Незабутні · “54 книги – саме стільки Михайло Борейко встиг видати й перевидати за 22 роки (з 1998 до 2020 рр.)”. · с. 13сторінка оригіналу ↗
Аристократ духу, або Добрий геній української книги
Слово Просвіти, №46–47 за 2021 рік
Оксана ПРИХОДЬКО, кандидат педагогічних наук, доцент, м. Рівне С подвижницька праця пана Михайла була жертовною, безкорисливою й цілодобовою. У “Просвіті” відповідав за видавничу справу, зв’язки з громадськістю та формування книгозбірні. Можна укласти цілі томи, фіксуючи та описуючи всі найсміливіші проєкти, започатковані та реалізовані невтомним просвітянином. Проте хотілося б згадати про особливу сторінку його діяльності – книговидавництво. Любов до книги супроводжувала Михайла Семеновича впродовж усього життя, хоча за освітою він був інженером (землевпорядником). 54 книги – саме стільки Михайло Борейко встиг видати й перевидати за 22 роки (з 1998 до 2020 рр.). Був вимогливий і вибагливий як до контенту, так і до видавництв, ретельно добирав ілюстрації на палітурки, знався на тонкощах книговидання. Запрошував до написання передмов та післямов відомих літературознавців М. Жулинського, С. Гальченка, В. Бородіна, Д. Дроздовського та ін. Довготривала дружба та міцні професійні контакти з Миколою Жулинським сприяли унікальному виданню незакінченого роману Уласа Самчука “Дермань”, що зберігався в архівах Інституту літератури імені Тараса Шевченка. Пан Михайло, маючи унікальний хист дипломата, майстерно послуговуючись комунікативними стратегіями й тактиками, умів віднаходити меценатів для книговидавничих проєктів. Книги, видані й перевидані паном Михайлом, – унікальні й знакові для України. Витончений смак гурмана-бібліофіла дивовижно поєднувався з гострою потребою культивувати національне, патріотичне, героїчне, що вистояло заборони й цензури. Це, насамперед, табуйовані в радянські часи видання, книги, видрукувані в діаспорі, а також художня література, історичні праці, різножанрові видання, що акумулюють ментальний код українців, тому, попри заборони й нищення, дійшли до читача. Навколо видання кожної книги – особлива й неповторна історія, за якою – людські долі, вплетені в долю України. Багато книг намагався перевидати до знакових дат, ювілеїв, закорінених в історію нації та життєписів її героїв. Першою ластівкою стала “Енеїда” Івана Котляревського, перевидання якої пан Михайло запланував у 1998 році – до 200- річчя виходу першокниги. Унікальний примірник “Енеїди”, виданий 1922 року в Берліні, потрапив до рук книголюба через родича-офіцера, який вивіз раритетне видання як трофей із післявоєнної Німеччини. Михайла Семеновича вразила дерев’яна палітурка видання, інкрустована українським орнаментом. Проте найбільше збентежило те, що передмова упорядника – Богдана Лепкого – була вирвана з книги. Маючи на меті відновити втрачені сторінки, пан Михайло робить копії кольорових ілюстрацій та шле до Музею-садиби Івана Котляревського в Полтаві. На щастя, ще один рідкісний берлінський примірник “Енеїди” 1922 року там був. Звідти надіслали передмову Богдана Лепкого – і раритет готовий до перевидання! Зусиллями Михайла Семеновича було перевидано тисячу (!) номерних примірників. У домашній книгозбірні пана Михайла – № 000774. Книгу перевидавали тричі. Післямову написав Микола Жулинський, а кошти дало Запорізьке ВАТ “Мотор- Січ”, директор якого, за спогадами дружини Борейка Євгенії Гладунової, наклав таку резолюцію: “В связи с дефицитом украинской литературы – издать!”. 1998 рік став знаковим для перевидання ще однієї книги – “Ave dictator!” Юрія Горліс-Горського, вояка армії УНР, учасника національно-визвольних змагань у Холодному Яру. Книгу пан Михайло одержав із бібліотеки українського книговидавця-діаспорянина Сидора Кравця. Гнівний антисталінський памфлет — передрук видання 1948 року (Новий Ульм, табір для переміщених осіб “Ді-Пі”) – Михайло Семенович підготував до 100-річного ювілею від дня народження трагічно загиблого українського патріота. Дочка Ю. Горліс-Горського Леся Янг (Лісовська), яка після загибелі батька потрапила з матір’ю за океан, була частою гостею у подружжя Борейків у Рівному. Контакти Михайла Семеновича з українською діаспорою – окрема сторінка його книговидавничої біографії. Багаторічна дружба з родиною Боднаруків – Вірою та Богданом, засновниками Товариства української мови в Чикаго, – інспірувала перевидання низки рідкісних, заборонених в Україні книг, зібраних подружжям за океаном. Неодноразово Боднаруки надавали й фінансову підтримку книговидавничим проєктам пана Михайла. Із книжкових видань і перевидань, ініційованих Михайлом Борейком, можна створювати антологію. Чільне місце посідає Шевченкіана: перевидання рідкісних раритетних примірників “Кобзаря”, літературознавчі та біографічні праці про Шевченка, белетристика. П’ять унікальних, скрупульозно селекціонованих та підготовлених до друку паном Михайлом перевидань “Кобзаря” побачили світ у 1998, 2001, 2004, 2014 та 2017 роках. 1998 рік завдяки титанічним зусиллям Михайла Борейка подарував українцям монументальне за науковим рівнем видання “Кобзаря” 1960 року, що вперше побачило світ у видавництві Івана Тиктора у Вінніпезі (Канада) й потрапило до подружжя Борейків із книгозбірні Сидора Кравця, яке він надіслав Рівненській “Просвіті” зі США. Цінність раритету – у передмові, розширених примітках та коментарях доктора Василя Сімовича. Розкішне видання в суперобкладинці вийшло 7-тисячним накладом і пережило ще два перевидання. “Кобзар” 1840 року – унікальне позацензурне видання з російським алфавітом, примірник якого зберігається в науковій бібліотеці Санкт-Петербурзького університету. Його передрук пан Михайло присвятив 160-й річниці з’яви “Кобзаря” і 2000-річчю Різдва Христового. Незвичайну історію перевидання має “Кобзар” із портретом і життєписом Тараса Шевченка, виданий у 1910 році в Петербурзі за редакцією В. М. Доманицького. Після виходу книга відразу була вилучена, оскільки містила заборонені цензурою поезії Шевченка. Пан Михайло вирішив перевидати рідкісну книгу, довідавшись, що один із примірників зберігається в Національному музеї Тараса Шевченка в Києві. Рідкісну книгу вдалося роздобути з великими труднощами. Для цього до Києва був “відкомандирований” один із членів Рівненської “Просвіти” підприємець Григорій Петрук. Проте для нього ця місія виявилася нездійсненною: чоловік натрапив на відчайдушний опір на той час директора музею Сергія Гальченка, який категорично відмовився видати рідкісний примірник, з огляду на унікальність. “Залишаю під заставу “Мерседес” — дайте книгу”, — не відступав наполегливий просвітянин. Проте Сергій Гальченко був непохитним. Згодом пан Михайло зробив письмовий запит на дозвіл передруку і все-таки домігся видачі книги. “Отакі мають бути хранителі музею”, – сказав пан Михайло й запросив Сергія Гальченка зробити післямову до перевидання рідкісного “Кобзаря”. “Українські ночі або Родовід генія” польського письменника Єжи Єнджеєвича – біографічний роман про Шевченка, переданий в Україну Вірою та Богданом Боднаруками. Написаний польською мовою, твір був перекладений українською Євгеном Рослицьким та видрукуваний у Торонто в 1980 році завдяки Науковому товариству ім. Тараса Шевченка. Щоб перевидати роман в Україні до 200-річчя від дня народження Шевченка, пан Михайло звертався до цього видавництва і брав дозвіл на перевидання книги. Фоліант на 660 сторінок накладом у 500 примірників профінансував Томаш Янік, генконсул Польщі в Луцьку. З-поміж численних літературознавчих розвідок про Тараса Шевченка виокремлюється написана за радянських часів праця Марієтти Шагінян “Тарас Шевченко” з оригінальним і незаангажованим баченням Шевченка, яке виламується з канонічних традицій репрезентації письменника як забронзовілого пам’ятника чи “голомозої” ікони, поданих для читача з ідеологічним підтекстом. Заборонена в радянські часи праця викликала неабиякий інтерес у Михайла Семеновича, і він вирішив перевидати її до 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка. Видання побачило світу 2014 році. Авторка цієї статті мала високу честь бути запрошеною паном Михайлом до написання післямови до видання і підготувала наукову статтю до виступу на Шевченкознавчій конференції в Петербурзі у 2014 році. Проте російська агресія і війна перекреслила амбітні наукові плани популяризації українського Генія сучасним росіянам. Пан Михайло трепетно ставився до книг з дитинства (виховувався в проукраїнській родині на Тернопіллі), коли найкращим подарунком хлопчакові була не іграшка, а книжка. За словами Євгенії Гладунової, особливо тішили малого племінника книжковими гостинцями дядьки Петро й Микола – вояки УПА. Якось один із дядьків Петро Крутасевич (трагічно загинув у бою з московськими окупантами, підірвавши себе гранатою) подарував Михасеві зі своєї дитячої бібліотеки книжечку німецького письменника Вільгельма Буша “Стрілець Тріска”. Її пан Михайло перевидав для малих українців у 2020 році. Унікальність видання – у білінгвальності (текст надруковано українською і німецькою мовами) та гумористичних авторських ілюстраціях самого письменника. Тому так скрупульозно Михайло Семенович формував і дитячий книжковий контент, добира-
Михайло Борейко з дружиною Євгенією Гладуновою ючи рідкісні, оригінальні, часто пригодницькі, а головне – патріотичні – книжечки для видання сучасним українським дітям. Повість “Маруся” Марка Вовчка (до речі, дитяча книжка пана Михайла, видана у Франції, стала бестселером), “Запорозький скарб”, “Княжа слава”, казка “Царівна-Жаба” з ілюстраціями студентки тощо – книги, видані для дітей. Книговидавнича діяльність пана Михайла пов’язана і з низкою оригінальних видань, що побачили світ саме завдяки невтомному просвітянину-бібліофілу. Це книжечка з текстами та нотами “Лемківські пісні у записах Ярослава Полянського”, які пан Михайло з великою любов’ю та ніжністю відстежував та добирав із часопису “Наше слово” (Варшава, 1980–1984 роки), адже кохана дружина Євгенія Гладунова – родом із того краю. Уперше опублікований переклад Андрія Содомори з латинської мови “Пісні про зубра” Миколи Гусовського (двомовне видання); унікальне перевидання набору поштових листівок 1911–1912 років, кошти від якого мали піти на спорудження пам’ятника Тарасові Шевченку в Києві (зведений аж у 1939 році); “Бандерівські пісні”. Не тільки автентику, а й патріотичні видання сучасних письменників популяризував пан Михайло. Роман Святослава Праска “Здобути або не бути”, завдяки інтенціям Михайла Семеновича, був виданий у 2007 році до 100-річчя Романа Шухевича. Видання профінансували Віра та Богдан Боднаруки й попросили розіслати по всіх бібліотеках України. Перелік можна продовжувати… Устиг пошанувати рідкісним, маловідомим в Україні виданням і Лесю Українку в 150-річний ювілей від дня народження мисткині. Невеличка книжечка серії “Слова на дорогу”, відповідник сучасному покетбуку, – збірка поезій Лесі Українки “Терновий вінець”. Це факсимільне відтворення раритетного видання, надрукованого невеликим накладом спеціальним способом у таборі для переміщених осіб, серед яких було багато воїнів ОУН-УПА, у Мюнхені 1946 року. До збірки увійшли 25 унікальних поезій Лесі Українки, які не були опубліковані або почасти друкувалися в періодичних виданнях ще за життя письменниці. Раритет вважається літературною пам’яткою та є справжньою знахідкою для колекціонерів рідкісних книг. Титанічна, складна, часто терниста книговидавнича праця пана Михайла була водночас легкою і приємною. Адже поряд із ним завжди були ті, хто підтримував і допомагав, кому найбільше довіряв, шанував за професійність і надійність. Це, насамперед, друг і дружина Євгенія Гладунова, невсипущі просвітянки Лілія Овдійчук (безвідмовна авторка першої та ще 11 передмов та післямов), Ангел доброти і людяності – світлої пам’яті Тетяна Сергіюк (редакторка і коректорка більшості видань), директор видавництва “Волинські обереги” Віталій Власюк, який терпляче виконував найвибагливіші вимоги пана Михайла, щоб зробити книгу досконалою. Ось уже рік, як Михайла Борейка немає з нами, проте книги, підготовлені великим бібліофілом до видань і перевидань, і досі продовжують тішити читачів. Цьогоріч у Рівненській обласній бібліотеці для молоді відбулася презентація перевидання книги “Княжа слава” українського письменника, педагога, видавця, громадського діяча Антіна Лотоцького – останній дар від пана Михайла. Авторка цього матеріалу має велику надію укласти антологію із усіх 54 книг, виданих і перевиданих Михайлом Борейком, як взірець високого інтелекту, поєднання естетики й патріотизму, непоборного Духу “науки, думки, волі”.
21 листопада 2021 року, у день Святого Архистратига Михаїла, минув рік, як відійшов у засвіти Михайло Семенович Борейко – член Рівненської “Просвіти”, інтелектуал, патріот, невтомний ініціатор і рушій багатьох проєктів на благо України, добрий геній української книги.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
