства” (видані вперше у видавництві “Українська ідея” Марії Овдієнко) – до 100 тисяч примірників українською, російською та англійською мовами! Про зроблене Г. Могильницькою для становлення Помісної Української Церкви говорив секретар Одесько-Балтської єпархії Православної Церкви України о.Теодор (Оробець). Він розповів також про її роботу з відновлення Одеського Собору Різдва Христового на вул. Пастера, про організацію недільної школи для діток, про її книги, що будили людей.
Добрими словами також згадував про п. Галину Іван Мельник – заслужений журналіст України, головний редактор Одеської обласної суспільно-політичної газети “Чорноморські новини”, що відзначила в цьому році своє 105-ліття. У газеті друкували статті Могильницької і матеріали про неї навіть у той час, коли інші не наважувались це робити. Заслужений художник України, громадський діяч Сергій Савченко розповів про участь п. Галини в літературно-мистецькому проєкті “Леся Українка. Присвята”, що став, на жаль, останнім у її житті. Саме за ініціативи п. Сергія було організовано виставку картин в Одеському Літературному музеї та видано збірник статей про видатну українську поетесу до 150-річчя від дня народження. Лариса Дем’янишина – художниця, учасниця всеукраїнських та зарубіжних пленерів та виставок, продемонструвала ілюстрації поки так і не виданої збірки дитячих віршів Галини Могильницької та поділилась спогадами про їхню творчу співпрацю. Шістдесятник, член Одеського відділення Спілки письменників, повний кавалер ордена “За заслуги” Олекса Різників розповів про свою першу дружину Галину Могильницьку та прочитав присвячений їй уривок зі своєї поеми “Мовчиш, Стрибоже”. Поема опублікована буквально на днях, хоча й була написана в м. Балта в 1968-1969 роках. У той час Галина Могильницька, до її звільнення за “вихолощення комуністичної ідейності з курсу української літератури та пропаганду творчості націоналістичних поетів” (себто Ліни Костенко, Василя Симоненка, Івана Драча, Миколи Вінграновського), працювала викладачем Балтського педучилища, а Олекса Різників був журналістом місцевої газети “Народна трибуна”. Вірші Г. Могильницької прочитали старший офіцер відділення морально-психологічного забезпечення 122 бригади територіальної оборони майор Дяченко Василь та Aрина Александрова, яка зацікавившись творчістю п. Галини, написала ґрунтовну творчу роботу та створила з друзями сайт, присвячений їй. Меморіальний захід прикрасили своїми виступами декламаторка Олена Клименко та лавреати міжнародних конкурсів Злата Ясіновська та Ліліт Мкртчан, які виконали пісню на слова Галини Могильницької “Чар мого сердечного тепла”. Сльози у присутніх викликало потрясаюче за емоційністю і драматизмом виконання заслуженою працівницею культури України Оленою Олійник вірша Г. Могильницької “Дві матері”. Ефект підсилило відео, створене Юлією Незвінською – онукою п. Галини, з використанням картин заслуженого художника України Олега Шупляка.
Вже минув рік, як 12 грудня 2021 року відійшла у засвіти Галина Могильницька – активна учасниця українського правозахисного руху, український педагог, відома публіцистка і поетеса, авторка “Слова Просвіти”.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
