Цікаво знати · “Оголосив для нас своїм коштом дорогоцінну книгу на славу Господню з найбільшою ретельністю, що виявилася в нього”. · с. 12сторінка оригіналу ↗
Євангеліє від Івана Мазепи
Слово Просвіти, №46–47 за 2021 рік
Ярослава РІЗНИКОВА, лавреатка літературних премій імені Григорія Сковороди та Івана Франка, м. Одеса
“Від усієї країни Арабської шану для Русичів ти маєш” Ця книга, без перебільшення, стала послом України у просторі й часі. Титульне Чотириєвангеліє було надруковане у 1708 році в сирійському місті Алепо для арабомовного світу коштом українського гетьмана Івана Мазепи. Воно містить присвяту меценату, написану Антіохійським патріархом Афанасієм ІІІ Даббасом. Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь, який доєднався до одеського обговорення онлайн, розповів, що вперше дізнався про існування арабомовного Євангелія від Надзвичайного і Повноважного Посла України в Румунії професора Теофіла Рендюка, який вивчав молдавську частину життя славного гетьмана України і його смерті у 1709 році у Бендерах, а також епопею неодноразового перепоховання його тіла в румунському місті Галац. Саме зусиллями Теофіла Рендюка у фондах Румунської Академії, найдавнішому науковому закладі цієї країни, вдалось привернути увагу до раніше невідомого для українців оригінального примірника “Євангелія” з подячними присвятами і подяками українському гетьману: грецькою мовою (на двох сторінках) й арабською (на п’ятьох) від Антіохійського патріарха Афанасія ІІІ Даббаса. “О, високий пане, що перевищуєш усіх своєю високістю, Іване Мазепо, що охороняєш грані Руси, ти заслугував на хвалу від арабів, віра яких вища тих, що ганьблять їх і сміються з них. А тому, що слава твоя, безсумнівно, є стовп для віри чистої, виправдуючої та святої, то ти даруєш їм з високости своєї, яко ласку, божественний текст в пречистій Євангелії”, – це фрагмент тексту арабською мовою. А далі подано запитання-відповіді: “З а п и т а н н я. О, хто буде нам за помічника і дасть цю чесну книгу, що обдаровує освітою, має в собі добру вість і має словеса благовіствування Господа нашого Ісуса? Хоча з’ясувалося правдиве походження наше і найточніш встановлено, що ми є сини арабів, але по вірі підлягаємо ми всечеснішому престолу Антіохійському. В і д п о в і д ь. Іван Мазепа, гетьман, той, що славився щедротами і істочав блага і милості: він піднісся мудрістю начальствування над Руссю Малою, віра котрої розквітла і вславилася; він вміщує в собі славу її і заразом є честю для неї; він, що звеличив величність її вище від високости небесної; він від лишків властивих йому чеснот, що напувають душі, скоро вони запрагнуть, оголосив для нас своїм коштом дорогоцінну книгу на славу Господню з найбільшою ретельністю, що виявилася в нього. А тому, що обдарував він нас від щедрот своїх, нехай щедро прийде на нього довговічність! Молитвеники за Вашу високу особу сонм священнослужителів та мирян православної віри, що мешкають в землях арабських”. Наступна сторінка “Євангелія” містить слова вдячності Мазепі, висловлені патріархом Афанасієм грецькою мовою: “Шановний Іоанне Мазепо, від усієї країни Арабської шану для Русичів ти маєш. Вірний, як належить, вдосконалюєш себе, ревнителю без докорів, Святі слова Божі своїм коштом видаєш задля інших... Отже, ти дав життя Книзі Божій, забезпечивши її друк необхідними коштами...”. Віршовою подякою патріарх возвеличує гетьмана, благословляє молитвою, підкреслює його чесноти. Промовисто, що у зверненні до Мазепи Афанасій Даббас називає гетьмана особистістю, “відомою своєю чистотою та святою вірою, яка подарувала арабам Боже письмо”, та “улюбленим нашим духовним сином”, що свідчить про глибоку пошану до Івана Мазепи. Справді, було за що складати такий красномовний панегірик Івану Мазепі. Потужний політичний гравець свого часу, який тримав гетьманську булаву майже 22 роки, чітко усвідомлюючи роль релігії, намагався зміцнити Помісну православну церкву, посилити її роль на території Гетьманщини, що потрапила в 1686 році під управління Московського патріархату.
50 тисяч золотих і 30 тисяч дукатів – на відновлення палестинської Великої Лаври Дослідники засвідчують, що власним коштом гетьман Іван Мазепа побудував 28 церков, монастирів і дзвіниць у Києві, Переяславі, Чернігові, Глухові, Лубнах, Густині, Дігтярях і навіть у Московії. Долучався до відновлення ще майже 20-ти. Найвідомішими з них були будівлі в таких монастирях, як Києво-Печерська Лавра, Пустинно-Миколаєвський, Братський Богоявленський, Кирилiвський, Золотоверхо- Михайлiвський, Чернiгiвський Троїцько- Iллiнський, Лубенський Мгарський, Батуринський Крупницький, Петропавлiвський, Домницький, Макошинський, Бахмацький, Каменський, Любецький; кафедральнi собори у Києвi (Святої Софiї), Переяславi та Чернiговi, церкви в Батуринi, Дiгтярiвцi та iн. Дарував храмам землі, ікони, вишукані іконостаси та оригінальні примірники давніх церковних книг. А задля залучення підтримки християн арабського світу гетьман активізував відносини з Православним Сходом і надавав істотну підтримку патріархам Константинопольському, Олександрійському, Антіохійському та Єрусалимському. Він пожертвував 50 тисяч золотих і 30 тисяч дукатів Єрусалимському патріарху на відновлення палестинської Великої Лаври преподобного Сави Освяченого. Ще подарував золоту чашу, лампаду і срібний вівтар вартістю 20 тисяч золотих та срібну тацю, що досі використовується під час важливих церемоній у храмі Гробу Господнього. За деякими відомостями, Мазепа жертвував гроші і на підтримку Коптської християнської церкви в Єгипті. Крім того, Іван Мазепа разом із господарем Валахії Костянтином Бринковяну (1688–1714) та миргородським полковником Данилом Апостолом (1654–1734), стали головними меценатами друкарні Абдалли Саєга, що працювала в 1706–1711 роках у сирійському Алеппо, який тоді називали “Афінами Азії”. Для друку Євангелія арабською мовою в руки Антіохійського патріарха було передано 3000 золотих, іще стільки ж – особисто. Саме тут побачило світ вже згадане “Євангеліє”, яке нині ми називаємо “мазепинським”. До останнього часу було відомо лише про три примірники цієї книги з присвятою гетьману, нагадав Ігор Осташ – дипломат, правознавець, письменник, засновник цілої низки вагомих культурних проєктів: від Міжнародного фестивалю ретромузики імені Богдана Весоловського до встановлення першого на Близькому Сході пам’ятника Тарасові Шевченку в місті Баабда, проведення першого кінофестивалю в Лівані та створення фільму “Український Ліван”.
Знайшли стародрук, що вважався втраченим Один примірник “Євангелія” з посвятою знаходиться в Бухаресті, другий – у Санкт-Петербурзі. Довгий час вважалося, що третій екземпляр, який зберігався у Церковно-археологічному кабінеті, створеному при Київській духовній академії, було втрачено в буревіях складної української історії. У 1925 році його описав літературознавець-історик Сергій Маслов. Утім, нещодавно, завдяки зусиллям Ігоря Осташа, київський екземпляр вдалось знайти. І не де-небудь, а у фондах Національної бібліотеки України імені Володимира Вернадського! Київське Євангеліє містить також присвяту Антіохійського патріарха гетьману Мазепі. Переклад арабської частини панегірика на п’яти сторінках та грецькою на двох сторінках зробили 100 років тому два відомі сходознавці, перекладачі, які працювали в кабінеті арабо-іранської філології Історико-філологічної кафедри ВУАН, – Павло Никифорович Лозієв (1894–1981) та Тауфік Кезма (1882–1958). А вивіряв роботу своїх учнів академік Агатангел Кримський (1861–1942). Понад те, Ігор Осташ протягом чотирьох років віднайшов ще 14 різних Євангелій, понад десяток алеппських стародруків, а також три унікальні Євангелія, видані свого часу книгодрукарні за кошти Івана Мазепи. “На відміну від музейних примірників, ці Євангелія ще до останнього часу використовувалися священнослужителями, – зазначив Надзвичайний і Повноважний Посол України в Ліванській Республіці Ігор Осташ. – Це означає, що місія Мазепи досягла успіху, навіть через 300 років ми бачимо наслідки його благородної справи. Цей унікальний стародрук є свідченням процесів державотворення, що відбувалися на території України у XVIII столітті, та відкриває нові сторінки життя і діяльності одного з найпотужніших політичних діячів України, який ще три сторіччя тому у своїх діях ставив культурну дипломатію на чільне місце”. Щоб повернути пам’ять про діяння гетьмана на Близькому Сході, Посольство України в Лівані у співпраці з Фондом пам’яті Блаженнішого Митрополита Володимира на чолі з митрополитом Православної церкви України (ПЦУ) Олександром (Драбинком) за участі Національної бібліотеки України імені Володимира Вернадського вирішили створити максимально точне факсимільне видання “Євангелія” з присвятою Івану Мазепі. Півтора року над цим працювали науковці, три дизайнери, вісім технічних спеціалістів-консультантів, українські та арабські редактори й коректори. Для видання накладу (200 примірників) підбирали максимально подібний до оригіналу папір кремового відтінку, щільністю 110 г/кв. м, за тактильними властивостями максимально ідентичний оригіналу. Сучасний відповідник – munken print cream, виготовлений у Північній Європі. Для 150 примірників зроблено обкладинку зі штучної шкіри, для 50 – із натуральної. Тиснення золотом ідентичне до оригіналу, векторний малюнок для виготовлення кліше під нього спеціально до найдрібніших деталей перемальовувала дизайнер. Факсимільне видання вже передано до національних заповідників “Софія Київська” та “Гетьманська столиця” (м. Батурин), Національної бібліотеки України імені Володимира Вернадського та інших музеїв. На початку жовтня “Мазепинське Євангеліє” презентували військовим і курсантам Одеської військової академії. Ігор Осташ пообіцяв, що найближчим часом такий подарунок з’явиться і в одеському Музеї української книги.
Про унікальне арабомовне Євангеліє, що з’явилось на світ завдяки меценатству Івана Мазепи понад 300 років тому, могли почути відвідувачі Музею української книги (Одеса), що діє в Науковій універсальній бібліотеці імені Михайла Грушевського. Присутнім також представили максимально точне факсимільне відтворення цього видання “Євангелія” з присвятою гетьману, доброчинцю і просвітителю.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
