Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє

Слово Просвіти, №47 за 1998 рік

Слово Просвіти, №47 за 1998 рік

мах ЖивочвоРИТЬ - Закінчення. Початок див. числа 2--4. ожна було б аж так глибоко не робити екскурс у середньовіччя та ще й чужої держави, коли б розривіз нею не був такий трагічно тяжкий, як г «приєднання». Коли б ми звільнилися від цієї держави духовно, що є основним. Адже істинна воля починається з духовної, як і неволя - з поневолення духу. Саме тому всі грабіжники та варвари, посвячені в «тайни беззаконня», найперше намагалися відібрати в народів віру, поруйнувати храми, знищити духовенство і поставити те, що буде виконувати всі їхні повеління. У такий спосіб народ позбавляється духовного захисту, що є надійнішим | значущішим від міцної держави, армії. Однак зробимо ще кілька, але надто важливих, екскурсів у наше минуле. 1051 рік. Князь Ярослав Мудрий скликав у престольному Києві собор, на якому було обрано митрополитом Київським Іларіона. Хоча Київ і належав до Константинопольського Патріархату, але фактично то вже була незалежна церква, на чолі якої вперше стояв не грек, а українець. Удруге на престол глави нашої церкви був обраний у 1147 році Клим Смолянич. Удару по автокефалії нашої церкви, Київської митрополії, завдав суздальський князь Юрій Долгорукий. Захопивши княжий престол, він зняв і митрополита, про якого сказано, що такого «КнИЖНИКа т філософа в руській землі ще не було». Князь, з ім'ям якого пов'язане створення Московської держави, завдав першого удару по самостійності Київської митрополії. Його ж син Андрій Боголюбський перетворив престольний Київ, у який зійшла Божа Благодать, на велику руіїну. Літописець малює картини пекла: горіли церкви, убивали християн, розлучали сім'ї і вели в полон, усе грабувалося й вивозилося, навіть ризи й ікони, книги та дзвони були вивезені грабіжниками. Було викрадено й нашу святиню - ікону Вишгородської Божої Матері й переіменовано на Володимирську. Попередньої слави і величі після цього нападу Київ так собі й не повернув. 2 упинимося на ще одній важливій ВІСІ нашої історії, часах, коли ж таки мела та «хвостата мітла». Коли ж підписав той трагічний для України договір гетьман Б. Хмельницький? 1654 року! | це 666-й рік по хрещенні (1654- 988-666). Наша національна пам'ять береже і той факт, що вчорашній язичник хрестив, як сказано в літописі, «мечем | вогнем». Каста волхвів, що заправляла усім недержавним життям краю, воло- Діючи а«тайнами беззаконня», залишила охрещений Київ, перетнула Дніпро, сховалась у непрохідних лісах понад Прип'яттю і на тис ячу (!) літ прокляла Київ... Така побутує нетрадиційна думка... Бо ж чи не забагато всього для ТИСЯЧОЛІТНЬОЇї історії й одного народу"!! Орди ПОЛОВЦІВ, печенігів, хозарів, орди Чингісхана, Батия, турецько-татарські напади, польська, австро-угорська неволя, неволя з півночі, заходу! Як порятувати крам! Звісно ж, що заручитися підтримкою та допомогою православного царя. 1654-го. Ось вона вершина прокляття!!! Адже жоден нападник не приніс такого пиха у всій його множинності, глибині й вСеохопності, як той військовий договір, названий лукавою братією «СПОКОНвВІЧНИМмМИ мріями двох народів-братів». Москва ж рублями й соболями таки вирвала в Константинополя Київську митрополію ї приєднала до себе. То був рік 1686-й. І та неправда й насильство, що є богопротивним явищем, повернулася 49 «трьох народів-братів» рівно через 300 піт - 1986 роком. Чорнобильською епохою. Ось що таке сатанинські прийоми у святій справі. Бог і насильство не сумісні. Бог - це Правда, Любов і Воля. | де у справах церковних діють методами пукавими, підступними, насильницькими, там відсутній Бог. Там владарює його одвічний ворог. Ї тому, коли сьогоднішні антихристи звинувачують християнство в тому, що воно насадж увалося насильно ії що церква часто виконувала волю держави, то ще раз наголосимо: це не Спасителева дорога. Він сам нею не йшов | нікого не кликав нею ити. І не вчив Цьому своїх Апостолів та послідовників. То не Його воїнство, дарма, що діє під прикриттям християнства. У лукавого різні методи боротьби. країна творить свою державу. У нійще панує хаос ібеззаконня, бо, вийшовши з пекла та добряче вивалявшись у імперському багні, маємо пройти чистилище. Але та містична сила, що загнала нас у те страшне пекло 1654-го року, що зв'язала наш дух 1686- го, не відпускає нас іще на справжню волю. Понад шість тисяч церков в Україні, найкращих, найдобротніших, зведених Руками наших талановитих зодчих, належать церкві сусідньої держави. До того Ж, ТІЙ ТП частині, що злилася з державою царською ще 1613 року, апотім 1943 була Відновлена Сталіним, що теж покладав великі надіїї на Константинополь. До всіх псевдомесіанських позунгів додався ще один: «Матерь-церков». Тобто - РПЦ. Нащо ж розраховують її ієрархи - на українську амнезію! Відколи це внучка Москва, що вродилася через 159 років після хрещення сивого Києва, що вже сяяв золотими банями церков, як тільки закладалися перші камені кремля, на вершині другого тисячоліття раптом перетворилася у матір свого прабатька? Це за таких молив Серафим Саровсь- Кий, але молитву праведника не прийняв Отець Небесний. Радянський і пострадянський періоди РПЦ позначені такою імперською винахідливістю | «святістю», що інколи здається, що вона разом з Москвою не пише третій Рим, адітище самого Нерона. Спостерігаєш за багатьма, що Діють від імені цієї церкви, і думаєш: про Сардійську Церкву сказано у Об'явленні Св. івана Богослова чи про РПЦ: «Я знаю діла твої, що маєш ім'я, ніби живий, а ти мертвий. Будь чуйний та решту зміцнюй, що мають померти. Бо Я не знайшов твоїх діл закінченими перед Богом Моїм. Отож, пам'ятай, як ти взяв і почув, і бережи, Іі поканйся». В оголосила неканонічною | неблагодатною Українську церкву, що вийшла із її складу. Тобто до 1686 року Київська митрополія Константинопольського Патріархату була канонічною и благодатною, а коли побувала у складі РПЦ, то стала і неканонічною, і неблагодатною. Що ж, тут погіка таки є... Українська церква Київського Патріархату носить сьогодні тавро «раскольничьей» та анафемується за один великий «гріх» - небажання піДдпоОрядковуватися Москві. Небажання визнавати насильницьке приєднання 1686 року. Ї все. Перед Богом та перед Православною Вірою ніякого гріха немає. Тоді до якої «благодаті» та «канонічності» варто віднести такі незаперечні факти нашої недавньої й сучасногсторії їз життя РПЦ? Ну, наприклад, співробітництво з НКВС, КДБ, КПРС? Вико- она легко віддає анафемі, ПР ЕЕ РЕ РРО м й - -- ен р А В РЕ нання потаємних наказів вже в останні десятиліття відвертати брутально мирян від церкви, віри (про хрещення и вінчання доповідалося в райкоми партії, тому священик вимагав показати паспорт). У часи сталінського мракобісся та й пізніШе видавалося таїнство сповіді (11!) і тим множилися ряди репресованих та закатованих. Звісно ж, що це робили лише ті, про яких Спаситель сказав: «Я знаю діла твої, т що де ти живеш, там престол сатани. Ї тримаєш ти ймення моє, і ти не відкинувся від віри Моєї». Чи візьмемо роки недавні. Відомо, що церква молиться за всіх загиблих та замучених. У всеукраїнському молебні по убієнних голодом взяли участь усі церкви в Україні сущі, окрім православної Московського Патріархату. ажко зрозуміти й заявки бага- ТЬОХ священиків, монахів і монахинь, їхню ненависть до укра- ІНСЬКОї мови, Яка, за іхніми словами, «творенье дьявола». Такі думки й почуття повинні бути відсутніми у щиро віруючої людини. Такою злостивістю й ненавистю завжди були переповнені лише сатрапи, душитепі духу національного. Бо ж віруючі люди знають, що означає День святої! П'ятидесятниці. А це день зародження православної церкви, коли Святий Дух зійшов на Христових Апостопів і вони «почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав». Отож повеління Святого Духа, щоб усі народи молилися Богу своєю мовою, Чи ж не віДОмМО українофобам, що гріх проти Царя Небесного вважається найтяжчим? Чи нічого не промовляють слова й св. Апостопа Павла: «Як багато, наприклад, різних мов є на світі, - і жодна з них не без значення!» та: «Алевцерквіволію п'ятьслів зрозумілих сказати, щоб і інших навчати, аніж десять тисяч слів чужою мовоюіь». Незбагненним залишається і той факт, що деякі священики РПЦ закликали мирян голосувати на попередніх виборах за комуністів. У Росії за Зюганова, в Україні теж за «блок комуністів», Цей факт видається просто-таки містичним: прагнення влади тих, хто знищував Христову віру, пустив у повітря храми часів ще княжої доби чи перетворював їх у звалища міндобрив, конюшні, куди безтарками та возами заїздили безстрашні комунари. Чи, може, це глибинне розуміння й сповідування Заповіді «любіть ворогів СВОЇХ»? ЛЛ імені патріархату сусідньої держави, щоб українські миряни не святкували Дня незалежності, бо це СВЯТО від сатани, адже припадає на Спасівський піст. Он як надійно й поки що непорушно стоїть той «престол», як і в Пергамській церкві... Чи ж така «любов» та «меч обосічний» у Москви лише до Києва й України і бажання, як погрожує архієпископ Ростовський Пантелеймон «давить хохлов, как тарака: нов», чи ж це випливає із імперської суті ії, тоталітарної ментальності | великодержавної вседозволеності? Бо як інакше розцінити дикий розбій, який вчинив Московський Патріархат у Хевроні (Палестина) разом із папестинськими солдатами над монахами Свято-Троїцького монастиря Руської Православної Церкви Закордоном. Був захопленим монастир, жорстоко побиті ТОМІ, а стару ігуменю тягли за ноги | вона билася головою ОО східці. Нашу церкву не визнають Але ско ристанмося і ВТІЧІМОСЯ ЦЧОСВІДОМ тієї Ж таки РПЦ, яка ТОЧНІСІНЬКО так оголосила себе Б ожна почути сьогодні в церквах незалежною 1440 рокуітне запежиість яко; 141 рік не визнавав Царгород Час історія усе розставпяють на сво; місця Сам Господь Іісус Христос у «Посланні А семи азійських Церков» (Об'явлення св. івана Богослова) не закликає усі такі різні церкви до приєднання до ЯКОЇСЬ Однієї. бачачи різні їхні земні діла. Та нехай ще втішить нас «Послання до Смірнської Церкви»: «Я знаю діла твої, І біду, | убозтво, . але ти багатий, - і зневагу тих, що говорять про себе, ніби юдеї вони, та ними не в але вони - зборище сатани. Не бійся ого. що маєш страждати! Ось диявол вкидатиме декого з вас до в'язниць, щоб вас вмпробувати. | будете мати біду десять День. будь вірним до смерті, І! Я тобі дам вінця життя!» Га ас не пише не визнають а не Н визнають м історичної правди та справедливості. Нас бояться втратити. Чи ж задумувалися ми чому! Чи думали про том містичним вузол, що в'яже насдотмперії" Чому вонане хоче ВІДПУСТИТИ Україну повністю! Бо ж треба було 6 зректися усього, що довгі-предовгі століття іменувалося нм іменується «ИиСКкКоОнноО русским о» А ще втратити потужне джерело оновлення м сили, ЩО живить ріку, яка бере початок з дапекої півночі | розливається на вепиких просторах, у Золотій орді та Османській імперії це іменувалося «даниною кров'ю»: забирали з християнських родин вродлпивого здорового хпопчика-малолітка Російська |мАПперія, що успадкувала ДОСВІД усіх ДО Не! ІСНУЮЧИХ імперій, теж Орала данину, але ще ОСОільш ненасСитніше. витонченіше и послідовніше. Петро |, наприклад, видав наказ російським солдатам, тайинелпишеїм, одружуватися на украгнках, Бо ж розумів Силу цього крововлиття Ше ж ВІН Сказав «Малороссийский народ м зело умен, ми зело лукав: он яко пчелпа любодельная дает российскому государству "и пучшим мед у мСт венньіи и пу чити зосСск для свещи россимиского просвещения. Но у него есть и жало. Доколе россияне будут любить и уважать его не посягая на свободу м язьік, дотопе он будет воломо подьяреним м светочью россимского царства 3 ТІЄЇ причини наш народ розганявся на всі необжиті та неосвоєні простори імпегії Ще потуга ФІЗІОЛПОЇ ІЧНО-ОІОЛОГІіЧчНна та Фізична Вона с іме утверджувалаітімперію Апе є ще крововлиття духовне, інтепектульне М ультурне | тут ми добряче попрацювали на імперію. За довгі століття воно перетворилос ну Таке непогамоване донорство, що сталося прикре знесилем- нія донора АЖ Таке негсгезпечне що поставило тяжким діагноз донору Практика цього викачування та привласнення давня ЩІ є Катерина 1 зрирала при дворі кращих ! талановитих пюдем імперп. ППригадує те, коли й | ри орію Ско- ВОроді запропонували посаду та багатство при царському дворі! А він заграв на СОПІЛКУ | сказав, що сопілка мому ммліШа | дорожча, ніж царська паска. Але то був великий філософ Сковорода іІдкачка творчих С - | 5 1ОЛААПІ До центру не припинялася под же ім- ПрООТЯСГОмМ СТОЛІТЬ | перської ментальності - немає чужого яв лише моє |яжким переступ Заповіді «гте | пожадан» не знав і не знає меж Гому | українці Ведель, Бортнянський та Бер- езовським стали раптом називатися ро- | СійСсЬКИМмиИ композиторами, як 1! | пімка з | Чамковський ад Гоголь став росіиськом | СЛавоюЮю А Репім (Репин дуже поширенме | козацьке прізвище в центральнмім Україмі) | став великим художником і теж не меашімя | Козповс ькии вепиким росінським | СпІВакКОМ З скіпьки їх ОєзімОННнНИХ що | піпиЛИи, зводили та вдосконалювали імпер ю своїми руками, талантами, міняли заво- | мовницький код на мирним Месть . | числа!.. А запитайте в Москві чи -Фмм'" | Петербурзі про будь-кого 3 речо | КНИЯСіІВ | рм почуєте ЩО ВС! вОмоч «слав: | Отечества» а вс: наші СВЯТ! воооно | праведники, оті, що назвам у рекіян | Письмі «СІПЛЮ Землі», «СВІТПОМ ДЛЯ свт у | атер" Р ль МА народжені нашими у крагпчеьким - під мем у" З | миівигодУВані нашою Зземлпем атеж змідймі небом, анмопені націими серчц різ спочиіве исконно русскиме» Усіх Отих, що « - мое а, ) ч ЮТЬ нмнимі Ссоятьмм В Палеких т 2 Б/У ілі Киє а Геч ех м, ва ЛАВ ОМм у | кр У - печера ч назлняанотТь ( Мчь'юотьї, С І ; зсе кА ьс-ьда й "а «3 рьТерії з -".ЧбАЧОХ: М То храм іч ч - | "б ква ь м козацької доби - тож «рх

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин