Музика · с. 14сторінка оригіналу ↗
ВИМІРИ ДУХОВНОЇ МУЗИКИ
Слово Просвіти, №47 за 2005 рік
ВИСОКА НОТА
Мирослав Скорик — яскравий композитор, непересічність мис" лення якого, за словами музико" знавця Любові Кияновської, вияв" ляється у здатності “парадоксаль" но поєднувати на перший погляд непоєднуване, суттєво протилеж" не: талановито “белетризувати” та" кі високоінтелектуальні жанри, як квартет та партиту і, навпаки, “ін" телектуалізувати” такі дидактичні опуси, як дитячий альбом фортепі" анних мініатюр, музику до кіно" фільмів, театральних вистав. Ніби наочним підтвердженням цього факту став авторський концерт Мирослава Скорика, який нещо" давно відбувся в Національній фі" лармонії України, де вперше Муні" ципальний камерний хор “Київ” виконав твір автора — “Літургію святого Іоанна Златоустого”. Не дивлячись на те, що літургія є духовним твором, призначеним для супроводу богослужіння в хра" мі, її звучання у стінах цілком світ" ського закладу нітрохи не втратило тої первісної чистоти та сакраль" ності, якими споконвічно наділена церковна музика. Більше того, у переповненому “білостінному” Колонному залі філармонії слово молитви пролунало як одкровен" ня, що своєю чистотою та одухот" вореністю осяяло думки та помис" ли “парафіян”. Духовна музика — дуже кон" сервативний жанр, що не терпить
ЮВІЛЕЙ
У стінах Національної філармонії святкували ювілей народного артиста України, піаніста й унікального концертмейстера Альфреда В’ячеславовича Кухарєва. 80 років життя, 60 років праці в мистецтві й незліченна кількість друзів, прихильників і виконавців. Серед них чимало співаків, яких він привів своєю концертмейстерською працею до перемог на конкурсах найвищого рівня. Зараз до черги зацікавлених приєднуються українські поети-піснярі: А. Кухарєв поспішає реалізувати свій талант тонкого ліричного мелодиста-композитора. Його вишукані пісні стають бажаними для молодого покоління обдарованих солістів. До згаданих офіційних 60 років творчості неодмінно треба додавати ще 5 — може, найбільш визначальних. П’ятнадцятирічним учнем Краснодарського музучилища Алік Кухарєв був призваний Вітчизняною війною до справи дорослих. Організував із друзів-учнів концертну бригаду, де створив ним же керований джаз-оркестр. Із 1941-го важкого року почалася робота в шпиталях, військових частинах та училищах. Харчі заробляли окремо, наприклад, на лісорозробках. А вже в 1945-му йому довірили акомпанемент сольних концертів — страшно вимовити імена зірок: Клавдії Шульженко та Валерії Барсової під час їхніх гастролей у Краснодарі. А перед тим була ще Любов Орлова… Тож можна уявити, з яким багажем випускник Краснодарського училища, уродженець українського Донбасу, здійснив свою та батьків своїх мрію: став студентом однієї з кращих, саме Київської консерваторії. Студентське життя повоєнного 1945-го на теперішнє схожим не було. Їжу (якщо мали з чого) готували в гуртожитку на примусі. Уточню для сучасної молоді, що примус — це кухонний галасливий мінізварочний прилад для готування та кип’ятіння, що працює на гасі. По гас (він же керосин) мусили ставати у чергу під крамницею ще з ночі — хай навіть холодної зими. Та все-то дрібниці, бо війна скінчилася, розруху долали, а поруч у гуртожитку та на студентських лавах консерваторії які люди — П. Майборода, Л. Руденко, Д. Гнатюк,
усіляких новацій та експериментів. У наш час дедалі більше сучасних вітчизняних композиторів зверта" ються до написання релігійних творів. При цьому сміливість ав" торських рішень не завжди співпа" дає з усталеними традиціями ство" рення церковної музики, що стає на заваді подальшому її виконан" ню в православних храмах. “Коли у духовних жанрах писали Рахмані" нов або Чайковський, Леонтович або Стеценко, — пояснює Мирос" лав Скорик, — вони розраховували на те, що їхню музику виконувати" муть саме у церкві, а тому шукали компромісів, балансу між устале" ними канонами та власним сти" лем. Я хотів би, щоб мої релігійні твори виконувались у церкві. Я знаю, що це поки що майже не" можливо, бо існують смаки тих, хто керує службою. Але я хотів наб" лизити свою музику — за гармоні" єю, мовою — до канонів і разом із тим знайти якийсь новий підхід”. І справді, виконання “Літургії святого Іоанна Златоустого” Ми" рослава Скорика Муніципальним камерним хором “Київ”, на пер" ший погляд, здавалося цілком тра" диційним у дусі усталених норм і канонів, крізь призму яких тонко й вишукано прослуховувалася не" повторна своєрідність “скориків" ського” стилю, з його особливою
“свіжістю” відчуття звука та гармо" нії, чутливою мелодійністю поряд із дивовижною експресією та ди" намікою руху. “Слух віруючих дуже консервативний, — зауважує Ми" рослав Скорик. — Їм тяжко вклю" читись у сучасніші гармонії, не" звичні для слуху акордові та мело" дійні послідовності. Тому вважаю, що перехід від канонічної традиції до новіших гармоній, модуляцій і співзвуч повинен бути поступо" вим”. До речі, ініціатором та ідейним натхненником, що спонукав Ми" рослава Скорика до написання “Літургії святого Іоанна Златоусто" го”, є сам диригент хору Микола Гобдич, який ось уже багато років вдало поєднує творчу діяльність із громадською, музично"просвіт" ницькою. Так завдяки його зусил" лям народився відомий хоровий фестиваль “Золотоверхий Київ”, де щорічно поряд із музикою ви" датних композиторів минулих ча" сів виконується безліч яскравих творів сучасних українських авто" рів Є. Станковича, Л. Дичко, В. Степурка та інших. Щодо самого творчого колек" тиву Муніципального камерного хору “Київ”, то за п’ятнадцять ро" ків свого існування він побував із концертами в багатьох країнах сві" ту: США (концертний зал Карнегі
Хол (Нью"Йорк)), Великобрита" нії, Франції, Швейцарії, Австрії, Німеччині, Польщі та Росії, де сво" їм високопрофесійним виконан" ням творів національної та зару" біжної музики різних епох — се" редньовіччя, ренесансу, бароко, класицизму, романтизму та сучас" ності — підкорив вибагливу євро" пейську публіку, для якої приїзд усесвітньо відомих виконавців кла" сичної музики з будь"якої країни вже давно став приємною звич" кою. І це не дивно, адже артисти хору є справжніми майстрами во" кально"хорового співу. Усі вони — випускники консерваторій Украї" ни, для яких виконавське музичне мистецтво стало справою всього життя. На рахунку цього творчого ко" лективу також шістнадцять ком" пакт"дисків із записами націо" нальної та зарубіжної музики. Один із них, що містить збірку тво" рів Мирослава Скорика у виконан" ні Муніципального камерного хо" ру “Київ”, наприкінці концерту був урочисто, під бурхливі оплески слухачів, подарований диригентом Миколою Гобдичем самому ком" позиторові зі вдячністю та споді" ваннями на подальшу творчу спів" працю.
Олександра ТИМОЩУК
z
ХРОНІКИ
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
