Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Суспільство · “Сон розуму породжує чудовиськ. І вони народились. Точніше, ожив совєцькій труп, який вдавав, що здох”. · с. 2сторінка оригіналу ↗

Закінчення статті «Як одні вибори можуть на війну вплинути», с. 1

Як одні вибори можуть на війну вплинути

Слово Просвіти, №46 за 2024 рік

Закінчення. Початок на стор. 1 суспільства багатьох країн, насамперед, Німеччини, на фазі стрімкого зростання злоякісної пухлини німецького імперського нацизму. Утім, оскільки ми, українці, жодним чином не можемо вплинути на процеси, що кояться зараз у США, то залишимо соціологічну аналітику тих процесів самим американцям, бо для нас головним і важливим є питання боротьби нашого народу за своє існування у війні проти Московської імперії. Тож нам вкрай важливо розуміти, як нам бути і відбутися в умовах соціально-політичної катастрофи, що відбувається в США. Бо ландшафт війни кардинально змінюється, він радикально змінює пріоритети і шляхи до перемоги. Зразу скажу, що мир – це наша перемога, і тільки так. А все інше – то лише лукавство, або ж химерні сподівання, що воно якось все розсмокчеться потихеньку, або ж це свідомий чи не свідомий самообман, або й цілеспрямований обман наших недругів та ворогів, які із задоволенням створюють і вкидають свої токсичні наративи миру без перемоги. Перечекати не вийде, перечекати – це синонім програти, а не перемогти. Приклади з Другої світової війни, як от Чехословаччини, – нерелевантні в умовах москальсько-української війни, і, насамперед тому, що вона не світова, хоча, мабуть, вперше в світовій історії демократичний світ реально став на допомогу – постачанням зброї, боєприпасами, фінансами – в боротьбі проти фашистського гігантського агресора проти незалежної держави, яка обрала свій вільний шлях і напрямок до вільного світу демократії та свободи. Але й це стало можливим насамперед тому, що велика частина пасіонарного українського суспільства в перші дні великомасштабного вторгнення імперії зла героїчно і беззастережно стала на захист своєї Батьківщини. Цього не було в Чехословаччині, до того ж, щиро кажучи, шансів їй допомогти, навіть за великого бажання, у світу демократії не було. Чехословаччина була повністю оточена із заходу, півдня (Німеччина та анексована Австрія) та сходу (совєтами) ворожими державами, а з півночі – недружелюбною Польщею, яка не проминула скористатися нагодою відкусити кусень тіла чехословацької держави на свою користь, але цей банкет обернувся для Польщі згодом коричневою чумою вже на її території. Крім того, у самій чехословацькій державі була чисельна присутність етнічних німців, навіть після анексії Судетів (де була найбільша присутність німецького етносу, чим і скористалась Німеччина для “обґрунтування” анексії Судетів), і що вкрай важливо – словацька складова чехословацької держави прагнула здобути незалежність від Чехії, користуючись нагодою, і стала союзником фашистської Німеччини задля цієї мети. Тому, ще раз повторюсь, у Чехословаччини не було шансів на порятунок, хоча варто сказати, що у неї була досить сильна мільйонна армія, яка могла певний час чинити сильний опір окупантам. Але лише певний час, все одне допомогти їй було нереально. Тому уряд Чехословаччини прийняв рішення капітулювати без бою, щоб не наражати своє населення на величезні жертви і руйнації. Однак потім сталась світова війна, за результатами якої з Чехословаччини були вибиті німецькі окупанти, а руйнації та жертви в результаті були мінімізовані. Тобто їм певним чином пощастило, бо якби не світова війна, то чеський народ зник би назавжди, був би понімечений, асимільований, а незгодні – знищені. Зараз світової війни нема, а чи буде – то лише гадання. Хіба що у проксі-варіанті, що більш імовірно. Тактика імперського поступу експансії Кремля очевидна: спочатку проксі атаки на чергову жертву, а потім, після підготовки, за необхідності, введення своїх окупаційних військ у режимі бліцкриґу. Якщо бліц не вдасться, то перехід до методичного удавлювання жертви у “братскіх” обіймах тотальної збройної агресії, не забуваючи розхитувати єдність держав демократичного світу, аби ослабити допомогу черговій жертві. Потім цей удав, після проковтування чергової жертви, знову затихає (але не затихає робота з розхитування наступних жертв), переварює жертву у своєму нутрі, хворому на спадкову ординську булімію пожирання все нових територій і народів. Переваривши жертву, відхекавшись після останнього успішного бою з жертвою та набравшись сил, цей удав знову виходить на полювання – булімія не дає йому спокою, і так буде поки він здохне – своєю чи не своєю смертю. Або помре з голоду, якщо цивілізовані держави не дадуть йому надалі харчуватись деінде. Здохне від голоду. Тож тому треба наполегливо попереджати хитрозроблених різних орбанів, фіцо, ердоганів тощо про те, що цей удав, якщо йому, не дай Бог, вдалось би задавити і проковтнути Україну, неодмінно, рано чи пізно, прийде, підступно приповзе й до вас за новою жертвою, якою цього разу станете ви. Він із задоволенням поласує клятими “жестокімі мадьярамі”, “пріспєшнікамі нємецкого нацизма”, а також такими ж пріспєшнікамі нацизму – словаками, кинеться в Туреччину на “защіту православних зємєль і святинь” і спробує здійснити свою споконвічну мрію – вийти до Середземного моря з надбанням Босфору і Дараданел. А все чому? А тому що у нього смертоносна булімія – жерти країни і народи на смерть. Країни Балтії це чудово розуміють, тому роблять усе, щоб цього не сталося. Демократичний вільний світ живе без ресентиментів авторитарних держав і булімічних марень великих турків, Великої Угорщини тощо. І ось що знаменно: ці суб’єкти, які наче недобачають, – всі друзі Путіна і водночас Трампа. Тому саме час повернутися до “наших” баранів – до Трампа, трампістів і “хакнутих” республіканців, які отримали монопольну владу у США і готові рішуче вирушити до своїх голосно і цинічно заявлених цілей: зламати, хакнути всю впорядковану, злагоджену систему противаг та стримувань, централізованої олігіархізації політичної системи США, зразком якої є Московія, недарма ж Трамп так захоплено та заздрісно відгукувався про геніальність Путіна. Політична система, яка знімає з себе всі “вериги” цінностей вільного, демократичного світу, у якої є лише свої корисливі інтереси та бізнес-плани, і де головним інтересом для всіх має бути інтерес провідника, вождя, фюрера, що точно відображає особистість Трампа і його найближчого оточення, де провідні ролі мають бути у олігархів та фанатично слухняних менеджерів, лицарів без страху і докору, тобто тих, що не мають жодних рефлексій щодо честі, совісті і законності. Закон – для ворогів, право – сила вибраних, своїх (Зе та його 5-6 “ефективних” менеджерів нервово та заздрісно кусають собі губи). Трампізм чітко і однозначно декларує відмову від ціннісних обов’язків США підтримувати законність і право у світі, ставати на захист демократії, її цінностей, відмову від промоції вільного світу. І це означили брехливо ізоляціонізмом, маскуючись під цією доктриною, яка була властива США до кінця 30-х років ХХ століття. Але це лише маска, за якою Трамп за допомогою Маска та інших претендентів у соратники ховає свою суть – фашизм і олігархізація. Тобто право одне – сила: хто сильний, той і правий, інтереси сильного понад усе, народ має виконувати настанови вождя і вітати всі його дії, а найкраще – захоплюватися ними. Влада має бути єдиною і монопольною. Як мімікрувати, щоб приховати цей світ насилля і змалювати його для посполитих як вільний щасливий світ, у цьому є великий досвід фашистської Московії, яка наочно пройшла свій шлях до “русского міра благодєнствія” за неймовірно короткий історичний час (хоча рекорди часу встановлення фашистських режимів минулого століття не побиті), поки ліберальна демократія солодко спала у теплій ванній Фукуями, чекала на “кінець історії” (як совєцькі комуністи чекали на свій кінець історії – комунізм, що мав настати за планом у 1980 році). Лише трохи непокоїлась час від часу, не вилізаючи з ванної до часу, що тепер вся гола, у милі, із замиленими незрячими очима та не одягнута до пуття у пристойні одежі для бою за захист вільного світу – у броню та зброю в руках, аби захиститися від загрози всесвітнього натиску авторитаризму на весь вільний світ. Сон розуму породжує чудовиськ. І вони народились. Точніше, ожив совєцькій труп, який вдавав, що здох. Ожив за рахунок продажу вуглеводневих наркотиків, на які Москва підсадила Європу, і угод про роззброєння, якими вона замакітрила голови західним державам. Як готувалась Європа до війни? Вона бутикізувала свою воєнну промисловість, тобто виробляла штучні зразки засобів оборони. Так, вони вишукані, так, вони зроблені, як правило, за всіма канонами найкращих сучасних винаходів, так, ергономічні, комфортні для персоналу, але... Це все не було серійним, лише штучним предметом пихи – подивіться, які ми круті та розумні! І головне – до цих систем так само штучно вироблялись боєприпаси, дуже класні, дуже ефективні, але в мізерній кількості. Натомість запаси застарілої техніки і боєприпасів, які масово вироблялись у часи холодної війни, що реально загрожувала гарячою війною, – таку техніку поспішно і успішно утилізували. А наближення великої війни на континенті проспали, або ліньки було прокидатися, некомфортно і незручно, краще ще раз зазирнути в очі Путіну і побачити там, що прагнеш побачити – можна розслабитись, головне не зв’язуватися з тією Україною, як рефрен-попередження від Путіна, і можна далі насолоджуватись спокоєм і чеснотами та принадами перебування у владі. Ну от тепер доводиться бігати ошпареними після бані, яку приготували банщики Кремля, що тепер знущально та цинічно банять світ демократії, бо припекло ж не тільки там “десь” в Україні – припекло і зсередини, коли ультраправі почали набирати сили і здобувати ледь не чільні позиції на парламентських та президентських виборах, як в Європі, так і в США, де вони монопольно перемогли, і це важкий поворот в історії існування демократії та вільного світу права і свободи. Тож повернімось знову до США. Новообраний президент Сполучених Штатів Трамп та його перехідна команда оголосили, що вони миротворчі і затяті борці за мир у всьому світі, яких досі світ не бачив. Що Трамп – рішучий борець і бойовий голуб миру під гаслом – мир через силу. Тобто, якщо ви не помітили, це копія знущального і знищувального кремлівського наративу – “прінуждєнія к міру”. Лише порядок слів для “пристойності” і маскування замінили, щоб воно звучало як своє. А воно таки своє для трампізму, бо відповідає його природі та намірам, а також вірі Трампа у свою “геніальність” у всіх своїх вимірах і діях. А ось Путін хитріший, але не менш геніальний у своїй потворності. Принаймні обдурив весь світ, хоча говорив про них спокійнісенько і прямо, рівним голосом, начебто, побіжно, ну як про таке, що само собою зрозуміле і абсолютно природне. Говорив, що Україна – це держава-фейк, що вона не повинна існувати, стверджував, що український народ – це фікція, а основна частина цього народу спить і бачить, як найшвидше впасти в еротичні обійми милого русского мішкі. Говорив і сам у це вірив, саме тому для нього було несподіванкою, коли український народ, його найкраща частина, з перших днів кинулась у бій на захист своєї держави, і план закінчити бравурну прогулянку Україною до кордонів об’єднаної Європи за кілька днів лопнув. Це був для нього шок, від якого він отямився лише через рік. А західні співрозмовники Путіна чули, що хотілось чути, і не чули того, що не хотіли чути. Глухота та комфортна сліпота обернулась трагедією для України і лихом для світу. Так от, прінуждєніє к міру, або мир через силу – це тотожні плани, і відповідно до них – дії двох авторитарних, близьких по духу диктаторів. Сильний має право сили, і якщо хтось слабак, то нехай поступиться сильному. Якщо через свою слабкість хтось втратив власні території, то це його проблеми, і він має поступитися сильному. Захист демократичного цінностей вільного світу? Та не смішіть ви добрих і дуже тверезих людей. З цінностями це до “сонного Байдена” та клятого Саллівана, то вони такою дурнею маються, а ми, істинні трампісти, керуємось власними інтересами, а не якимись там нікчемними цінностями. Ми – ізоляціоністи, от як! Ви кажете, що ви слабкі, тому що не маєте вдосталь зброї і боєприпасів? А ми тут до чого, хто вам винен, “я не лох, і я нікому нічого не винний” – це ж ваша філософія, пане Зеленський, от бачите, і моя теж. Що ви нам можете запропонувати за постачання вам зброї? Ресурси природні, кажете? Так у нас і своїх вдосталь. Тільки не варнякайте про якісь демократичні цінності, не валяйте дурника, бо я й сам в цьому профі. Я ж вам кажу – я не лох, а ти слабак. Тож не смикайся, а підписуй угоду на тих умовах, які склались зараз, і не кажи нікому, як ти це любиш робити. Що, мовляв, винен у цьому я, що я тебе примушую, а ти, нещасний, тут ні до чого. Зі мною такі штучки не пройдуть, бо я і сам такий. І не треба імітувати обурення, бо ти ж сам з цими гаслами – миру і встрєтіться посрєдінє з путіним, і якщо треба, то стати на коліна перед ним. Це ж ти шукав того миру шляхом “оптимальної” капітуляції в Оманах, Стамбулах та Парижах. Ти можеш обдурити когось іншого, а не мене, Трампа – величного і такого, що бачить все наскрізь. Тож попустись у своїх акторських витребеньках і стань на коліна перед Путіним, а якщо будеш кривлятися переді мною далі, то я тобі покажу маза-фака, а Путін – кузькіну мать. Я сказав мир через силу, тож виконуй, без усяких витребеньок, бо величний може бути лише один, і це не ти, слабако, а я, Трамп. І президентом тобі не бути, якщо будеш неслухом, а для тебе ж це головне, знаю, сам такий. Так от, подивись, там вже ціла черга стоїть зайняти твоє президентське протерміноване місце. Мене всі конкурсанти на це місце радо вітають і чекають на свій шанс, тож швидко знайдемо більш слухняного, якщо будеш вибрикуватись зі мною. Кажеш, що тобі не встояти, якщо ти візьмеш провину на себе за підписання принизливої угоди з Московією? Ну то твої проблеми, не будь слабаком, затопчи, підніми хвилю у ЗМІ про геніальність своїх мудрих і потужних рішень, дуже незламних, одним словом величним. Тим більше, що твої олігархи – твої роботодавці і гаранти того ж прагнуть – заморозки війни на будь-яких умовах, та й лідери суспільних думок теж поголовно “усталі от войни”. Миру “через силу” прагнуть дві сторони – і Трамп, і Зеленський, попри свою звичну патетичну риторику, яка слугує маскуванням такого прагнення, а також водночас намагається приховати межу уступок, яку він і його роботодавці бажали б не переступати, щоб уже зовсім не потрапити у васальну залежність від царя у Кремлі, бо як би там не було, а правити і стригти владоможні купони хочеться самим, як кажуть у договорній Московії, дружба дружбой, а табачок врозь. Але заморозки прагне й Кремль, бо як би там не надували щоки кремлівці, а Москва все більше наближається до свого виснаження в результаті роз’язаної ними війни. Виробництво і близько не встигає компенсувати колосальні втрати військової техніки та боєприпасів, накопичених

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин