“Винищення українських хліборобів штуч% ним голодом — свідомий терористичний акт політичної системи проти мирних людей”. · с. 8сторінка оригіналу ↗
ЗБАГНУТИ ДУШЕЮ
Слово Просвіти, №47 за 2007 рік
VOX POPULI
Євген, економіст: 1) Авжеж визнаю, загинуло стільки людей. Парадоксальна ситуація — на найродючіших землях у світі, за відсутності кліматичних та природних катаклізмів, війн, за політичної системи “захисту трудящих мас” гинуть мільйони людей. Причому гинуть вибірково в районах проживання селян-хліборобів, які здатні були забезпечити себе хлібом і були досить незалежними від центрального керівництва. Це була частина загального плану вищого радянського керівництва на поступове нівелювання громадської думки, на ліквідацію опору найзапеклішого ворога радянської влади. 2) Не знаю, як інші країни, а ось Росія точно ніколи цього не визнає. Вона намагається ігнорувати це питання, адже ніхто не хоче бути винним. І наші комуністи зними солідарні. Росія зі своїм “братерством” досі висить над українською головою, бо всю історію насміхалась і свистіла про “славянскоє братство”, тим часом намагаючись стерти з лиця землі будь-які вияви української незалежності.
Леонід, пенсіонер: 1) Повністю визнаю. Люди гинули навіть не десятками тисяч, а мільйонами, особливо в селах. Мій батько розповідав, що у Києві Дніпром пливли мертві — заморені голодом люди. Як можна не зважати на всі жертви і наслідки тих страшних подій? 2) Мають визнати. Конґрес Сполучених Штатів це вже зробив, тож інші демократичні держави визнають. Я зневажаю комуністів, що приховують цей факт.
Євгенія, дизайнер: 1) Сам факт Голодомору, як і те, що його зумисне організувало керівництво Ста-
2) Сподіваюсь, що світ визнає Голодомор геноцидом і засудить радянський режим та комуністичну партію. Спочатку слід припинити ходу з портретами Сталіна та Леніна вулицями, виключити комуністичну партію із законодавчих та виконавчих органів влади. Очевидно, нинішнім функціонерам КПУ не до колишніх комуністичних ідей, вони просто таким чином заробляють гроші, спекулюючи на ностальгічних ідеях та почуттях літніх людей.
Ніна, пенсіонерка: 1) Визнаю, бо від Голодомору постраждала й моя сім’я. Мати розповідала про ті страшні часи, коли щодня ховали померлих голодною смертю. І скільки нас таких, зі страшними історіями?! 2) Доки є комуністи, доти вони робитимуть усе, аби геноциду не визнали. Та все ж, гадаю, світова спільнота зробить правильні висновки. Нікому не буде пред’явлено жодного позову. Потрібно просто визнати це геноцидом для того, щоб зна-
Масове фізичне винищення українських хліборобів штучним голодом — свідомий терористичний акт політичної системи проти мирних людей, унаслідок чого зникли цілі покоління, зруйновано соціальні основи нації, її традиції, духовну культуру та самобутність. Учені продовжують вивчати архівні джерела, з’ясовуючи абсолютні та відносні дані кількості жертв Голодомору. Очевидно, критерій масштабності трагедії — не лише цифри, а й здатність кожної людини сприймати чуже горе, як своє. Всеосяжність національної катастрофи 1932—1933 рр. можна збагнути лише глибиною внутрішнього потрясіння кожного, хто вважає себе цивілізованою людиною. Як переживаємо ми, українці, цю трагедію нації, про яку повинен знати весь світ, “Слово Просвіти” дізнавалося на вулицях столиці. 1) Чи визнаєте Ви Голодомор 1932—1933 рр. геноцидом українського народу? 2) Чи визнає світ цей злочин проти українства?
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
