Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Гості “СП” · “Наші концерти є виконанням нашого громадянського обов’язку – популяризувати українське мистецтво”. · с. 14сторінка оригіналу ↗

Пісенна сповідь капелян

Слово Просвіти, №46 за 2024 рік

У Великій залі імені Героя України Василя Сліпака Національної музичної академії України відбувся концерт “Козацька сповідь”, присвячений 106-й річниці від дня заснування Національної заслуженої капели бандуристів України імені Георгія Майбороди. Про минуле та сучасне життя артистів капели розповіла ведуча, заслужена діячка мистецтв України Світлана Корецька. Едуард ОВЧАРЕНКО Фото Едуарда МЕЖУЛА Третього листопада 1918 року в київському театрі Бергоньє (нині Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки) відбувся перший концерт кобзарського хору. Саме так спочатку називалася капела бандуристів. Було в ній семеро артистів, які прийшли за покликом серця і душі. Які були полум’яними патріотами і поклали своє життя на вівтар кобзарства. Відтоді ці риси генетично увійшли до всіх наступних і хочеться вірити й до прийдешніх поколінь капели. Історія капели – мов ціла вічність, що пролягла від струни до струни. На цьому тернистому шляху були Українська визвольна революція 1918–1922 років, епоха січових стрільців і 30-ті роки минулого століття під чорним крилом репресій, які торкнулися кобзарства. Згадуючи ті далекі роки діяльності капели, її засновник і перший керівник Василь Ємець сказав: “Сміливо можу твердити, що ми не дарма жили на світі. Наша гра на бандурі і спів пробуджували сліпих, повертали сили знесиленим, повертали мужність зневіреним. Наші концерти на фронтах супроводжувалися бойовими піднесеннями”. Ці слова, немов у дзеркалі часу, відтворюють сьогодення Капели бандуристів. Програма концерту мала назву “Козацька сповідь”. Мовою пісні, голосом бандури, звитяжною козацькою енергетикою капеляни розповідали про красу і вічність України. Як говорив великий Кобзар: “І нема тому почину, і краю немає”. Розпочали концерт твором Кирила Стеценка на слова Тараса Шевченка “Гей, літа орел”. Лине час, репертуар колективу збагачується хоровими творами українських композиторів-класиків, фундаторів хорового академічного вітчизняного виконавства. Цього вечора прозвучала українська народна пісня в обробці Миколи Леонтовича “Гаю, гаю, зелен розмаю”. Український народ – народ-будівник, народ-воїн, що б’ється, як лев за свою волю. Саме таку тематику розкривають композиції Степана Малюти “Гей, степами” та Олександра Тищенка на вірші Степана Галябарди “Козацька сповідь”. У різні часи багато імен солістів Капели бандуристів були під забороною. Вивчаючи історію капели, Ярослав Чорногуз знайшов багато цікавих фактів. У 1935 році до бини. Після цього пролунали попурі на теми музичних хітів 50–60-х років минулого століття “Мелодії кохання”. Оркестрова група капели грала “Мелодії кохання”. Це “Чорнобривці”, “Гуцулка Ксеня”, “Червона рута”, “Водограй”. Ці пісні вже є легендарними, а колись вони звучали з радіоточок, були хітами естради, платівки з якими миттєво розкуповували. В історії Капели бандуристів є чимало сторінок співпраці з відомими співачками – Діаною Петриненко, Марією Стеф’юк, Ніною Матвієнко, Сусанною Чахоян, Валентиною Іваненко. Кожна з них залишила свій особливий творчий відбиток в історії капели. Українську народну пісню “Ой, ходить сон…” в обробці Бориса Лятошинського цього вечора подарувала заслужена артистка України Ольга Засадна. Музична Шевченкіана сьогодні продовжує розвиватись у піснях сучасних авторів. Однією з таких пісень є “Сирота”, на музику заслуженого артиста України Олександра Тищенка, яку виконав сам автор. Цього року українська музична спільнота відзначає ювілей видатної сучасної композиторки Лесі Дичко, діяльності якої активно пов’язана з Капелою бандуристів. Для капели композиторка створила прекрасні твори, що вже стали класикою. Вшановуючи ювілярку, в якості музичного привітання було виконано “Пісню про пісню” її авторства. Пісні капели благословляють на майбутнє життя. Серед таких пісень “Їхав козак за Дунай” Семена Климовського. Гарного настрою слухачам надали “Коломийки”. Останнім номером програми стала пісня Олександра Тищенка “Браття-українці”. А на біс капеляни разом з усіма присутніми в залі заспівали уславлену “Червону калину”. – Ми започаткували дуже гарну традицію, називати одним з творів, що звучатиме в концерті, концертну програму, – розповів після закінчення концерту Генеральний директор-художній керівник Національної заслуженої капели бандуристів України народний артист України Юрій Курач. – Зазвичай це нова пісня, яку ще мало хто чув, або вона тільки увійшла до нашого репертуару. Цього разу назву концерту визначила пісня “Козацька сповідь”, на музику Олександра Тищенка і слова Степана Галябарди. У програмі концерту були не тільки історичні та патріотичні пісні. Були лірика й гумор. Ми складаємо програму наших концертів так, щоб комплексно та органічно представити всю репертуарну ретроспективу. Як ніколи, через складну ситуацію в Україні, ми прагнемо донести ту головну істину нашої культурної унікальності, яку ми сьогодні у війні виборюємо. Наші концерти є виконанням нашого громадянського обов’язку – популяризувати українське мистецтво, здійснювати просвітницьку діяльність і піднімати дух гордості та гідності за те, що ми українці з такими традиціями та звичаями. Загалом за загальноприйнятими нормами має бути два відділення концерту приблизно по сорок хвилин, а ми виступали без антракту півтори години. Це непросто. Ми виступаємо на різних концертних майданчиках. Принагідно хотів би зазначити, що більш ніж тридцять років незалежності України, а в Києві так і не збудували сучасного концертного залу для академічної музики. Але мене більше цікавить публіка і рівень та результат виконання. Вважаю, що вийшло непогано. – Чи були крім “Козацької спо! віді” ще прем’єри? – “Пісню про пісню” присвятили ювілею Лесі Дичко, віддали данину відомій композиторці. Загалом переважно виконували твори, яким люди завжди раді, знають їх та хочуть чути в нашому виконанні. Такими піснями-хітами є “Не стій вербо”, “Їхав козак за Дунай”. Перший номер “Гей, літа орел” на музику Кирила Стеценка та вірші Тараса Шевченка є теж безперечно хітом, деякі навіть вважають цей твір народною піснею, хоча це не так. Загалом програма будувалася за драматизмом і мелодизмом. Було непросто і дуже важливо за короткий концертний час показати багато нашого матеріалу, що ми вміємо. Хотілося, щоб публіка знайшла своє та отримала насолоду від різноманіття творів. Цьогоріч ми запросили до участі в концерті заслужену артистку України, солістку капели “Думка” Ольгу Засадну (сопрано). Вона прекрасно передала красу жартівливої української народної пісні “Очеретом качки гнала”. Надзвичайно професійно заспівала складний для виконання твір “Ой, ходить сон..” в обробці Бориса Лятошинського. А ще нашим гостем був заслужений артист України Олександр Тищенко. Крім згаданої пісні “Козацька сповідь”, прозвучали його твори “Сирота” та “Браття українці”. До речі, пісню “Сирота” на слова Тараса Шевченка Олександр Тищенко виконував на першому фестивалі “Червона Рута”, який став для молодого виконавця знаковим. Інші солісти з нашого колективу – заслужений артист України Олексій Савчук (тенор), Дмитрій Годенюк (бас), Максим Воловоденко (бас), Олексій Колюх (тенор), Тарас Мазур (баритон), Ярослав Великий (тенор), Денис Кузін (тенор), Максим Мельник (тенор), Сергій Захарець (старосвітська бандура), а також тріо косарів у складі: Віталій Чернишук, Микита Кондренко та Дмитрій Годенюк. – Напевно, не випадково ви запросили вести концерт Світ! лану Корецьку. – Вона завжди радо відгукується на наші запрошення, коли має можливість і час. З нею разом вже одинадцять років співпрацюємо тільки в Капелі бандуристів, а до цього у мене були спільні з нею проєкти з Чоловічою капелою імені Левка Ревуцького. Це надзвичайно витончена та інтелігентна творча особистість, ерудована конферансьє з великим досвідом. Ми зустрічаємося приблизно за тиждень до концерту, обговорюємо програму та всі деталі. Відшукуємо разом різні цікаві факти, намагаємося зробити так, щоб слухачам було цікаво. – Мабуть, вже не вперше

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин