Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє

ВІЗИТКА РОЗТЕРЗАНОЇ НАЦІЇ Закінчення. Поч. на с. 11

Слово Просвіти, №47 за 2005 рік

З ПЕРШИХ УСТ “Чорні дошки” — це символіч" ні надмогильні плити, які відтво" рюють факт формування в україн" ському селі соціальних резервацій, у яких свідомо й цинічно мордува" ли хліборобів. На чорних плитах, тобто на могилах селян не ставили хрестів, над ними нікому й було заплакати. “Чорні дошки” у виг" ляді чорних гранітних плит можна використати для викарбування назв сіл по областях. Заслонні загони і паспортизація — організаційно"силові та політич" ні фактори, які унеможливлювали вільне пересування українських се" лян у пошуках хліба. Офіційно за" слонні загони з частин НКВС діяли до квітня 1932 р. в межах районів та сіл, а згодом функціонували патрулі на залізницях і шляхах, інститут уповноважених із хлібозаготівель, “легка кавалерія” — сільські акти" вісти, що розставили на полях сто" рожу у вигляді дерев’яних веж. Пас" портизація громадян СРСР, яка розпочалася у грудні 1932 р., не сто" сувалася селян, яким не видавали паспортів, крім завербованої молоді на будівництво “велетнів перших п’ятирічок”. Заслонні загони і пас" порти з молоткасто"серпастою символікою — ознаки резервації се" лян. За таких умов символ колючо" го дроту у вигляді вузлів із серпом і молотом, оповитого навколо укра" їнських сіл, є цілком обґрунтова" ним з історичної точки зору. На місці квітучих дворів зали" шилися порожні хати. У жовтні 1933 р. лише у південно"східних областях України було підготовле" но 20 тис. хат померлих від голоду селян, до яких переселили 21 856 селянських господарств із Білорусі та Росії. Порожня хата, запущений двір, у якому закопали померлих господарів, — вияв соціальної де" градації, а в уяві сучасних селян — містичне знелюднення, якого цу" раються, бо там лежать померлі від “наглої смерті” односельці. — А як зафіксувати загальну кількість жертв Голодомору? Який символ можна назвати доречним? — Кількість жертв викликає найсуперечливіші дискусії, тому що політики та історики сподіва" ються знайти у статистиці помер" лих від голоду селян символ віч" ності трагедії, продемонструвати її масштабність. Цифра коливається від 3 до 10 млн. осіб, але найвіро" гідніша, враховуючи дані перепису 1926 р. та 1937 р., — близько 6 млн. померлих на теренах УСРР. Цифра є результатом злочину, а не дока" зом. Вона показує вершину апока" ліпсису. Існують помісячні дані смертності в 1932—1933 рр. в об" ластях та районах, які засвідчують факт катастрофи. Органи загсів реєстрували смертність, але близько мільйона не зафіксували. Книги загсів збе" реглися у сільрадах. Це поминальні книги (святці) українського народу, подібно до сімейних книг помер" лих рідних і близьких, з якими ми йдемо на цвинтар у поминальний понеділок після Великодня або в інші пам’ятні дні. За даними загсів, у 1933 р. народилося 355 тис., а по" мерло 1,5 млн. селян. Виникає за" питання: чому так сталося? А скіль" ки ненароджених, а десятки тисяч безіменних, безпаспортних селян, які померли на дорогах, у містах… Лише до київського моргу у 1933 р. було доставлено близько 10 тис. пі" дібраних на вулиці осіб. За даними перепису 1937 р. смертність від го" лоду була локалізована переважно в УРСР (2,9 млн.), тобто половина померлих в СРСР. Перепис зафік" сував, що з 525 районів УРСР, які стали об’єктом обстеження статис" тів, лише у 85 районах кількість на" селення перевищувала демографіч" ні показники 1926 р., а в 93 % вона становила на 30 % менше. За циф" рами перепису — убієнні люди, смерть яких була не статистикою, а злочином. — Якою Вам, Василю Івановичу, видається меморіальна композиція монумента? — Враховуючи наведені факти та обставини, які відносно розкри" вають соціально"політичні та де" мографічно"психологічні ознаки голодомору, а також беручи до ува" ги традиційну християнську обря" довість поховання й увічнення пам’яті, пропонуються деякі ідеї та форми спорудження меморіально" го монумента. Центральним і ключовим еле" ментом усієї композиції має бути хрест, тому що він символізує жит" тя і смерть, одвічну традицію, а та" кож сучасний обряд поховання. Він має бути, тому що на безімен" них могилах полеглих від голоду селян не ставили хрестів. Пара" метри хреста повинні залежати від загального ансамблю меморіалу та ландшафту. Прив’язувати розміри до якогось цифрового показника недоцільно, хоча можна обговори" ти на художній раді експертів. Тут елемент образності дуже обмеже" ний, хоча для музейної експозиції цілком можливий. Хрест має бути повернутий на схід (сонце встає зі сходу — символ пробудження). Хрест може бути класичним або композиційним (на зразок пам’ятного знака біля Ми" хайлівського собору), символізую" чи не лише культ обрядовості, а й смутку. Його не можна доповнюва" ти політичною символікою, яка була характерною для радянської держави 30"х рр., тому що вона сповідувала іншу символіку, а цер" кву — руйнувала. По центру висо" чить хрест (форма його має бути узгоджена з художником), а навко" ло витворений своєрідний колум" барій, де урнами з прахом (умов" ним) є “чорні дошки” — гранітні плити з висіченими на них назвами сіл періоду голодомору. Можна пе" редбачити і вічний вогонь. Важливо витримати компози" цію з “чорними дошками”. Кожна плита — це область із районами і селами. Сім плит для семи облас" тей — дуже символічно, позаяк цифра 7 сакральна. Навколо плит можна посадити калину, врахову" ючи статистичні дані про наслідки терору голодомором. Плити можна розмістити за гео" графічним положенням областей (північні, центральні, південні, східні). Між хрестом і плитами — “чорними дошками” — має бути вільний і широкий доступ для від" відувачів. Навколо кожної “чорної дошки”, яка символізує не лише символічну могилу, а також розп’яття, бо постанови про зане" сення сіл до “чорної дошки” були смертним вироком, навколо кож" ної плити можна висаджувати і ка" лину (скільки районів — стільки кущів або іншу задану форму умовності). Композиція з “чорними дош" ками” загалом відтворює обряд увічнення пам’яті померлих, тому що є хрест, символічна могила з селами, де полягли від штучного голодомору селяни. Біля кожної дошки можна виокремити худож" ньо"образними символами того" часну специфіку області або інші ознаки, якщо є потреба. Плита має лежати на землі, яку принесуть люди з областей — жменьку за жменькою вибудуємо храм скор" боти. Варто передбачити місце, куди б з усіх українських сіл люди зносили землю, вибудовуючи ру" котворний пам’ятник. Усе це має бути в одному комплексі. Поминальні свічки варто роз" містити біля центрального хреста (можливо, 33 свічки, але більшого розміру, які б мали яскравий колір удень, а вночі горіли б). Біля плит кількість свічок відповідала б кіль" кості районів, а ще краще — кіль" кості сіл. Редакція z МАЙДАН Це проект народного художника України А. Гайдамаки. Основний недолік — лежачий хрест: порушення християнської поховальної обрядовості, а музей під хрестом — невдала фантазія

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин