Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Сторінка · с. 16сторінка оригіналу ↗

Слово Просвіти, №47 за 1998 рік

Слово Просвіти, №47 за 1998 рік

С і й з (лах МВС ФЛ То З - Ж ; ї ч рі - ії « ої! Зь , -- Й ж -- Й чуРі, Ії у АС є р і -іро" рис Рон ЛУ УС ув, - - ; та, | Пь ' н че й кфаіоь Ї ВТ і ков г Р од ; | щи . ЗА ча" о Г ЧУ "4 -, : й . Р й й Р У у М. ї і У і -з Р» ад б М; - ч | ча і і ї г - , ч-, й Й я і їй ча: а ; А 1 Ми | | ' Р й а гей і Р Ї й , І - що Кораблик повертав із-за гі р. Проходили повз Золоті ворота, то здалося, що в яскравому стовпі бризок сонця стоїть Пушкін: ретельно замальовує проточений водою камінь... Ну, звичайно, одного разу Пушкін пропливав отут, його замальовка Золотих воріт десь була. Однак скільки ж то мало пройти між тим днем і реальністю миті? Сто літ? Більше? А обриси каменя мов такі самі... | І тут пролунало: - Ведуть! Дельфіни. Троє. Попереду, тнучи воду, 5 ішов малюк. За ним, метром глибше, двоє хо 11 о. дорослих. Живий трикутник зі втіхою, з - 022 29. усмішками на фізіях, прочісував срібні Б | нитки просвіченої сонцем прозорої води. В 210 Збооо 0 СННЙ - й и кача в я З'юрмившись на носі, відпочиваючі М | Б По оса втішалися небуденністю дня, що дістався ко но оон їм за якісь чесноти. Поки всі надивлялися М 48. на щасливе подружжя дельфінів, він краєм не навернути! - РЧж Р и в М М б чі око нео ин но В отим че а б в и и и НЯ З нн наль Ок ьо о п а ніч вньлюкиюю ин мною ю и в ню" 1 | -злЖж я зни и ни ця зяиийинчаюво ій - ГІ па вна, Протиснувшись уперед, звісив голову: | НИ ка вав али й я а вої о и чн ний я я я ТНТУ о и Гм я ПОЛ РО РР РР з оо й зано М йти й Райо тот й тні те Йрійлниион ва Риги гомо. вн в "і б Йой Жімовой РА Чі Ру а нн Й Р, б ТТ, п РОТИ о а ін т о р ані Р ен ан чну кр нни ин Й палка ан и я ж зов а я РОЙ В нн п Я оно ож р йята за во ово ж ра Рої новою рор ов фіоіоє о ножові божі мно ш п нн і ві жна анг й а? "ай ий РИ й ІРР; я п ий п йотоя мі ян зотувой яти" "ой оводой ді яти йштоя мо ил Р а айв тільки йому, Пушкін. Ні воріт, кам'яний зо 482 1105 зно оноЯ пеньок якийсь, ні яскравого мерехткого | В ооо 83 ча з 3 а все змінилося... вичисляй чині, авидіння 1 п вия фо фовов ит я ай й Ровой ий й ілі - - зовоношо да звідтоді, як погляд його очей заплутався в Ко нон щасті, що так і струменіло від голівки дельфінчика, відчув незбориме сум'яття -- спливало щось дуже важливе чи то з душі, чи з глибини його пам'яті... Врешті схопив що потрібно! Геродот! У його історії є оповідка про те, як морські розбійники пограбували купця і, щоби не вбивати, Мн п ча но С чн и ани а и и паль чі о Чи З оон бі ва б яквевинии вові ь яв ачвів ія бо В а я чу ть, вна чо я, юн о и п м РФ д щ п. нталвнию товща глибочини. І гори поодалік обертаються. Підкова бухти розведеними краями норовить захопити кораблик -- мотор усе рушники и торбини тих, хто розтаборився коло самої води - Щось такого . Одразу обернувшись погодилися з тим, що він сам утопиться. ще вуркоче, однак змінено курс. Мали зайти в Сердолікову бухту, якщо не знайти лицем до моря, нічого не розуміючи, зрів те, з якою ретельністю кинулися хапати Багатство, придбане розбоєм, поглинуло їхню увагу: трюми просто вабили! А купець усе ще стояв на носі корабля і чи то молився, чи щось співав... доки пішов сторч головою в морську безодню. І яким же мав бути подив розбійників, коли вони причалюють у порт призначення і назустріч виходить жив-здоров купець із численною вартою. Скільки не думай над таким, був час, коли люди знали перемовляння з дельфіном! Коли між ними бувала не лишень утіха зріти одні одних! Якщо справді було, коли? Скільки тому віків? Чи тисяч літ... Пушкіна годі вичислити, а тут туман, туман! Синці під очі залягають, наче Од надміру любощів. Справді, не покладай глибоких знань на наші слабкі голови . особливо в години дозвілля, на морських курортах. Раптом щось стається. Гульк - і дел ьфінів мов небувало! Перед корабликом темна сердоліків, то принаймні скупнутися.. дизель вмовкає. До берега мали підійти своїм плавом. Урешті підійшли. Спустили трап. Через кілька хвилин три десятки людей осідлали розпечену кам'яну рінь, хто як схотів -- коло самої води чи трохи поодалік від прибережної хвилі, яка ліниво ледь-ледь шепотіла, пльоскаючись золотом брязкалець. Висадивши людей, кораблик одчалив. Зосталися лише ті, хто був зі спінінгами. - Ловитимуть барабульку! -- подумав. Обернувшись спиною до моря, прискіпливо вдивлявся в урвище, яким гори спускалися тут до води, Іще вчора, чи коли воно там насправді, академіка Ферсмана привозив сюди татарин на звичайному човнику, на веслах. А сердоліки тут пломеніли мов жар, жилою підіймаючись д/'горі! Щось стається! Скреготнуло, мов зуби об зуби, каміння. Спінило несподівану, високу, у зріст людини хвилю: попливли свої рушники чи курортні торбини: не існувало більше нічого! - Ось! - Із морської піни підводиться голова. Грохи поодалік друга. За мить з'ясовується, що море сплюнуло десяток чоловіків у чорних еластичних костюмах Якісь запаморочені, хто сів, хто лежав - усі як єсть видавлювали з червоних губів те саме: «Спокійно! Спокійно, ми свої!» А ніхто й не питав у них, ні хто вони, ні чиї. Хвиля одійшла, опала, Важливішої речі, ніж викрутити намочені рушники, просто не могло існувати, Хай би застив курортнику сонця! - Ось воно... - Не інакше, молоді дужі чоловіки вчилися опановувати глибочінь моря. Того, де дельфіни чулися,за людсь: ким словом, мов риба у воді Незборима втома упала йому на плечі Урешті сів. Зовсім поруч, за два кроки, собі завис корабель інопланетян! Тільки б не блово ПРОСВІТИ перекинувшись на живіт, опираючись на лікті, виринув із води пришелець Погляди їхні стрінулись... той, хто щойно ВИЙШОВ з пучини, всміхнувся Привернувши таким чином увагу, розчепіреними пальцями удав курку, яка прогрібає землю, шоб УПОЛЮВа. ти зернину... У моряка були хижо закроєні брови, міцні іскристі зуби. Од УСЬОГО його єства вже струменіла втіха бути таким, бути собою Бути братом одчайдушним Таким, які не плутаються в календарях. а живуть або вмирають. Весело 3 усмішкою Зі втіхою до будь-якої миті! Знову ш-шурхнуло потурбоване каміння Цілком несподівано підплив кораблик | спустив трап. Потрібно було негайно забрати відпочиваючих. Стало сумно завжди отак: знайшов -- згубив Здобувши утратив Підіймався на кораблик останнім. Скосив оком по бережку. Моряки все пльоскалися хто де був, наче не см Ппідвестись на ноги А отой ще іючи той простягав до нього руку і крізь сміх могутнім голосом рокотів - Брате, ти забув Вагатися не було коли Попустивши поручня, підбіг. Простяг правицю Відчувши, що в долоню ліг камінь, побіг назал Давно кораблик відчалив. Ставав курсом на Коктебель. А він стояв із каменем у долоні и боявся глянути. І подумки виправдовувався перед кимось: усе. всевтікає по воді! Все за водою Поки те та поки інше, день змінився Піднявся вітер. Хвилю поклало на гладь так, наче чорт заходився місити перед корабликом ями. Щоби випасти на причал. далеченько відійшли від гір у ВвіДКрите море. Ні Золотих Воріт, ні Бухти Якась жовтувата імла над похвиленим морем. Та камінь у долоні. Геплий чи від свого тепла. ЧИ від того, хто його подарував - Викинути? - Щось обривалося Става: ло шкода Він розкрив пальці і глянув. Сивий, мов крило горлиці, камінь. Форма й величина курячого яйця. Вбрання, по просвічують білі ЗІРКИ якому несть їм числа! Прозорий камінь, сокритий від байдужого - Та тут не без чуда! - І трохи згодом виправився: - Не без сердолікового чуда! Отакий був день. Отакий трапився день І позначило НОГО ЛИСТКОМ календаря НЄеТЛІННИМ -- МіЧениМм тисячолІТТЯМИ каменем. І думай, і думай що хоч Григорій КОЛІСНИК прання ОБЛИЧЧЯМ ДО ХВОРОБИ. ЧИ Є ХТО ПОРУЧ? Ми часто читаємо поради щодо необхідності знайти «свого» перукаря, косметолога, візажиста, стиліста. А що із сімейним лікарем і чи він потрібний? З чого почати пошук сімейного лікаря? Чи це особиста, чи соціальна проблема? Відоме ставлення держави в особі Міністерства охорони здоров'я до масо- 8ого захоплення самолікуванням, яке загрожує можливими наслідками, до безконтрольного продажу лікувальних препаратів у комерційній мережі, до біологічних харчових домішок та незчис- наших сусідів, жодний препарат не продається без рецепта. Та оскільки, незважаючи на декларацію наших з вами конституційних прав на безплатне лікування, його вже по суті не існує, то чине зробити цілеспрямований вибір у бік сімейної медицини? Можливо, нині це вибір небагатьох, але він існує і хочу розповісти про свій погляд на цю проблему. Сімейний лікар -- чи він потрібний? Він приходить до вашого дому, щоб лікувати, любити і доброзичливо ставитися до всіх пенної кількості сумнівних біостимуляторів. Мої пацієнти розповідають, що візит до аптеки часто супроводжується великим бажанням, якщо на це є кошти, придбати щось красиво упаковане г розрекламовапе «про всяк випадок» від страху захворіти, а споживацький попит так привабливо ІніцІЙОВаноО яскравою продуманою рекламою. Чи відповідатиме держава за самолікування громадян, адже відомо, що в більшості західноєвропейських країн, а в - «Слово Просвіти» («УМасновник - Всеукраїнське (товариство "Просвіта" імені Тараса Шевченка, Реєстраційне свідоцтво Мо 1007 від 16.03.1993 р. пан Еї Олександр Пономарів, Іван Ющук його мешканців. Головне слово лікаря- професіонала, що став вашим, сімейним, --«любити»., | він навчить вас «любові до себе». Занурення у світ ваших фізіологічних, психологічних проблем не тільки позбавляє недугів, алей сприяє розвиткові відчуття ЦІЛІСНОСТІ та унікальності, вчить розумінню природи ваших хвороб і потреб організму, а також поваги до членів вашої сім"ї, бо дуже часто хворими стає деспотом, неминучим «тягарем» для близьких. Побутує думка, щоб отримати право піклуватися про себе, треба захворіти -- | Шеф-редактор Павло Мовчан Відповідальний редактор Любов Голота! Редколегія: Ярема Гоян, Анатолій Журанський, Днатолій Погрібний, це лише один із наших підсвідомих стереотипів мислення, які невідворотно призводять до саморуйнування. Тут згадується: «Ось помру -- пожалкуєте!» Хвороба в нашому суспільстві стала «поважною причиною», виправданням будь-якої агресії і, що найстрашніше, передусім до близьких. | тут допомога Сімейного лікаря у філософському осмисленні себе самого, своєї хвороби, часом невиліковної, уміння пристосуватися до неї, знайти радість у кожному дні життя, подарованому Богом, навіть якщо цих днів не так багато, є тим уроком, який проходить пацієнт зі своїм лікарем. Адже недарма біблейська притча гласить, що не може сліпими водити сліпого, бо обидва упадуть у яму. Один мій знайомий, віДОМИЙ пПИСЬМменник, повертаючись від свого самотнього друга з Канади, дивувався, що той кожний ренок зустрічає словами: «Боже! Мені стільки років, а ти такий милостивий, що подарував мені ще один день життя» Цьому самотньому старцю допомагає прожити кожним день, хай з пігулкою, грілкою, антиастматиком, сімейний лікар. | тут «возлюби ближнього свого, як себе самого», зрозуміле як ніколи. Я часто дивуюсь успіху такого лікування і думаю: «Чому стільки років лікували і безуспішно!». Так, лікували, обстежували, але не могли зрозуміти, що конкретна пюдина цікава, необхідна, унікальна, відкрита усьому ! може сміливо рухатися по життю далі, тому що поруч є лікар, а отже, друг. | присутність цієї людини сприяє відчуттю безпеки, тому що вас троє: ти - він - хвороба. | якщо лікар осмислено аргументує, що хвороба потребує не тільки вживання пігулок, але м розв язання внутрішніх проблем (згадайте «Зціли себе сам»), то відчай перед хворобою неодмінно полишить вас Іі візити СсІМемнмоОГО піКкаря стануть більше схожими на зустріч з надійним другом, Вас пюбить ! береже ваші таємниці Якщо ця проблема вас зацікавмла, пе- акми реконала -- напишіть. Коли ж маєте інші питання до лікаря -- ми ГОТОВІ На мих ВІДПОВІСТИ. Тетяма ЖУРМЛО, доктор медичних маух Адреса "Слова Просвіти" -- 252001, Київ-і. завулок Музейнимй, б, Всеукраїнське товариство «ГІросвіта» Ім. Гараса ійевченка, тел.228-01-30; Е-тай: З.ОУО (?Ф РКОЗУТТА, іпісгсот. КІЕУ. (А Індекс ЗОбІ7 Зам. Мо | 271205 | БВидрукувано З ГОТОВИХ фотоформ на комбінаті «Проса України» Наклад З000 (ГРУ | ПИ) ДОЛЯ ЛО т, реьопотеть" ТиюР яко то 8 я 1 МН ІРОВИРИ: АРБОБЛАБТО|РІСТІЬРИМ В) Порлтяютуювншиоя рою.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин