“Винищення українських хліборобів штуч% ним голодом — свідомий терористичний акт політичної системи проти мирних людей”. · с. 8сторінка оригіналу ↗
Страшне число у нелюдській напрузі пропалює світи до глибини: у тридцять три розіп’ято Ісуса. У тридцять третім на зем% ному прузі розіп’ято мільйони без вини. Борис Олійник
Слово Просвіти, №47 за 2007 рік
мографічна ситуація значно краща, ніж на решті території країни. Підтвердження того, що це був спланований голодоморний геноцид саме українців — переселення до Сибіру цілих станиць Кубані, населених переважно українцями. Голодомор провадився паралельно з масовим винищенням української інтелігенції. Тому не випадково ще за існування СРСР 10 країн світу (США, Канада, Австралія, Швеція, Польща, Угорщина тощо) визнали цей голод геноцидом, тобто актом знищення українського народу. Був геноцид вірменського та єврейського народів, і вони виступили зі зверненням до світової спільноти про визнання цього геноциду. З Україною відбулося поіншому. У рік 50-річчя Голодомору комуністичні лідери республіки обережно визнали, що 1933 року був-таки голод в Україні. Україна нарешті здобула незалежність, стала суверенною державою. Народ делегує своїх представників до парламенту. І ганьба цим “народним обранцям”, майже половина з яких не підтримала закону про історичну національну трагедію свого ж народу. У рік 70-річчя Голодомору, 14 травня 2003 року Верховна Рада України на своєму спеціальному засіданні прийняла Звернення до українського народу, в якому визнала Голодомор актом геноциду українського народу, але за таке рішення проголосувала мінімальна кількість депутатів — 226. Треба думати, решта — 224 депутатів — лишилась по інший бік. Це звернення треба було узаконити, і Президент Віктор Ющенко вніс проект відповідного закону. 18 грудня 2006 року Верховна Рада розглянула цей проект і прийняла його. За закон проголосували три фракції з п’яти, а саме: “Наша Україна”, Блок Юлії Тимошенко і соціалісти (233 депутати). Не підтримали фракції комуністів і реґіоналів. Щодо комуністів усе зрозуміло. Одначе позиція реґіоналів викликає подив, бо саме в областях, в яких на парламентських виборах у березні 2006 року виборці потужно підтримали Партію реґіонів, завдяки чому вони й прийшли до влади, був Голодомор і є живі свідки, зокрема і ми на нашій Харківщині. По всьому периметру довоєнного західного кордону України, від Житомирщини до Луганщини, розташовано численні українські села, в яких голодною смертю вмирали сотні й тисячі. А за кілька кілометрів, за кордоном України, населення інших республік — Росії та Білорусі — не відчувало погіршення ситуації. Дивна також і позиція Росії, яка через своє Міністерство закордонних справ назвала Голодомор в Україні 1932—1933 років “так называемым “голодомором” і не визнає його геноцидом за етнічною ознакою. Це і є причина — чому реґіонали не голосували за закон про Голодомор, тобто на знак солідарності з Росією, тільки це не той випадок для вияву солідарності. До того ж, Україна не звинувачує Росію як правонаступницю СРСР, а звинувачує сталінський режим, який і здійснив цей геноцид. Загибель мільйонів українців, що пішли в інші світи як мученики, не може зникнути в безпам’ятстві. Усе це ми мусимо розуміти і пам’ятати. Лише розум і добра пам’ять можуть вберегти Україну від фатальних помилок. Без усвідомлення трагедії Голодомору неможливе розуміння багатьох подій XX століття.
ли, що коїлося в країні з назвою СССР, щоб у майбутньому подібне не повторилося.
Роман, керівник клінингової компанії: 1) Мільйони людей знищив, закатував, заморив злочинний комуністичний режим і при цьому ніхто не винен. Як це можна не визнати геноцидом? Прямі нащадки КПСС мають нахабство не визнавати факту геноциду. 2) На мою думку, передусім визнати Голодомор 1932—1933 геноцидом проти українського народу повинна саме Європа. А потім й інші країни світу. Навіщо ми згадуємо про злочини, скоєні в ті часи? Та тільки для того, щоб таке не повторилося. Історію треба пам’ятати, а якщо забути, то вона неодмінно зробить коло і повториться.
Спілкувалася Марія СКРИННИК Фото Олександра ЛИТВИНЕНКА
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
