“Факти історії — найсучасніший наш день, яким живемо у нерозривній сув’язі з минулим днем”. · с. 12сторінка оригіналу ↗
ІВАН БОРКОВСЬКИЙ — ПОВЕРНЕННЯ В УКРАЇНУ До 110-річчя від дня народження
Слово Просвіти, №47 за 2007 рік
ходження шнурової кераміки зі Сходу”. У 1925—1926 рр. Івана Борковського прийняли на посаду лаборанта Празького граду, де він працював з паном Фігурою, теж українцем за походженням. Окрім сина Івана, батьки виховали трьох доньок, які виїхали і проживали у США. Самі ж мешкали в Чортівці Городенківського повіту до 1936 року. Останні фотографії синові вони відіслали до Праги 1936 року. У Празі І. Борковський одружився. Пізніше його дружину НКВС заслав до Сибіру (версія), де вона і загинула. Дочку Тетяну він виховував сам. Удруге одружився з дівчиною, яку кохав у студентські роки, — це Любаша Ян-сова, яка померла 2004 року. Спільних дітей у них не було. У 1950-х роках дочка Тетяна виїхала до США (мабуть, до тіток на постійне місце проживання). За сприяння МЗС України сьогодні встановлено, що одна з сестер Івана Борковського, 102-річна Софія, проживає в Чикаґо. У Чехії ніхто з родини Борковських не проживає. Та повернімося до подальшої долі вченого. З 27 червня 1928 року Івана Борковського перевели на посаду асистента археолога до доктора Карла Гуда в Інститут археології ЧАН. З 25 червня 1938 р. Борковський обіймає посаду археолога. З 1954 року Іван Борковський — директор відділення середньовічної археології Інституту археології Чеської академії наук, а з 1968 до 1975 рр. очолює Чеське археологічне товариство. Після Другої світової війни, коли були вивчені архіви празького Музею українських визвольних змагань, Івана Борковського переслідували за націоналізм (відданість боротьбі українського народу за незалежну державу, службу в УГА, візит до штабу Махна і т. ін.) органи держбезпеки СРСР, що мали вплив і в Чехії, хотіли заслати його до Сибіру. Але особливі заслуги перед чеським народом та особисте клопотання другого президента Чехо- Словаччини Едуарда Бенеша допомогли Борковськму уникнути радянських тортур. Однак тоді репресували його першу дружину, теж археолога. У роки Другої світової війни німецькі окупанти за книгу “Старослов’янська кераміка в середній Європі” (1940 р.) та за дослідження Празької культури як найстарішої слов’янської культури в Європі теж мали намір знищити Івана Борковського, але тут на захист стали не лише чеський уряд, ай авторитетні німецькі археологи, що мали великий вплив на гітлерівське керівництво.
нашої ери. В Галичині та на Волині прикрашали кераміку відтисками шнурка, який накладали на вогкі стінки посуду, що пізніше випалювали на вогні. Племена кордійської раси залишили їх по собі від теренів Західної України аж до Дніпра. Окремі знахідки шнурової кераміки є й за Дніпром — на Полтавщині, в Криму і Передкавказзі, куди вони могли потрапити завдяки товарообміну між племенами і народами. У дослідження пам’яток неолітичної культури на українських теренах вагомий внесок зробив і Іван Борковський. Відомий український археолог, член-кореспондент НАН України Володимир Баран писав, що праця Івана Борковського “була тим першим променем, який освітив темряву, що довго вкривала раннє середньовіччя в слов’янській археології і дала поштовх до нових розшуків старожитностей слов’ян середини першого тисячоліття нашої ери”. Після захисту дисертації Іван Борковський активно співпрацює з Українським високим педагогічним інститутом ім. Михайла Драгоманова, Українським історико-філологічним товариством в Чехо-Словаччині, бере активну участь у міжнародних наукових форумах, з’їздах, конґресах у Берліні, Парижі, Лондоні. Виступає з науковими доповідями на Міжнародному з’їзді славістів у Варшаві, українських наукових з’їздах 1926 і 1932 рр. у Празі. На долю Івана Борковського припадають найважчі часи Українського Вільного Університету (1939—1943 рр.) Він працює ректором. Прагне налагоджувати контакти з українськими науковцями, ініціює їхню роботу, сам багато трудиться для утвердження закладу. А Європа горить у вогні Другої світової війни. Празький період діяльності УВУ закінчується окупацією Праги радянською армією. Останнього ректора, отця Волошина, заарештовано, він скоро загинув у радянській тюрмі. УВУ ліквідовано. Характерно, що 1940 року Іван Борковський публікує свою першу монографію “Старослов’янська кераміка в Середній Європі”. В умовах німецької окупації і пропаганди германської концепції давньої європейської історії це було дуже сміливим кроком ученого. Українець Іван Борковський уперше ввів у науковий обіг визначення “празька культура” та “празький тип”. Празька
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
