“Факти історії — найсучасніший наш день, яким живемо у нерозривній сув’язі з минулим днем”. · с. 12сторінка оригіналу ↗
ПОСТАТІ
Слово Просвіти, №47 за 2007 рік
Ярослав ЛЕВКУН, Василь ШЕНДЕРОВСЬКИЙ У мальовничому покутському селі Чортовці відкрито пам’ятник славетному односельцеві Івану Борковському (автор пам’ятника заслужений художник України, скульптор Микола Обезюк, архітектор Мирослав Котенко, меценат Роман Калин) та його кімнату-музей у місцевій школі, оформленню якої сприяв депутат обласної ради Василь Костюк. Відбулася також презентація книжки Ярослава Левкуна “Археолог Іван Борковський — повернення у славі в Україну”. Іван Борковський належав до тієї гілки української інтелігенції, яка після Першої світової війни покинула Батьківщину й емігрувала в чужі краї. Зі знаменитої “Енциклопедії українознавства” Володимира Кубійовича дізнаємося, що “…Іван Борковський був не лише археологом, професором Українського Вільного Університету у Празі до 1945 року, а й дослідником шнурової кераміки на Україні”. Ім’я ученого з Чортівця внесено до спеціальних видань і підручників з археології. Лише сьогодні це ім’я повертаємо в Україну. Колись у кожній греко-католицькій церкві на Галичині місцевий парох щоденно вів метричну книгу, де записував народження і смерть мешканців села, які сповідували греко-католицьку віру. Таку книгу з 1898 року в Чортівці вів священик Юліан Дворянин. В обласному держархіві зберігається метрична книга з 1873 до 1899 рр. по Чортівцю, де є і запис про народження Івана Борковського. Отож читаємо: “Іван Борковський, 8 вересня 1897 року народження. Батько — Іван Борковський, церковний вчитель, мати — Марія Борковська (з дому Василик). 19 вересня хрестили. Греко-католик, хлопчик, законно народжений. Греко-католицька церква села Чортівці”. 10. 07. 1898 р. — повторний запис. Кум Григорій Копитняк, кума Леокардія Старжовська. Іван Борковський, як засвідчено в тій же метричній книзі, навчався у місцевій школі. У родоводі, який Іван Борковський написав ще студентом філософського факультету Українського Вільного Університету у Празі 1922 року, читаємо: “Народився 8 вересня 1897 року в Східній Галичині, Західній Україні, рідна мова — українська, місце навчання — Український і Чеський університети. Батько робітник-залізничник у Ямниці Станіславського повіту, виказ у справі військової служби — табір в Йозуфові, третя українська бригада, виправлений на навчання з чесько-українського комітету і табору в Йозефові, проживаю у Празі, Смілов Карлова, 212”. До Праги Іван Борковський закінчив ремісниче училище в Станіславі (свідоцтво №869 за 28. 09. 1918). У книжці “Постаті української археології” у статті “Іван Борковський — видатний археолог з Прикарпаття” Володимир Петегирич, учений секретар Львівського інституту українознавства імені І. Крип’якевича НАН України, згадує: “Після Першої світової війни емігрував до Чехословаччини, де у 1920 році закінчив гімназійні студії та два семестри Вищої педагогічної школи. З 1922 року Борковський навчався на філософському факультеті Карлового університету, де студіював археологію у всесвітньо відомого славіста Любора Нідерле. Разом з ним слухачами семінару були Я. Пастернак — найвидатніший дослідник княжого Галича, чеські археологи”. До речі, сьогодні Петегирич — єдиний автор наукових бібліографічних розвідок про І. Борковського, чиє ім’я з певних причин замовчували, а писали лише як про чеського археолога, не згадуючи про його галицьке, українське коріння. Іван Борковський був вояком Української Галицької Армії 1918 року. Згодом у складі австрійської армії змушений був перейти на територію Чехо-Словаччини. Від командування Української Галицької Армії брав участь у перемовинах у штабі Нестора Махна. На еміграції в Чехії — з 1920 року. Перебував у таборі для біженців. З 1921 року — студент філософського факультету Карлового університету. Тут у 1922—1929 рр. студіював археологію, захистив дипломну роботу на тему “Про по-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
