Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє

ВКЛОНІМОСЯ ПАТРІОТАМ

Слово Просвіти, №47 за 2005 рік

КРИТИЧНИМ ОКОМ У перші місяці після Майдану майже фізично відчувалися друж" ні потиски рук співвітчизників, які проходили гарт у наметах. Ни" ні тепло правиць вивітрилося, об" личчя друзів з усіх куточків Укра" їни та обриси листопадового Хре" щатика розпливлися в тягучому тумані переоцінки цінностей. Сталося тільки те, що сталося, “хоч ти сказись, хоч збожеволій” (Василь Стус). Але важливо було не озлобитися на себе, не рвати душу плачами, не забути одно" думців і постійно нагадувати но" вій владі: без Майдану їй не суди" лося б зійти на трон. І учасникам Помаранчевої революції все вда" лося зробити. Вони не змаліли в душі, не дали безнадії взяти гору над вірою в добро, справедли" вість, порядність. На жаль, за ос" танній час міцні линви, які пов’язували Майдан і сцену, ви" тончилися, стали благенькими ниточками, втратили надійність. Влада торкається їх байдуже, при" ПРО ПОЛІТИКІВ наймні без натхнення. Майдан як творчість утрачено безповоротно, а на зміну високому осяянню прийшов повзучий прагматизм. У філософії та психології Майдану було щось близьке до язични" цтва, його обрядів, міфів і симво" лів. А ще Майдан сприймається як одна народна пісня, чи як Гімн “Ще не вмерла...”, чи як Шевчен" кова дума. Повернення до вимог Майдану — це майже сюрреаліс" тична подорож у нікуди. Знову й знову згадувати вчорашній Май" дан — катувати себе нинішнього. Та оскільки мандрівка в минуле аж ніяк неможлива, то слід прос" то не втрачати гідності й зберігати Майдан у собі. Він — єдиний наш пароль, невидима перепустка в час людя" ності, патріотизму, справжнього українства. Саме на Майдані було модно й природно мордувати свою душу запитаннями: “Хто ти? Навіщо ти? Невже і я украї" нець?” Майдан, ставши стриж" нем нації, опинився на схрещенні багатьох векторів: життя і смерті, волі й неволі, любові й ненависті. А ще ж було протистояння честі та безчестя. Смерть обминули, ненависть подолали, непевну во" лю здобули, а ось безчестя не ви" кинули на смітник. Таки забули наші сценографи, що крапелька ганьби — це вже ніж у серце Май" дану. Згорнувши намети, сцена, яка стала владою, безперечно, відчула полегшення й почала не" загайно та неухильно “редагува" ти” письмена Майдану, по"своє" му згортати сувої історії. Ту істо" рію, яку Майдан творив без вина. Та, сп’янівши від перемоги, він хотів бачити владу носієм відво" йованих ідеалів, утіленням совіс" ті, справедливості, людяності. Однак, як відомо, ідеальної влади не буває, надто ж влади україн" ської. Зрештою, влади сутнісно української, ніколи не було й по" ки що немає. Квітує якийсь хи" мерний конґломерат наднаціо" нальності чи позанаціональності, володарює всеїдний покруч псев" доукраїнськості. При цьому май" же не плекається священна наці" МИ — НЕ РАБИ!

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин