Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Український шлях · “Вона освячена кров’ю тих незліченних воїнів, що віддали життя у боротьбі з окупантами усіх мастей за волю України”. · с. 13сторінка оригіналу ↗

Діти “неправого ложа”

Слово Просвіти, №46 за 2024 рік

Руху, зважаючи на Ваш беззастережний авторитет серед українських націоналістів і українців, загалом було б правильно призначити Вашого наступника. Не сумніваюся ні на мить, що делегати Великого збору одностайно підтримають Ваш вибір. Полковник витримав паузу, через силу посміхнувся і відповів: – Дорогий друже Олеже, призначати свого наступника – це привілей, але не обов’язок голови ОУН. Так ось, я вирішив не скористатися цим привілеєм. Наша Організація пройшла славний шлях і великі випробування: її не зламали ані польські, мадярські чи московські репресії; ані трагічна загибель основоположника Євгена Коновальця; ані жорна Другої світової війни; ані важкі емігрантські будні й відірваність від рідної землі. Вороги не змогли знищити ОУН не тому, що її очолював славної пам’яті Євген Коновалець чи ваш покірний слуга, а передусім тому, що рядовий склад нашого членства у своїй масі завжди виявляв мудрість і далекоглядність у складних ситуаціях, які час від часу підкидало життя. Тому я не сумніваюся, що в ситуації, яка виникла зі станом мого здоров’я, делегати Великого збору виявлять мудрість і далекоглядність та виберуть на становище голови ОУН достойного кандидата. *** П’ятий Великий збір українських націоналістів розпочався, але без участі голови ОУН Андрія Мельника. А значить, більше не можна було приховувати його хворобу, тому делегатів одразу поінформували про недугу А. Нестор МИЗАК, доктор історичних наук, професор Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича У церковних метричних книгах про народження дітей у Східній Галичині була графа: “законного і незаконного ложа”, значить проблема була надзвичайно болючою і про неї висловився навіть Тарас Шевченко у поемі “Катерина”. За шевченкових часів у його рідній Кирилівці було 17 дівчат – покриток, “які в народному розумінні зганьбили себе і свій рід, народивши позашлюбну дитину сільська громада засудила їх, покривши чорною хусткою, це символізувало зміну соціального статусу, бо покритку зрівнювали з жебрачкою” – пише Володимир Мельниченко у статті “Живописна “Катерина” – втілення Шевченкових поетичних дум”. Родичі вигнали Катерину з дому, бо що скажуть люди, залишити дочку при собі означало б потурати розпусті. Ось якими нещадними були слова матері у “Катерині” з цієї нагоди: “Не кажи добрим людям, / Що є в тебе мати. / Проклятий час – годинонька, / Що ти народилась! / Якби знала, до схід сонця / була б утопила … / Здалась тоді б ти гадині, / Тепер – москалеві”. Отже, покриткою в Україні називали дівчину, яка не вберегла своєї честі й народила позашлюбну дитину (байструка). Для прикладу у с. Гермаківка колишнього Борщівського повіту Тернопільщини позашлюбних дітей називали “бенькартами” з польського, чи німецького, або дітьми “неправого ложа”. Дмитро Колісник який виїхав на початку ХХ століття з села до Канади написав там книгу “Моє село” у якій описав, що покритка у неділю рано мусіла приходити до церкви у хустці (з покритою головою і стояти у святині при дверях у т. зв. бабнику). Заміжні ж жінки “йшли до церкви у рантусі (рантухом називалося біле полотнище, яким накривала голову заміжня жінка. – Н. М.). Тоді всі приглядалися як то пасує молодій відданиці рантух. І дійсно, виглядало цікаво. Знавши дівчину з дитинства, а тепер вона перший раз в рантусі й виглядала мов червоне яблучко, обвинена біленьким мов сніг рантухом. Вона також була підбадьорена, що нарешті дочекалася рантуха, як символу дівочої чести, яку вона так берегла, щоб не принести сорому собі, своїй дорогій матері та цілій своїй родині. Тому нічого дивного, що вона так раділа тим рантухом, що їй належався на підставі закону Божого і людського”. На фоні знань про покритку та її статус у селі зазначимо, що ус. Гермаківка у 1870–1944 рр. було близько 200 дівчат і жінок, які за 70 років народили 207 позашлюбних дітей. В окремі роки у Гермаківці народжувалось по 8–9 позашлюбних дітей. Церква на явище народження позашлюбних дітей майже не реагувала, окрім сказаного вище, священники лише констатували те що сталося, чесно хрестили дітей, або хоронили їх, якщо вони помирали. Чомусь про ці явища церква не подавала у своїх щожанням піти на спочинок і обов’язком служити українській нації до загину, полковник промовив: – Я не можу йти проти волі делегатів Великого збору, навіть якщо стан мого здоров’я стає дедалі критичнішим. А тому, даючи згоду очолити ОУН, прошу врахувати мої побажання щодо обрання заступниками голови ОУН друзів Олега Штуля-Ждановича, Якова Маковецького і Ярослава Гайваса. Також прошу вважати довічним членом Проводу ОУН генерала Миколу Капустянського, а відтак подаю на затвердження Великого збору перелік кандидатів до Проводу українських націоналістів. З висоти часу таке рішення полковника А. Мельника може здатися виявом хвилинної слабкості, адже стан його здоров’я не дозволяв повноцінно виконувати обов’язки голови ОУН. Однак на той час не існувало альтернативи, а тому ОУН могла потрапити у турбулентність з усіма негативними наслідками для неї у майбутньому. Це добре усвідомлював полковник, даючи згоду знову очолити ОУН попри катастрофічний стан свого здоров’я. Звістка про готовність А. Мельника залишитися біля керма ОУН радісно сприйнялася делегатами Великого збору та відкрила можливість для його успішного проведення і завершення. П’ятий Великий збір одностайно обрав Андрія Мельника головою ОУН та запропонований ним склад Проводу, а також схвалив резолюції, які визначали пріоритетні напрями внутрішньої і зовнішньої політики ОУН. річних звітах до консисторії т. зв. Шематизмах (списках. – Н. М.), напевно духовна і державна влада не вимагала цього. Зазначимо, що народження позашлюбних дітей були притаманні не тільки Гермаківці, а й іншим селам Борщівського повіту, ба й усієї Східної Галичини. За означені роки маємо лише два приклади реагування, записаних у Метриці с. Гермаківка про незаконно народжених. Перший з них про Івана Ярему, сина Анастасії Михайла Колісника і Тетяни Микити Гусака, народженого 8 жовтня 1875 р. Хресними батьками у неї були Петро Ярема і Євдокія дружина Теодора Зуляка. З цієї нагоди священник записав у метриці про батька дитини Герасима Яреми: “Сим освідчаю в присутствії господаря Александра Москвінского і Василя Матіїва, що єст отцем сей дитини Герасим Ярема, ми лічно знаєм, що імя, призвище од него набутоє, єсть єму питоме, і що он в нашем присутствії, яко отець жадал биті вписаним в метрику, сим посвідчаєм. Олександр Москвінський – научитель, Василь Матіїв господар з Єрмаківки”. Другий метричний запис, присвячений новонародженій Софії Клапущак від 29 липня 1910 р. Матір’ю її була Анна Клапушак д. Василя і Анастасії Барзійко, а спричинився до народження дитини парубок Олекса Коваль с. Теодора і Марії. На нашу думку явища позашлюбного народження дітей спричиняли незважаючи на наявність у нашому краї церков, старовинні пережит- *** Тим часом стан здоров’я Андрія Мельника погіршувався. 7 вересня 1964 року Яків Маковецький відвідав полковника у лікарні. Він лежав ослаблений, а вигляд його вказував, що життя от-от покине хворе тіло. – Вітаю, дорогий друже, з яким добром прийшли? – запитав Андрій Мельник, протягуючи для вітання руку. Яків Маковецький розповів про стан справ в ОУН, передав письмові звіти окремих членів і референтів ПУН. Розмова швидко втомлювала полковника, а тому дружина Софія, яка від нього не відходила, сказала Маковецькому, що треба завершувати. Шпитальна прислуга принесла обід, але полковник відмовився їсти, наполягаючи на продовженні розмови з Маковецьким. І тільки коли всі справи були обговорені й полагоджені, полковник дав зрозуміти, що тепер скаже останні свої слова: – Перед Вашим від’їздом, друже, хочу передати кілька слів друзям, бо не знаю, чи буде нагода і змога зробити це іншим разом. Я свідомий, що стан мого здоров’я важкий і не так уже багато я можу допомогти ОУН. Також свідомий я труднощів, які з цього випливають. Час підтвердив, що ОУН була потрібною. Потреба її закріплена терпіннями і муками в тюрмах, у концтаборах і засланнях тисяч і тисяч її членів. Вона освячена кров’ю тих незліченних воїнів, що віддали життя у боротьбі з окупантами усіх мастей за волю України. Але ОУН так і не досягла своєї мети. Самовіддана боротьки язичництва, п’янства і алкоголізму, моральної деградації, неграмотності з інтимного життя, браку шкільної освіти, як супутніх явищ тодішнього життя. З іншого боку, ніколи не доводилося зустрічати у літературі чи в переказах про відповідальність за брутальну поведінку з дівчиною хлопців-парубків. За здійснення сексуального вчинку з дівчиною та народження позашлюбної дитини їх не засуджували, як дівчат не поливали липкою рідиною, не посипали пір’ям і не водили оголеними по селу як у Центральній Україні. Характерно, що Шевченкова Катерина стала покриткою від москаля, а тут дівчата “покривалися” від українських хлопців – селян, що удвічі ганебніше. Лише у другій половині 30-х років ХХ століття, коли люди почали горнутися до читальні “Просвіти” ці явища почали щезати. Коли ж зорганізувалася ОУН, молодь почала сприймала високі гасла Українського Націоналіста про українське жіноцтво у яких йшлося: “Шануй жінок, що мають стати тобі подругами духа ідеї і чину, але гидуй розгнузданими. Цінуй високо материнство, як джерело продовженого життя. З Твоєї родини створи оплот чистоти Нації. Люби і опікуйся дітворою, як майбутнім Нації”. Нарешті, якщо член ОУН допускався з дівчиною ганебного вчинку, ним займалася Служба Безпеки Збройного підпілля. У вирі Другої світової війни та після неї “елітні” хлопці, як члени ОУН, погинули і дівчата змушені були виходити заміж за парубків, вихованих в умовах здеградованої совєтської доби.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин