Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Театр · “Потрібно розвиватися, рухатися вперед, примножувати те, що зробив. Ми всі намагаємося не сидіти на місці”. · с. 15сторінка оригіналу ↗

В обвугленому раю

Слово Просвіти, №46 за 2024 рік

– А Україною гастролюєте? – Нещодавно були на заході України, виступали разом із Анатолієм Паламаренком. Загалом такі гастролі зараз проводити непросто. У великі міста, в яких ми виступали раніше, сьогодні такий великий колектив не пускають. Вся ця робота ведеться на особистих контактах. Держава цим не займається, бо не на часі. – Можете розповісти про ва! ших артистів, які зараз на передо! вій? – Олексій Соколовський, заслужений артист України, лейтенант. В капелі грав на бас-бандурі, на контрабасі, учасник оркестрової групи, де грав на тромбоні. Він професійний тромбоніст (закінчив по класу тромбону Криворізьке музичне училище). Брав участь у звільнені Херсонської області. Володимир Трибель, заслужений артист України. Перша бандура в капелі, соліст-вокаліст, бас. Пішов добровольцем. Дуже довгий час перебував на службі у Харківській області. Старший лейтенант Олег Слободян. Перша бандура, розкішний бас-октавіст. Був мобілізований у лютому 2023 року. Зараз на службі на Херсонському напрямку. Екс-учасник гурту “Тінь сонця”. Тарас Козьменко. Пішов добровольцем. Перша його спеціальність зварювальник. Має золоті руки. Проходить службу у місті Яворів на Львівщині, де займається ремонтом техніки різного виду. Також це прекрасний соліст капели (тенор) і професійний бандурист. Георгій Нечаєв. Пішов добровольцем. Досить тривалий час перебував на Куп’янському напрямку. В капелі грав на кобзі, лірико-драматичний тенор. Харизматичний та різнобічно розвинений артист, який окрім капели є актором сучасного театру VERI- TAS центру Леся Курбаса. Дмитро Романчук. Був мобілізований у березні 2023 року. В капелі друга бандура, баритон. Відповідальний та дуже активний учасник нашого колективу. Зараз, перебуваючи на проходженні служби, активно дає концерти та популяризує бандурне й кобзарське мистецтво. Андрій Бойченко. В капелі виконував партії другої бандури, баритон. Це чесна і справедлива людина та дуже трудолюбивий. Був помічником звукорежисера в капелі. Гарно тямить в техніці. Мобілізований у грудні 2022 року. Зараз в гарячих точках на Донбасі. Оператор дрону. Володимир Чепіль, артист оркестрової групи, віртуозно грає на ударних інструментах. Мобілізований у липні 2024 року, зараз проходить службу у військовому оркестрі ЗСУ. Дмитро Руденко, артист капели, друга бандура, який завжди допомагав монтажникам сцени. Зараз проходить службу на Чернігівщині. – Як щодо творчих планів? – Планувати зараз складно. Починаємо вчити колядки, до тих, що були в наших попередніх програмах, хочемо додати кілька нових. Часто ідеї концертів виникають спонтанно. Приміром, минуло десять років, як рашисти захопили Луганськ. До нас прийшли представники луганської громади і попросили зробити для них концерт. Спеціально готували програму, яка відрізняється від інших. І такі історії трапляються нерідко. Едуард ОВЧАРЕНКО Фото із сайту театру Він та Вона – божественні пазли збігу. Любов – дозрілий плід в обвугленому раю. У самому серці Венеції, міста, де сплелися краса й небезпека, розгортається історія, яка вражає своєю трагічністю та глибиною. Отелло, величний полководець, який пройшов довгий шлях від раба до шанованого воїна, опиняється на вершині слави. Його життя могло б бути ідеальним: він закоханий у прекрасну Дездемону, яка відповідає йому взаємністю. Але в тіні цієї гармонії ховається темний задум. Яго, офіцер, що служить під командуванням Отелло, таїть у собі невисловлений гнів і заздрість. Він вирішує зруйнувати життя Отелло, граючи на найвразливіших струнах його душі – коханні та довірі. – Зараз такий час, коли п’єса “Отелло” стає дуже популярною, – розповіла режисерка-постановниця Оксана Дмітрієва. – Класика стає дзеркалом, яке відображає проблеми, з якими ми стикаємося нині. Події твору відбуваються після війни. Зараз у нас війна в самому розпалі, ми мріємо про час перемоги, бажаємо її всією душею. Але повинні розуміти, що після завершення цієї війни наше суспільство постане перед багатьма новими випробуваннями – на людяність, на змогу чути не лише себе, а й інших. Тому трагедія “Отелло” стала для мене надважливим матеріалом. Дорога до цієї постановки була дещо містичною. У 2022 році відома хорватська режисерка Лєнка Удовічка запросила мене на острів Малий Бріон. Там був влаштований табір для українських митців. Ми знаємо, що Хорватія, як і Боснія та Герцеговина, пережили страшну війну, що тривала чотири роки (1992–1996). Їм було важливо підтримати діячів української культури і поділитися своїм досвідом. Це неймовірна режисерка, неймовірна людина. Дуже вдячна їй за запрошення. Саме там я зрозуміла, що зможу повернутися в професію. Через рік мене запросили на постановку в Сараєво, у театр Сартра. Цей театр був створений під час війни і став прихистком для людей, які робили вистави. Це приклад того, як культура має реагувати на події навколо. Це була втеча від реальності і можливість залишатися нормальними людьми в ненормальних умовах. Отже, мене запросили на постановку в театр Сартра, і там я робила “Отелло”. Це була зовсім інша вистава, ніж у Києві. Вона була створена з людьми, які пережили війну. Актори, які грали в моїй виставі, під час тієї війни були ще дітьми. Там була інша сценографія, інше режисерське рішення та інша музика. Головна режисерка Київського театру драми і комедії на лівому березі Дніпра Тамара Трунова знала, що в мене є такий досвід, і запропонувала повернутися до цього матеріалу вже в їхньому театрі, за що я їй надзвичайно вдячна. У мене з’явилася можливість попрацювати з дуже сильною трупою, піднімати теми, які зараз мене хвилюють найбільше, про – З дитинства запам’яталася фраза з цієї трагедії: “Чи молилася ти на ніч, Дездемоно?”, – продовжив розмову виконавець ролі Отелло, заслужений артист України Андрій Ісаєнко. – А власне з твором познайомився вже під час навчання в театральному інституті. Спершу ця роль мене не вразила, в юнацькі роки більше подобався Шиллер. Отримав цю роль згідно з розподілом у театрі. Але вже зараз зрозумів, що саме цього персонажа дуже хотів зіграти. Знову ж таки, який актор не мріє сказати зі сцени слова: “Чи молилася ти на ніч, Дездемоно?”. А якщо серйозно, то було бажання розібратися в його вчинку. І через призму війни, в якій ми зараз існуємо, його поведінка стала мені зрозумілішою. Отелло – це полководець, який напевне зазнав травму своєму житті, що не могло не вплинути на його поведінку. Вперше працював з Оксаною Дмітрієвою. Це чарівна режисерка, чарівна людина, прекрасне товариство для створення вистави. Одразу задумували, що у нас будуть два акторських склади. Але через брак часу на підготовку вистави – лише півтора місяці, ми все робили одним складом, плюс проєкти в кіно. Це було непросто поєднати, але, на мою думку, вдалося. Щодо мого персонажа. Переконаний, що в будь-якому випадку актор грає сам себе. Ми лише “одягаємо” на себе якісь обставини. Ти можеш щось придумати, намалювати якийсь образ. Але все одно це будеш ти в певних обставинах, з певними рисами характеру, з певними вадами чи чеснотами. Під час роботи над виставою я вносив свої пропозиції, вони обговорювалися з режисеркою. Пані Оксана вносила корективи. До того ж багато чого залежало від партнерів і партнерок. Врешті ми доходили до якоїсь спільної думки і потім її реалізовували. З Мариною Клімовою (Дездемона) ми грали разом не так багато. Вона лише ввелася у виставу Тамари Трунової “Погані дороги”. Коли працювали над “Отелло”, то вкотре переконався, що Марина надзвичайно талановита акторка. Можна побажати будькому з колег таку партнерку по сцені. Сподіваюсь, що її помітять, такий талант не повинен бути прихованим. А з Олександром Соколовим та Дмитром Олійником раніше мав багато спільних проєктів, як і з більшістю інших задіяних у виставі акторів. Що можу сказати в підсумку? Потрібно розвиватися, рухатися вперед, примножувати те, що зробив. Ми всі намагаємося не сидіти на місці. У листопаді в мене мають з’явитися нові проєкти в кіно. А ще хотілося б у перспективі попрацювати з Оксаною Дмітрієвою, адже ця режисерка просто запалав душу. Трагедія Вільяма Шекспіра “Отелло” продовжує привертати увагу режисерів у всьому світі. Нещодавно постановку за цим твором здійснили в Київському академічному театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин