Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Українцям відводять роль “других серед рівних”. · с. 2сторінка оригіналу ↗

МИ ЖИВЕМО В КОМУНО-ЛІБЕРАЛЬНІЙ РЕСПУБЛІЦІ?

Слово Просвіти, №47 за 2007 рік

Нещодавно виповнилося 90 років з дня початку так званої “жовтневої революції”, а насправді — перевороту, наслідком якого стало утворення безпрецедентного в світовій історії терористичного режиму, найбільший злочин якого полягав у знищенні понад 20 мільйонів українців. Андрій ІЛЛЄНКО Спочатку невеликий відступ про події, які відбувалися в Києві 7 листопада 2007 року. Цього дня у місті вільно, без жодних заперечень влади проходили мітинги комуністів. Єдиним відносним позитивом було те, що напередодні суд заборонив КПУ проводити акції на Майдані Незалежності, тим самим не давши комуністам перетворити його знову на “площадь актябрскай рєволюції”. Відбулося це через заявку “Свободи” на проведення антикомуністичних акцій у тому ж місці в той же час. Але оскільки суд відбувався ввечері, і часу на повідомлення людей, що акція “Свободи” переноситься, не було, голова Київської міської організації ВО “Свобода” Андрій Мохник разом з однопартійцем Миколою Мартиненком вранці 7 листопада проводили на Майдані ніким не заборонений інформаційний пікет, метою якого було скеровування людей на Михайлівську площу, де очікували мітингу патріотичних сил. Націоналісти стояли під державним прапором, але міліція зреагувала на це як на сигнал до нападу. Тоді як комуністів, які вешталися Києвом з портретами Леніна і Сталіна, ніхто навіть не думав затримувати, навпаки, їм влада лише всіляко сприяла. Комунізм — лютий ворог українців, але досі ще не розставлено всі крапки над “і” в розумінні сутності цього явища. Держава досі жодним чином не засудила комунізм, а більшість тих політичних та громадських середовищ, які позиціонують себе як “антикомуністичні”, заперечують цю ідеологію та практику дуже поверхово, остерігаючись відвертих формулювань і висновків. Аби усвідомити явище цілісно, слід поглянути на нього історично, без жорсткої прив’язки до сучасності. Жовтневий переворот (який потім більшовицькі брехуни-пропагандисти зобразили стихійною і “народною” революцією) — швидше наслідок, а не причина. Причини лежать набагато глибше і належать до того пласту історії, доступ до якого й досі проблематичний. Комунізм, як і лібералізм — це ідеологічні проекти, створені для руйнації традиційних суспільств, для знищення ідеалістичної, органічної цивілізації і побудови натомість матеріалістично-механістичного, космополітичного, безбожного суспільства споживання. Західну Європу було підкорено шляхом “буржуазних революцій” і лібералізму з його золотим тільцем вільного ринку і псевдодемократії. Для Східної ж Європи (передусім України) довелося використовувати комунізм, який шляхом нечуваного терору знищував цілі нації. Комунізм та лібералізм різняться здебільшого методами. Якщо метод лібералізму будується за аналогією з раковою пухлиною, яка повільно і приховано, але впевнено вбиває організм, то комунізм іде шляхом прямого і брутального терору. Більшість “антикомуністів” у розлогих міркуваннях завжди уникає кількох принципово важливих стрижневих моментів. Поперше, вони не наголошують на корінній спорідненості, спільності походження комунізму та лібералізму, їх служінні спільній меті. По-друге, говорячи про злочини комунізму, завжди змальовують останній дуже розмито й абстрактно, як вогню боячись чіткості формулювань, нібито комунізм не мав цілком конкретної етнічної й соціальної основи. Комунізм у СРСР поділявся на дві фази. З 1917 р. до Другої світової війни Радянський Союз був масонським, терористичним державним утворенням, основною метою якого було повне знищення корінних націй, насамперед українців як таких. Методами були фізична ліквідація національної еліти та хребта нації — селянства і духовна війна проти народу, насадження дегенеративної моралі, знищення сім’ї, традиційних цінностей, релігії, викривлення історичної пам’яті тощо. Після сталінських чисток та переходу на “патріотичну” риторику під час війни СРСР трансформується на специфічний варіант Російської імперії з домінацією “слов’янського” державного міфу, де українцям відводять роль “других серед рівних”, а “першими” стає синтетична євразійська нація “рускіх”, змодельована на основі трьох етнокультурних груп: слов’ян (здебільшого українців), угро-фінів і тюркського елементу. Цей історичний відступ важливий для того, щоб зрозуміти, що являють собою сучасні комуністи. Вони значною мірою ідеологічні послідовники саме другої фази існування СРСР, тому мають більше спільних рис із традиційними російськими шовіністами. Сьогоднішні комуністи самі по собі не є якоюсь серйозною загрозою. КПУ перебуває під контролем олігархічного капіталу і повністю інтегрована у ліберальну політичну систему. Реальною загрозою є колишні комсомольсько-комуністичні кадри, розкидані по всіх впливових кріслах у державному апараті й бізнесі. Саме тому серед сучасної “еліти” домінують лакизи, пристосуванці, меркантилісти, крадії та брехуни, бо саме такий тип людини культивували в тому середовищі. Комуністів в їхньому первинному, “масонському” розумінні майже не залишилося, хіба що вони зустрічаються в марґінальних молодіжних середовищах і… в європейських університетах, окупованих лівацькою професурою. Зараз на їхньому місці стоять ліберали. Онуки комісарів та енкаведистів уже не ходять під червоними прапорами, а продовжують справу своїх попередників під знаменами лібералізму, демократії, “прав людини”, глобалізації й космополітизму. І наслідки їхньої діяльності не менш руйнівні, ніж попередників. Вимирання, виїзд працездатних українців за кордон, наплив мільйонів мігрантів з третього світу, культурна катастрофа — це все продовження геноциду, механізм якого запущено ще в жовтні 1917 року. Комунізм — це форма, всуціль заповнена україножерським змістом. А ми живемо у комуноліберальній республіці, де можна вільно ходити під кривавими червоними прапорами, а за підняття державного прапора на Майдані Незалежності (!) влада карає арештом. Не вірите? Тоді прийдіть на Майдан з українською символікою і переконаєтесь, в якій республіці ми живемо.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин