Про-читання · “Для знавців, якими були герольди, пред’явлений герб мав всю необхідну інформацію, наче своєрідний “паспорт”. · с. 11сторінка оригіналу ↗
Українська геральдика в часі й просторі
Слово Просвіти, №46 за 2024 рік
Геральдика – це наука, що вивчає герби, кольорові емблеми, які належали або належать особам, родам чи спільнотам, та досліджує історію виникнення і розвиток гербової традиції, закони складання гербів та їх використання. В умовах відновлення історичної пам’яті України фундаментальна праця Петра Володимировича Нестеренка “Здобутки української геральдики доби Незалежності”, яка нещодавно вийшла з друку, надає багатий історичний матеріал, допомагає вченим та фахівцям, викладачам і студентам закладів культури й мистецтв у підвищенні культурно-історичної кваліфікації, а також усім, кому небайдужа історія рідної Батьківщини.
Володимир СКРИНЧЕНКО
Війська Запорозького воїн знаменитий Щохвилини ладен край свій боронити… Гр. Граб’янка
Як навчальний посібник ця праця митця рекомендована Міністерством освіти і науки України, а також схвалена Вченими радами Інституту історії України НАН України та історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Вона видана невеликим накладом (50 примірників!) і вже на сьогодні вважається бібліографічною рідкістю, але доступна читачам у бібліотечних книгозбірнях. Петро Володимирович Нестеренко – член Національної спілки художників України та президент Українського екслібрис-клубу, кандидат мистецтвознавства, доцент і завідувач кафедри дизайну Міжрегіональної Академії управління персоналом, митець й просто людина, знана у світі українського мистецтва, яка із насолодою занурюється у глиб віків та збирає у свою скарбничку унікальні свідоцтва про таємниці європейської та вітчизняної геральдики ще за часів сивої давнини і до сьогодення. Адже геральдика досі лишається terra incogni- ta для широкого загалу.
Біля витоків геральдики Яскраве і барвисте мистецтво геральдики виникло в похмурі часи Середньовіччя, що настали в Європі із загибеллю Римської імперії, коли виник феодалізм і склалася система спадкової аристократії, тобто за доби становлення й розквіту лицарства. Важливим поштовхом до появи гербів стали хрестові походи, які тривали з 1096 по 1291 роки і склали цілу епоху в історії Західної Європи. Саме в цей період використання гербів прийняло масовий характер. Але породив їх нищівний вогонь війни, яка була спровокована фанатичними мусульманами. Озброєні своєю непримиримою релігією, вони захопили Палестину та Єрусалим і почали оскверняти святині християнстві, чинити перешкоди християнам-паломникам. Хрестові походи різко підштовхнули процес герботворення, оскільки в них брали участь багато лицарів з різних країн світу, тому необхідні були відповідні відмінності для них. Наступним етапом у розвитку творення й поширення гербів стали лицарські турніри, що стали невід’ємною частиною західноєвропейського життя. Лицарським турнірам герб зобов’язаний не менше, ніж хрестовим походам, адже до участі у турнірах допускали тільки осіб благородного походження. І головним пропуском на турнір був герб, що доводив високе походження власника та його положення в родовій ієрархії. Так, в одному з лицарських турнірів брав участь і отримав смертельне поранення французький монарх Генріх ІІ від свого гвардійця, шотландця Габрієля Монтгомері. Для знавців, якими були герольди, пред’явлений герб мав всю необхідну інформацію, наче своєрідний “паспорт”. Герольди систематизували знання про герби, виробили правила їх складання і створили науку “гербознавство” або “геральдику”. Вони повинні були охороняти звичаї лицарства, укладати правила турнірів, а також пильнувати їх дотримання. Поступово герби стали важливим означенням належності до привілейованого стану і почали передаватися в спадок. Право надання шляхетства і відповідно гербів належало монархам. У Середньовіччі розвинулись і інші напрями геральдики – міська, корпоративна і церковна. Торговці і ремісники створювали свої професійні гільдії, реєстрували їх, як “юридичні особи”, і одержували право на володіння гербом. Геральдика стала невід’ємною частиною європейської та світової культури. Це передусім данина традиції, інтернаціональна мова символів, що складалася упродовж століть. Для створення герба необхідні не лише фах, знання певних канонів, а й особливий геральдичний смак, що формується передусім на історичному підґрунті. У багатьох країнах тривалий час існують різноманітні геральдичні інституції. В Україні (у Львові) 1990 року було організовано Українське геральдичне товариство (з 1995 року – член Міжнародної конфедерації генеалогії та геральдики), яке видає свій науковий вісник “Знак” та проводить наукові конференції. Активно працює Комісія державних нагород та геральдики, яка є дорадчим органом при Президентові України.
Геральдика козацької доби Україна як частина Європи успадкувала і геральдичні системи європейських країн. Зародження геральдичних традицій на українських землях датується другою половиною XIII – початком XIV століть. Українська геральдика у своєму розвитку пройшла кілька етапів. Кожен зних характеризується впливом різних геральдичних систем. Давньоруські герби та символи складалися під впливом західноєвропейського та візантійського герботворення. Однак найбільший вплив мала польська символіка. Петро Нестеренко наводить чимало прикладів з історії української геральдики, коли на історичну арену вийшло козацтво, яке створило політичні формування нового суспільно-політичного устрою на українських землях. Доба козацького герботворення розпочалася від кінця ХVІ століття (з появою першого запорозького герба) і тривала до кінця ХVІІІ століття (з часу скасування української автономії). В Україні тоді спостерігався бурхливий процес розквіту нових, не бачених ще й досі, геральдичних форм. На зміну шляхті приходить інша, елітна верства – козацька старшина, для якої геральдика стала тим самим, чим вона була для середньовічного лицарства – однією з ознак високого соціального статусу, формою символічного висловлення власних суспільно-політичних амбіцій. Зображення “Війська Запорозького воїна знаменитого” – козака з мушкетом, шаблею та порохівницею – набуло значення герба із запровадженням козацького реєстрового війська. Саме на печатці універсалу гетьмана Григорія Лободи 1592 року збереглося зображення “Козака з мушкетом”, тобто від цієї дати і веде свій родовід козацька геральдика. Гербовий відтиск підтверджував законну силу універсалів Петра Сагайдачного, Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, Кирила Розумовського та ін. Одним із перших дослідників, що займалися вивченням геральдики та генеалогії, був представник козацької старшини генеральний підскарбій Яків Андрійович Маркевич. До нашого часу дійшов його “Щоденник”, який дає уявлення про стан розвитку геральдичних досліджень на теренах України. Петро Нестеренко згадує про багатьох вчених і дослідників вітчизняної геральдики, які працювали у цій галузі на межі XIX–XX століть: Олександра Лазаревського, Григорія Мілорадовича, Володимира Антоновича, Михайла Грушевського, Владислава Лукомського і Георгія Нарбута. Автор приділяє велику увагу працям Вадима Модзалевського, його великим заслугам перед українською історичною наукою. Проживши коротке життя, Модзалевський встиг видати чотири томи “Малоросійського родослівника” (1908–1914), п’ятий том (у двох випусках) вийшов у наш час. У співавторстві з геральдистом Владиславом Лукомським і графіком Георгієм Нарбутом Вадим Модзалевський 1914 року підготував “Малоросійський гербівник”. З початком Козацької революції починається швидкий процес творення козацької геральдичної системи. Уже навесні 1648 року зображення лицаря-козака з мушкетом було розміщено в полі військової печатки Богдана Хмельницького. Розквіт козацького герботворення у сфері державної геральдики припадає на середину ХVІІІ століття, коли останній гетьман України Кирило
Розумовський своїм ордером від 8 березня 1755 року ствердив Герб Війська Запорозького (Гетьманщини) як Національний Герб. З утворенням Центральної Ради і проголошенням Української Народної Республіки 1917 року постало питання про національну символіку. У січні й лютому 1918 року Центральною Радою був затверджений проект державного герба УНР зі знаком тризуба, схвалено велику й малу печатки УНР. За гетьмана Скоропадського як герб пропонувалося зображення козака з рушницею і шаблею, однак вирішили зберегти у цій ролі тризуб. З проголошенням незалежності України було затверджено Державний прапор, а також тризуб як малий герб України і, відповідно, головний елемент великого герба. Відтоді над Верховною Радою України замайорів синьо-жовтий прапор, а в державних установах запанував малий герб держави – тризуб. Пошта України 1992 року випустила у світ марку з державними символами: прапором і малим гербом…
Від української минувшини до сьогодення Доля київського герба пов’язана з опікуном Києва архістратигом Михаїлом. Перша відома згадка про герб у вигляді “архангела біло-крилатого на синьому полі” належить до 1414 ро-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
