Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Сторінка · с. 12сторінка оригіналу ↗

Слово Просвіти, №47 за 1998 рік

Слово Просвіти, №47 за 1998 рік

РР і Р - - аг встодисушщі бурсаки, купецтво й простий ВСТУ ПІ под. Шо всіх церквах гудуть дзвоми -- з радістю зустрічтають кияни Богдана Хмельницького після його тріумфальної о - я помах Б Р ні - - Б ДЕННЕ но лан сьо, пр ее ФВ ДР ---- и ПщЩІЇС:КА ни нн го от п ня Із сивої давнини дійшли до нас розповіді про сіл див стародавнь | ого світу. Таж назвали люди на икращі споруди, перемоги на Ковтих Водах. Гетьман в'їхав зведені тисячаліття тому. Найвідоміші серед них -- піраміди Єгипті ,"висяча» сади Вавилону, Олександрійський у Київ крізь Золоті ворота. Ї мабуть, маяк. А наш Київ -- ааба не диво? Понад тисячу рокта тому він уже славився на всю Євроту. Київська Русь була підбадьорилися, повесєлішали святі однією з найсильніших і найкультурнішит держав. Пишно розквттали в ній ремесла, торгівля, мистецтво: руши., Святковість вікопомної події не- Славився Київ красою своїх грамів.. І дивнийї зб1г! Якщо перера мовби надала міцності стародавнім царі Сім див стародавнього Києва... Про них 1 буде наша розповідь а зара яВ СІЮ п а и ворота ше дивували прочан спроєю) величавістю, бо були «такі високі, що два вози, коли їх поставити один на одного. не дістали б їхньої вершини », то на почат- лувати київські святиці -- найкращих теж стм. - Усе на світі має свій початок. Кожна історія з чогось-таки починалась, А з чого починався Китв? З давніх-давен котить сиві хвилі Славутич, приймає в обійми води річок та ручаїв і несе їх до самого Чорного моря. Лежать навколо нього розлогі луки, ліси, а за ними -- безкраї степи, Подекуди правий берег кручами здіймається над водою. І височать ку ХУПІ ст. більше враження справляла вони над Дніпром, наче стіни, побудовані казковимії велетнями, З незапам'ятних часів селилися на цих кручах люди, наші | варта на чолі з п'ятидесятником коло далекі пращури. Кмітливими були -- зручну місципу підшукали! Зійдеш на високий берег, глянеш: по один бік -- оксамитовий головного в'їзду до міста. килим степів до самого виднокола, по другий -- густі непрохідні лісові хащі, Спливали роки, а з ними зростала Тихо в лісі, Цвірінькають птахи, гудуть дикі Оджоли, лишень зареве часом велететь-тур. А поміж де нищівна сила руйнівних природних або ведмідь, чи обережна лисиця... | першими поселенцями маленького городища пад Дніпровими кручами були, мабуть, факторів - дощів, снігів, морозів, перед мисливці. У городище приходили степовики, вимінювали збіжжя на хутро й м'ясо, До високого берега почали причалювати якою не могли встояти кам'яні мури. мандрівні купці. Так на високому узбережжі Дніпра народжувалося велике місто, яке напевне захищали якісь укріплення, Свою долю мають навіть руїни. Зазирпроте якими вони були, ми не знаємо. Започаткування та становлення столиці давньої України-Руси відлунило у віковічних немо в архіви. Ось документ, адресований піснях, билинах, переказах, у літописних свідченнях, які протягом століть перевіряє час, | київс ькому генерал-губернатору |іра підписаний інженер-поОлковником Дебогс - ревами промайне вовк що б о р я Хто не пам'ятає ГІесторової розповіді: | Ди зо о з 5 55 кетом. Датовано документ 1750 роком У другому Щек, а третьому Хорив і сестра о сн р о «прийшли в остаточну непридатність, | їх Либідь... І сотвориша град в ім'я Ората ооо анн наван крізь них Із неабияким острахом піШоИ Ме свого старійшого, і нарекоша ім'я йому люди проходять, а провозиха артилерію | Київ... Оселився Кий на горі, яку зго- НІЯК ПОМОЖЛИВО» є тілом, і Де-зі дом стали називати Старокиївською. Тут боскет пропонує побудувати нові ворота, ги князі почали будувати свої палаци, перші кам'яні будівлі. Місто швидко росте, тісно стає йому в старому дитинці. За добу Володимира Красне Сонечко навколо Києва, що поширшав, поставили оборонні вали. Історики назвали їх «стіни міста Володимира». ХІ сторіччя. Часи Ярослава Мудрого. За укріпленнями спадкованої ним столиці стелилося поле, Тут, білястін міста, на честь своєї перемоги над печенігами будує князь храм Святої Софії. Та хіба годиться, щоб церква Божа стояла поза містом? А навколо собору вже чимало землянок, повиростали й дерев'яні зруби. Тягнуться до Києва іноземні купці, приймає він послів: княжіння Ярослава -- час найбільшого розвитку України-Руси. | встають навколо стольного града нові вали -- стіни «міста Ярослава». Пам'ять про них збереглась у назві вулиці «Ярославів вал», яка вирує нині на тому самому місці, де колись було стародавнє укріплення. У земляному валу існувало кілька воріт. Найголовнішнй, парадний в'їзд у місто звався -- Зототі ворота. У «Повісті минулих літ» знаходимо, що в літо 1037 р. «заложи Ярослав город великий, у нього ж града суть златая врата», а також «церков на Золотих вратах Святої Богородиці Благовіщення». Чимало легенд виникло навколо по- а старі, як пам ятку давнини, засипати землею, щоб зберегти від остаточної руйнації. Це й було зроблено Спливав час. Золоті ворота, всіма, здається, забуті, тихо спали попід шаром землі, тієї самої, якою насипав колись мудрий князь свій «Ярославів вал». Та невже всіма позабуті? 1822 року в Києві новий митрополит, владика Євгеній, в миру Єфимій Олексійович Болховитінов. Його, люди: ну широкого кола інтересів, відомого вченого, радо зустріла київська інтелігенція. Філолог, історик, знавець давнини, автор багатьох богословських праць, він написав у Києві розвідки, що не втратили свого значення й сьогодні «Описання Києво-Печерської лаври» та «Описання Києво-Софійського собору» Йому належить і честь повернення до життя одного з див стародавнього Києва -- Золотих воріт. Щоправда, розкопані стіни вже не були такими, як на малюнку Вестерфельда. І згадки не лишилося від надбрамної церкви, не було й арок, лише дві стіни похмурі, мовчазні. Навколишня територія ще тільки почала забудовуватися. І коли закінчилися археологічні роботи, навколо руїн стало тихо й безлюдно. Втім, знаходилися романтики, яких приваблював цей куточок Києва. Часто приходив сюди й Тарас І ригорович Шевченко зі своїм приятелем і художником Сажиним, що залишив ходження назви головних воріт Києва. бі замальовки Золотих воріт Подейкували, що ствІрки Х були З ЧИСТО- Минали дні. Золоті ворота вписались го золота. Інша версія твердить: назву у міський пейзаж. Люди до них звикли дано за аналогієїо із Золотими воротами, ий уйзвичаїлися | 2 заповідні руїни що красили Царгород (хоча архітектурно оз а Ай | київські зовсім не схожі на візантійські). Лось іще одна гіпотеза: ворота увінчувала надбрамна церква з позолоченою банею. Сонцесяйну золотаву маківку здалеку було видно подорожнім -- вони, можливо, Й назвали ворота Золотими. Та все це здогадки. Який зовнішній вигляд мали Золоті ворота на часи їх існування, достеменно ніхто не знає. Втім звернемося до деяких документів. Так званий Радзивіллівський літопис різниться од інших пиштим оздобленням - Кольоровими мініатюрами, жодну з яких не назовеш випадковою. Невідомий художник був сумлінним ілюстратором і намагався пензлем відтворити найважливіші події, про які йдеться у тексті, Одна з мініатюр присвячена будівництву Києва, а саме зведенню Золотих воріт. На жаль, намальовані вони в незавершеному вигляді -- це лише їх будівництво. Бачи- товське військо на чолі з литовським коронним гетьманом Якушем Радзивіллом. Гетьман не страждав від зайвої скромності і вважав за необхідне увічнювати все, пов'язане з його персоною. Тому в радзивіллівському почті -- голландський художник Абрагам ван Вестерфельд, який мав за обов'язок змальовувати ратні подвиги Януша, міста, що гетьман завойовував тощо. Та митець цим не обмежився. Замальовки тогочасних Софії Київської, Лаври, Золотих воріт, зроблені ним, -- справжній скарб для істориків, архітекторів, мистецтвознавців. На малюнку Вестерфельда бачимо арки над головним входом Золотих воріт і над ними рештки надбрамної Церкви -- залишки її стін, прорізі вікон, В обрамленні кучерявого зела дерев і кущів руїни ці виглядають самотньо і зажурливо. А тепер про одне історичне свідчення. 1654 року в Україні приймали гостей з пського й сьогодні -- джерело вивчення побуту України ХМІЇ сторіччя, Скільки цікавих записів! Ось лише оди, якиїї, на нашу думку, доречно згадати сьогодні «...пОо всій землі козаків ми помітили одну чудову рису: крім небагатьох, навіть більшість їхніх жінок і дочок уміють читати... Окрім того, священики навчають сиріт, а не залишають їх неуками блукати по вулицях...» Високих гостей зі Сходу цікавило в Києві все, зокрема Золоті ворота. Павло Алеппський пише: «Ми бачили руїни високих воріт з кам'яною вежею. Їх називають Святими воротами (золотими). Вони колись були вкриті золотом, але спалені татарами, коли вони спустошили і спалили місто. Місто було велике і препишне», Згадка про татарське нашестя в коттексті нотаток невипадкова: найурочистіша з брам міста здавна овіяна легендами і героїчною славою. Войовничі сусіди, 1654 рік. Багатотисячний натовп на площі біля Софійського собору: поважне духовенство й велике панство, міщани й неодмінно хвилюють поетичні серця, | тоді народжуються рядки, зокрема віІрШ Станіслава Тельнюка «Золоті ворота», в якому оспівана київська святиня І ЗНОВ ВОНИ встали В двадцятому віці, І рвуться у сонмище хмар білопінних Дивіться, дивіться, дивіться, дивіться. Як сонячні промені грають на стінах! А стіни... 4 стіни -- мовчать таємничо І слухають шерех тополь і каштанів І щось там шепочуть щоденно йі ШоОНнІЧНО У спокої й подиві безперестаннім Та як зберегти цю безперестанність? Плани збереження і реставрації Золотих воріт виникли давно, адже природа продовжувала свою руїнівну роботу. Щоб зберегти стіни, побудували контрфорси, залізні кріплення тощо. Але цього вияви: лося замало. Сьогодні вже не побачити сонячних далекої Сирії: відомого в усьому правосщо мріяли оволодіти Києвом, казали; окуня Кооовнн оь плввто оніднВЄ мо дерев'яну кліть, кам'яний підмурок, а лавному світі антиохійського патріарха | «Постукаєш мечем у Золоті ворота -- і зе меловароо М ж з зи и ес | над усім -- баню майбутньої надбрамної Макарія у супроводі великого почту растанеш переможцем». Га нікому з ворогів кю ам - п Не б мог і церкви. Працюють теслі з сокирами в зомізсином Павлом, архідняконом міста | не вдалося увійти в столицю Київської а із; - - ро Р кв: руках, чернець тримає аркуш пергамен- | Алеппо. Русі крізь її головний вхід. Навіть фаб - рожні дер раівннену за нн ту. От і все. Павло Алеппський (так підписав він тального 1240 року Батиєве військо, ке т уча вн . зум Рой вок С ще оди малюнок. Про нього варто свої нотатки) сумлінно розповідає про неспроможне здолати опір захисників Я ек Же аа з, вч слив 3 семи розповісти докладніше. подорож до нашої країни, її чудові Золотих воріт, прорвалося крізь підпалені ех я мя - бю 2 о ч зом | 16541 рік. Точиться Визвольна боротьба | краєвиди, пише про людей, з якими поз- | Лядські.. Д км ре ча а родьуьаміний | українського народу проти польської найомилися, чокрема згадує Богдана Так. були Й пошкоджені, І напаваруй Пи - сво ай ки іа ч ; майно шляхти, У Київ входить польсько-ли- Хмельницького ГІотатки Павла Алепновані, Але зазнали вони й зоряних часів Ь о нь Ь - зді. Київського метрополітенаь МЛМ історична ПОЗПуУ -- «30 ОТ зорота» Паола УТЕБСЬХКА, ЧМагалія САЗОНОВА

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин