Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє

НЕ НА ЧАСІ, КАЗАЛИ ВОНИ...

Слово Просвіти, №47 за 2005 рік

ГОВОРИТЬ ПОЕТ Іноді ловлю себе на хоробли" вому небажанні гортати сторін" ки історії України. Може тому, що багато з них мали славний початок і часто безславний кі" нець. Причини тому були різні. Скажімо, дзвони православного храму навіяли Сагайдачному не зовсім розумну думку повернути козацькі полки від стін Москви. Тоді, Москва ота, здавалась йому не надто поважним ворогом. Хмельницький, розчахнутий тяжкою думою, що за місія впа" ла на голову простого сотника, застряг на підступах до Варшави. Консультації з ворожками і пла" нетниками та випущений з рук момент у кінцевому результаті привели гетьмана до поразки. Блискуча перемога Виговського під Конотопом була знівельова" на стратегічно недалеким Іва" ном Сірком. Танталові потуги Мазепи розбились об розбрат та зраду більшості козацьких пол" ковників. Руйнація Січі теж від" бувалася не без участі колишніх січовиків"зрадників, зокрема недоброї пам’яті полковника Те" келі. Усі ми добре пам’ятаємо, чим закінчилась українська ре" волюція на початку минулого століття. Хтось має схильність події ті трактувати як історію зради, ін" ший відповідальність за трагедію перекладає на плечі самого на" роду, ще інший відповідь на пи" тання вишпортує з мефістофель" ської борідки Винниченка. Як СПОМИН ІЗ МИНУЛОГО Уляна ГЛІБЧУК би там не було, а “людинолюб" ство” та стратегічна слабкість останнього підвели Україну до голодоморних страхіть і націо" нальної амнезії, яку північний сусід має схильність трактувати як остаточну свою перемогу. Звідси ставка на “рускоязичних” у останніх президентських пере" гонах. Майдан 2004"го показав, що амнезія була не такою глибо" кою, як того хотілося путін" ським доброзичливцям та влес" ливцям із українського боку. Надто живучим виявився ко" зацький ген. Січ приблукала до Києва, розкинула намети і заво" лала про своє. Її готовність зло" жити голови кожен з політиків витлумачував на свій бік. Хтось думав — за Ющенка, інші вважа" АКТИВНА ПОЗИЦІЯ Мені 30.10.04 виповнилося 68 років. Я лікар"педіатр Коно" топського медучилища, голова Конотопської “Просвіти”, член виборчої комісії дільниці № 2, що розташована у школі № 14. Голова виборчої комісії — директор школи, основний склад комісії — вчителі школи. Коли на дільниці закінчилося голосування і були підраховані голоси, виявилося, що Яну" кович не переміг, хо" ча один із членів ко" місії з"за пазухи ки" нув до бюлетенів із урн фальшиві бю" летені. Тоді голова виборчої комісії Де" меха Інна Володимирівна внесла пропозицію: “Шановні! Нам у роботі весь час заважали спостерігачі зі штабу Ющенка: завадили вкинути бюлетені до урн, зчинили галас, коли ми ті бюлетені кинули на столи, де вже лежали бюлетені з урн, і швиденько все перемішали, тоя пропоную зняти з Ющенка 15 голосів”. Уся комісія проголо" сувала “за”, тільки я була “про" ти”. На що голова мені: “Луїзо Семенівно, перестаньте грати в демократію”. Я наполягала на своєму. Побачила, що бюлете" ні, які збираються везти до ТВК, упаковані недбало, удвох із учителькою школи перепа" кували їх, перев’язали шпага" том, кінчики шпагату заклеїли папірцями з печаткою. Зі шта" бу Януковича мене попереди" ли, щоб у другому турі я мовча" ла. Я пообіцяла мовчати. Але подумала, що перегляну стопку бюлетенів за Януковича, щоб там кожний 5"й не був бюлете" нем за Ющенка. Та Інна Воло" димирівна вирішила інакше, вона підступно вивела мене зі складу комісії, не пустила мене ли — за Юлю, Мороз, під нагоду, набрав у легені повітря і гукнув “хай живе Україна соціалістич" на!”. Почувши мільйонноголосе “слава”, він мрійливо усміхнув" ся і замислився про політрефор" му. За карнавальною вовтузнею усі вони якось забули про укра" їнську ідею та безцінний досвід ОУН"УПА. Їх цілком влаштову" вав нейтральний помаранч і пі" сенька про “аранжевоє нєбо”. Червоно"чорна колористика дратувала і здавалась тактично шкідливою. “Не на часі, — каза" ли вони. — Штурм не що інше, як провокація...” Домовленості та компроміси з переможеною, але не розбитою п’ятою колоною дістали свій ло" гічний розвиток у постпомаран" на дільницю і з посвідченням “Преса”. А коли 24.10.04 о 18.35 повідомили про перемогу Януковича, я чорними літера" ми записала, що оголосили про загибель України. Коли телефонує син із Ки" єва: “Мамо, ти у відчаї? Не го" рюй! Оголошено акцію непо" кори”. Господи! Радість яка! І пішов рости Майдан. Я не змогла поїхати до Києва, але РЕФЛЕКСІЯ

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин