Театр · “Він знайшов універсальну мистецьку мову, представлену через психологію героїв, невербальні й вербальні засоби”. · с. 15сторінка оригіналу ↗
Театральний тиждень у сузір’ї Марії
Слово Просвіти, №46–47 за 2021 рік
Ольга РУДАНЕЦЬ, заслужена працівниця культури України, членкиня НСТДУ, учасниця експертної ради фестивалю, м. Коломия
Велике пізнається з відстані – ця крилата фраза ще раз переконує авторку цих роздумів в тому, що правдиві, об’єктивні оцінки цієї події – ще попереду. Така різнобарвна й вельми насичена програма потребує уважного і неупередженого заглиблення від кожного, хто мав щастя пройти всі кроки: від першого до завершального; побачити і відчути все, що намагались донести до публіки актори й режисери, речники та доповідачі і, головне – організатори фестивалю. Наповнення фестивалю різноплановою мистецькою палітрою вражає і захоплює: розгорнуті три художні виставки – “Марія” (з фондів Музею Марії Заньковецької), “Франківці грають Івана Франка” (з фондів Музею театру ім. Івана Франка), виставка картин народного художника України, лавреата Національної премії імені Тараса Шевченка Валерія Франчука. Відбулись також три публічні дискусії: прес-конференція, науково-мистецька конференція “Магія культур”, круглий стіл “Полілог діячів театральної культури” – саме цей факт дав підставу директорові – художньому керівнику Національного театру ім. Івана Франка Михайлові Захаревичу визнати, що фестиваль переростає в науково-творчу лабораторію. Глядачі мали змогу переглянути 15 різних вистав, як з участю іменитих майстрів сцени, так і тих, хто лише торує собі шлях до високого мистецтва. За всім цим стоїть велика подвижницька праця дружного гурту організаторів, які завжди відчувають підтримку і сприяння першої людини в театрі – директора – художнього керівника Михайла Захаревича. Душею і мозковим центром цього гурту подвижників-однодумців є народна артистка України Лариса Кадирова. Як згадувала у своєму виступі керівниця літературно-драматургічної частини театру Наталія Пономаренко, у 2004 році, коли з ініціативи Лариси Кадирової започатковували фестиваль, лише двоє людей вірили в нього – це незабутній Богдан Ступка і, власне, сама ініціаторка. А за 17 років фестиваль засвітив так багато імен українського і світового театрального мистецтва, запалив так багато нових зірочок на небосхилі Мельпомени, подарував так багато емоцій і вражень всім, хто мав за честь бути його учасником або причетним чи просто глядачем. Вкотре захоплююсь і дивуюсь унікальному таланту Лариси Кадирової, не тільки акторському, ай людському. З такою любов’ю і трепетом вона представляла кожного учасника, для кожного знаходила особливі, лише йому адресовані, зворушливі слова; так вдало зауважувала, здавалося б, якісь вторинні деталі, підносячи їх до визначальних; у такому доброму гуморі намагалась передати цілком серйозні думки, оцінки, висновки і узагальнення, що в сукупності це все створювало унікальну атмосферу домашнього затишку. Тож кожен мимоволі відчував себе учасником якогось родинного дійства, незалежно від того, приїхали вони з Ізраїлю, Польщі чи Коломиї. У цьому контексті цілком оправдано ліричним лейтмотивом фестивалю звучить знаменитий посил Ірини Вільде “Люблю любити любов”. Ця подія надихає любов’ю від першого до завершального акорду. А це сьогодні так важливо, адже в час різних трансформацій і пошуків, як ніколи, потрібна проекція на постаті, імена, таланти, особистості, які переживають віяння й епохи і залишаються в культурній і духовній скарбниці людської спільноти чистими, незамуленими острівцями справжності і неповторності. І кращого формату для їхньої візуалізації до людського сприйняття, як моновистава, годі вигадати. На цьогорічному фестивалі майже зримо відчувалась присутність Лесі Українки та Івана Франка, Марії Заньковецької та Соломії Крушельницької, Василя Стефаника і Леся Мартовича, Агатангела Кримського і Миколи Вороного, Івана Миколайчука і Миколи Вінграновського, Шарля Бодлера і Фрідріха Дюрренмата… Богдана Ступки, Іри Маланюк, Івана Драча, Івана Дзюби… Все це і наповнило зміст і програму фестивалю: чи то в окремих
У Київському національному академічному драматичному театрі ім. Івана Франка на Камерній сцені ім. Сергія Данченка відбувся ХVІІ Міжнародний театральний фестиваль монодрам “Марія”.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
