Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє

ПРИЙШЛИ ЧОРНІ ЛЮДЕ

Слово Просвіти, №47 за 2005 рік

У мене був яблуневий сад і хата... Біла-біла. У мене був чоловік, діти — хлопчик і дівчинка. У хаті було чистенько і світло. Ліжко з ясена, стіл ясеновий, скриня. Усе такого теплого солом’яного цвіту, що коли сміялися діти, в хату входило сонце... Навіть надвечір. Довгими зимовими вечорами в нас не бувало сумно. Втомившись гратися з кицею, малюки сідали ближче до вікна — там світліше. То був умовний знак для мене. Зі старовинної, ще моє бабці, скрині виймала пуделко... Вмощувалися і втрьох уже вкотре зачудовано перебирали родинні таємниці. Бурштинове намисто, срібні дідівські перстені й дукати... У маленькому полотняному мішечку — пасмо волосся. Коли діда забирали на війну, бабця ножицями втяла йому білявого кучеря. Якось так повелося в родині, що всі чоловіки мали лляне волосся, а жінок вибирали з чорними косами... “А чому?” — питали мене діти... Я не знала, як відповісти... А потім минула зима, і я вже не знала відповіді на багато запитань. На всі запитання... Той час пам’ятаю тьмяно. Наче уві сні. Тому що у мене був дім, сад, родина. А потім не стало нічого... Прийшли чорні люде. Спочатку забрали чоловіка. Я не дивилася на них. Дивилась у лице своєму чоловіку, бо знала, що його беруть на смерть. І знову як у сні... Чорні руки, кошлаті брови, кров у моєму роті. Бурштинове намисто востаннє зблиснуло й захиріло у чиїйсь бездонній пазусі... І ще різні звуки. Жалобне мукання наших корів, прощальне іржання гнідого... “Мамо, чому?” — питали мене діти... Я не знала, як відповісти. Чому розпороли наші подушки? Чому побили тарелі? Чому зарубали всіх курей, а яйця, наносивши в купу, потовкли кирзаками? Чому зрубали наш сад, над яким уже висіли перші бджоли? Чому? Чому? z

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин