«Просвіта» сьогодні · “Спогадами про поїздку агітаційної групи у східні регіони України я хочу поділитися з читачами тижневика “Слово Просвіти”. · с. 7сторінка оригіналу ↗
Шлях до волі
Слово Просвіти, №46–47 за 2021 рік
До 30-річчя Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 року
Казимир ЯРЕМА, голова Тернопільської районної організації ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка, член агітаційної групи Тернопільського району на Референдумі 1991 р.
Для того, щоб незалежність України була підтверджена всенародним волевиявленням, за пропозицією тодішнього голови Народної Ради академіка Ігоря Юхновського і було проведено Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 року. Сьогодні, пригадуючи і аналізуючи ті події, ще раз переконуєшся, що перемозі на референдумі значною мірою сприяла активна агітаційна роз’яснювальна робота, проведена тисячами активістів визвольного руху за відродження України. Всеукраїнський штаб із проведення референдуму очолював один із перших співголів обласної організації НРУ Василь Турецький із с. Петриків, у штабі працювали активісти-рухівці Богдан Гнатишин і Левко Крупа із смт Велика Березовиця, Роман Сидяга із смт Великі Бірки, Микола Нестеров із с. Настасів, Василь Квасновський із с. Петриків працював в обласному штабі. Районний штаб із проведення референдуму очолював Євген Косьмина із с. Біла. Одними з перших включились у роботу з підготовки референдуму активісти визвольних змагань за відродження України цього періоду В. Дячун, І. Колючка, Р. Мацелюх з Великих Бірок, Зіновій Гарник і Є. Матковський з Прошови, І. Сута, М. Сташок, Р. Решетуха з Великих Гаїв, Б. Венгер із Мишкович, І. Пастух з Дичкова та багато інших. Національно свідомі жителі району приходили в штаб і виявляли бажання їхати на Схід, щоб вести там роз’яснювальну роботу. У складі агітаційних бригад нашого району їздили цілі мистецькі колективи з Жовтневого, Настасова, Білої, Лозови (керівники М. Рапіта, А. Мацейків, В. Блажевська, Д. Ткач). Спогадами про поїздку агітаційної групи у східні регіони України я хочу поділитися з читачами тижневика “Слово Просвіти”. Нас було 38 осіб. Виїхали з Тернополя на Донбас 15 листопада 1991 року. Ми розуміли, що від результату нашої агітаційної роботи певною мірою залежатиме, бути чи не бути Україні незалежною державою, і вірили, що нам вдасться пробудити український дух у серцях жителів Донбасу, і вони проголосують за незалежну Україну. У Краматорську нас досить тепло зустрів тодішній голова місцевого осередку Товариства української мови ім. Т. Шевченка Василь Новоринський. Щоденно ми проводили кілька зустрічей із виробничими колективами підприємств, установ, з учнями шкіл, виступали в кінотеатрах. Дохідливим, чуйним словом, яскравими прикладами з маловідомих сторінок історії України пробуджували національну свідомість українців Донбасу Богдан Машталер, Микола Табачук, Казимир Ярема (тодішні директори Великогаївської, Довжанської та Острівської середніх шкіл), вчителі Ганна Шаварин (с. В. Гаї), Марія Федун (с. Біла), Володимир Ханас (с. Дубівці), Б. Волянюк (с. Острів). Із захопленням жителі Краматорська сприймали чарівні мелодії українських пісень у виконанні народного самодіяльного хору “Конар Лемківщини” із села Жовтневе під
ЗЗввееррннеенннняя
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
