Геноцид · с. 11сторінка оригіналу ↗
ВІЗИТКА РОЗТЕРЗАНОЇ НАЦІЇ
Слово Просвіти, №47 за 2005 рік
З ПЕРШИХ УСТ
В. М.: У мене немає жодного сумніву щодо необхідності й до" цільності його спорудження, — він давно вже мав би бути спорудже" ний. Упродовж багатьох років ак" тивісти Асоціації дослідників го" лодоморів в Україні, яку свого часу очолював я, а тепер головою Ради Асоціації є народний депутат Ук" раїни, Герой України Л. Г. Лук’я" ненко. На громадських засадах, а також за підтримки окремих укра" їнських політиків нам удалося в 1993 році встановити біля Михай" лівського собору пам’ятний знак. Будівництво Меморіального ком" плексу — справа складна, вимагає всебічної підготовки та коштів. Формування самої концепції пе" редбачає поєднання функціональ" них складових Меморіалу та спе" цифіки гуманітарної катастрофи, якою став голод"Геноцид в україн" ському селі. Для образного відтво" рення його соціально"демогра" фічних, психологічних, мораль" них і фізичних втрат потрібно вра" ховувати соціальну ситуацію укра" їнського села напередодні колек" тивізації, кількісний і якісний склад населення, його природний рух, причини, обставини та нас" лідки Голодомору, тривалість го" лодування сільського населення та територію охоплення, — тобто з’ясувати масштаб трагедії у прос" торово"часовому та образно"ху" дожньому осмисленні. Не слід за" бувати про соціально"психологіч" ний стан голодуючого селянства, прояви канібалізму, спустошені села, абсолютний деструктив уста" леного віками способу життя хлі" боробів, незасіяні поля, бо голод" ний селянин — не сівач і не косар. Відбувся злам побутової культури, народ втратив сакральне відчуття святості смерті, тому що вона ста" ла звичним повсякденним яви" щем, — людей не ховали за цер" ковним обрядом. Про загальну кількість жертв Голодомору, про віковий склад по" леглих від штучного голоду селян, про дітей, яких загинуло найбіль" ше, потрібно постійно пам’ятати творцям монумента, адже йдеться про історичний факт Геноциду ук" раїнського народу шляхом свідо" мого і спланованого створення економічно"господарської кризи, яка призвела до масового вини" щення багатомільйонного мирно" го населення, про політично"пра" вовий статус жертв голодомору, які загинули не від стихії, а внаслідок цілеспрямованих організаційних заходів партійно"радянських орга" нів влади в українському селі. Важливо витримати канони хрис" тиянського обряду поховання та увічнення пам’яті тих категорій населення, які померли від “наглої смерті”, тобто від Голодомору. Ред.: Василю Івановичу, а чи можна скористатися досвідом тих країн, у яких уже існують меморі& альні монументи й комплекси, наприклад, Вірменії, Ізраїлю, Казах& стану, не кажучи вже про музеї з іс& торії Голокосту, що функціонують в Єрусалимі, Берліні, Нью-Йорку, на увічнення пам’яті про жертви? — Для випрацювання образно" го відтворення масштабності Голо" домору, його апокаліптичних на" слідків для українців можна ско" ристатися і міжнародним досві" дом, але аж ніяк не забувати про специфіку трагедії 1933 року. Фантазія художника може бути безмежна, тому що українська ка" тастрофа космічна й неосяжна, проте існує певна традиція споруд" ження монументів, які вирізня" ються формою і змістом, функціо" нальним наповненням, поєднан"
ням емоційного й раціонального, типового й самобутнього. Для формування концепції монумента скорботи і пам’яті про винародов" лення українських селян важливо вибудувати фактологічно"смисло" вий та образно"художній динаміч" ні ряди, тобто, таку суму найураз" ливіших і найвиразніших подій і фактів, які передають глибину ду" ховних страждань жертв Голодомо" ру, а також викликають співчуття та усвідомлення трагедійності по" коління 30"х років. — Я думаю, що той обшир публікацій про Голодомор, зокрема й Ваших, створив потрібне інформаційно насичене поле, що дає можливість іти тим шляхом, про який Ви говорите. Але, Василю Івановичу, очевидно, чогось варто й уникати? — По"перше, образного поєд" нання жертв політичних репресій і голоду в єдиному композиційному цілому, тому що до категорії нале" жать (де"факто і де"юре) також ор" ганізатори й виконавці терору го" лодомором в Україні, яких реабілі" тували у 50"ті рр., але історики встановили факти їхньої персо" нальної причетності до творення трагедії. Кат і жертва не повинні лежати в одній домовині. Це амо" рально, а з історично"правової точки зору — антигуманно. По"друге, монумент має вра" жати не фізичними параметрами самої композиції, а поєднанням емоційно"психологічних та мемо" ріально"функціональних факто" рів. Брати не числом, а глибиною внутрішнього зворушення, про" будження у людей співчуття і християнського примирення. По"третє, не забувати про те, що Голодомор — не героїчна сто" рінка в історії українського народу, не вияв національної гордості ук" раїнців, а ганебна для людської цивілізації подія, яку замовчували, тому спорудження монумента є прозрінням нації, виявом її демок" ратичності і духовного самоочи" щення. Варто уникати відвертого політичного контексту, шукати на гранітних плитах текстове відобра" ження із явним ідеологічним спря" муванням. Їх необхідно перенести до експозиції музею"меморіалу. Гадаю, що варто уникати фізіоло" гічних ознак (кістки, опухлі ноги, зневоднення організму, звалення трупів, виокремлення фактів кані" балізму) голоду, тому що вони ти" пові для всіх часів і народів, роз" кривають медично"психологічний аспект. По"четверте, дуже обережно і професійно застосовувати христи" янську обрядовість, тобто розгля" дати її ситуативно до кожного факту, попередньо порадившись із церковними службами. Така вимо" га має бути врахована і щодо дати вшанування жертв голоду (дні Ве" ликого посту і т. ін.). Сьогодні з’явилися ініціатори перенесення вже установленого поминального дня, яким є кінець листопада, кот" рий припадає на початок посту. Не можна руйнувати хрести на моги"
нічні українці, тобто майже 90 %. Для монументального відобра" ження слід враховувати три скла" дові: загальну кількість сіл, селян" ських господарств, питому вагу ук" раїнців серед сільського населен" ня. Можна відтворити перелік сіл на чорних плитах за принципом їх районного та обласного підпоряд" кування виключно за даними ад" міністративно"територіального поділу 30"х рр. За такого підходу буде збережено історичну специ" фіку того періоду, назву населених пунктів, у яких мешкали й мерли селяни. Існувала територія Голо" домору, тобто місце страждань, спокути і жаху, які не можна роз" чиняти в сучасному адмінтерподі" лові, тому що сучасні Сумська чи Хмельницька області, які тоді не існували, заселені селами"новобу" дами, що ніякого стосунку до го" лоду не мають. Можливо, ми, істо" рики, дуже прискіпливо ставимо" ся до минулого, до збереження його самобутності, але в даному випадку варто зберегти історичні атрибути, якщо не зберегли могил померлих від голоду українських селян. До початку голоду наприкінці 1931 р. в Україні було 484 райони, а 27 лютого 1932 р. виникло п’ять областей (Київська, Одеська, Хар" ківська, Дніпропетровська, Він"
лах, якщо ми їх освятили і спору" дили, пересувати з місця на місце. Четверта субота листопада набула своєрідного меморіального стату" су, стала традицією для мільйонів українців в Україні та поза нею. — Тож як вибудувати образні ознаки цієї катастрофи, спираючись на статистичні та соціальнопсихологічні фактори Голодомору? — Українське село напередодні колективізації вже зазнало гене" ральної репетиції голодом у 1921— 1923 рр., навесні 1924 р., восени 1928 р., тому що селом прокотили" ся хлібозаготівельні загони біль" шовиків, особливо на півдні. Зазначу, що в Україні, згідно з переписом населення 1926 р., на" лічувалося понад 22 млн. селян, тобто 75,7 % населення України, зних у селах мешкало 90,3 %, а до колгоспів записали лише 5,6 %. Щільність населення становила від 37 у степу до 73 осіб на квадрат" ний кілометр на Правобережжі. У межах УСРР знаходилося 54 770 сіл та хуторів. Села з кількістю насе" лення п’ять і більше тисяч не пере" вищували одного відсотка, крім степу, де вони становили 20,9 %, а загалом у селах від 1 до 5 тис. меш" кало 53,3 % сільського люду. В ук" раїнських селах було 5,2 млн. се" лянських господарств (дворів), а з 22 млн. селян 19,6 млн. становили ет"
Фото І. Пилипенка
Пам’ятний хрест жертвам Голодоморів в Україні ницька), згодом Донецька (чер" вень 1932 р.), Чернігівська (жов" тень 1932 р.). У семи областях було 484 райони. До складу УСРР вхо" дила АМСРР (11 районів). Адмі" ністративна карта УСРР на 1 квіт" ня 1933 р. була такою: АМСРР, м. Тирасполь (11 районів), Він" ницька обл. (62 райони), Київська (74), Одеська (48), Дніпропетров" ська (45), Харківська (60), Донець" ка (23, Старобільська округа), Чернігівська (35). Цифра “7” символічна для християнства, але вона не відхили" ла голоду у 7 областях України, то" му що його творили антихристи. — Не втримаюся, щоб не уточнити тривалості та обставин голоду. Особливо хотілося б, аби Ви розповіли про застосування так званих “червоних валок”? — Перші факти масового голо" дування з фізіологічними ознака" ми (опухання, вживання сурога" тів) зафіксовано у листопаді— грудні 1931 р., особливо на півдні. Упродовж першої половини 1932 р. голод набув масового характеру, охопивши всі райони УСРР, суп" роводжуючись масовими фактами людоїдства, трупоїдства тощо. Друга половина 1932"го та 8 міся" ців 1933 р. вирізняються не лише багатомільйонними жертвами, а також виразними формами Гено" циду, зафіксованими в постановах партії, уряду, у злочинних діях держави. Голодомор вразив абсо" лютно всі села України, оточені частинами НКВС. Ви згадали про “червоні вал" ки”, тобто про вивезення заготов" леного хліба на елеватори, до чор" номорських портів, до районних “гамазеїв” за допомогою автома" шин, тракторів, але головним чи" ном на підводах. Документи свід" чать про те, що коні не витримува" ли інтенсивності подібних переве" зень. “Червоні валки” — це реаль" ний символ творення Голодомору, суцільні хлібні річища, які текли з сіл, знекровлюючи життя селян. — Існували сумновідомі “чорні дошки”. Вони також є символом голодомору в Україні, інструментом творення геноциду. Чи не так? — Це була не просто форма по" карання “саботажників”, форма натурального штрафу, а справді од" на з ознак геноциду (штучне ство" рення умов для масового вимиран" ня етнічної чи соціально"класової групи згідно з Конвенцією ООН 1948 р.). Їх офіційно застосували 6 грудня 1932 р. постановою РНК УСРР та ЦК КП(б)У “Про занесен" ня на “чорну дошку” сіл, які злісно саботують хлібозаготівлі”. Спочат" ку було обрано шість сіл із трьох областей (Дніпропетровської, Хар" ківської, Одеської), а згодом до них долучили села 84 районів УСРР, хо" ча технологія “чорних дошок” від липня 1932 до липня 1933 р. діяла в кожному українському селі. Їх поз" бавили постачання продоволь" ством, а хліб забрали.
Продовження на с. 12
хліборобів. Яка Ваша думка стосовно самої ідеї творення меморіального комплексу? Якою бачите концепцію меморіалу жертвам голоду-Геноциду 1932—1933 років в Украї$ ні? — з цими запитаннями ми звернулися до керівника Центру дослідження геноциду ук$ раїнського народу при Інституті історії Укра$ їни НАН України, доктора історичних наук Василя Івановича МАРОЧКА.
Громадськість, творчі спілки, політики, мешканці України, телерадіокомпанії ак$ тивно коментують запропоновані художни$ ками й архітекторами проекти спорудження Меморіалу жертвам Голодомору. Лунають найсуперечливіші думки: хтось категорично проти, — мовляв, і так достатньо трагічного в житті, інші стверджують: необхідно увічни$ ти пам’ять полеглих від голоду українських
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
