“Гіркоту історії читаю по очах людей”. · с. 4сторінка оригіналу ↗
НАЙГОЛОВНІШЕ — ЗНАТИ ПРАВДУ
Слово Просвіти, №47 за 2007 рік
Ніна ГНАТЮК Фото Олександра ЛИТВИНЕНКА
У Палаці мистецтв “Український дім” відбулося урочисте засідання з нагоди 15-річчя Асоціації дослідників голодоморів в Україні. З доповіддю виступив засновник та багаторічний голова цієї поважної громадської організації, правозахисник, народний депутат України кількох скликань, Герой України Левко Лук’яненко. На зібранні виступили видатний український поет, Герой України Іван Драч, народний депутат України Іван Заєць, доктор історичних наук Василь Марочко, науковець Арсен Зінченко та інші поважні громадські діячі, вчені, митці, які наголосили на необхідності видавати книги про трагічні сторінки з історії українського народу (голодомори, винищення мільйонів українців уроки комуно-більшовицьких репресій, лінгвоцид) масовими накладами, щоб сучасна молодь більше знала про ті тернисті шляхи, якими Україна йшла до омріяної багатьма поколіннями незалежності. Потрібно також створити Меморіал пам’яті геноциду української нації (Меморіал народної пам’яті), у якому вшанувати мільйони жертв голодоморів, репресій, депортацій, русифікації. Асоціація дослідників голодоморів в Україні — науково-дослідна і просвітницька громадська організація. Сотні патріотів України, що входять до неї, переконані: для швидшого звільнення громадян України від антиукраїнської проімперської ідеології надзвичайно важливо знати всю правду про нашу історію, страшні злочини більшовицького режиму. А для цього потрібні книги, кінофільми, телепередачі, експозиції в музеях, пам’ятники, пошана членів суспільства до тих, хто пережив ці страшні лихоліття.
Наша дума, наша пісня не вмре, не загине
Асоціація зверталася з проханням включити видання про голодомор до державного плану книговидання, але не отримала відповіді від Держкомітету телерадіомовлення. Воно й не дивно, адже деякі державні службовці, хоч як це прикро, не дбають про утвердження авторитету Української держави, мови. Чи не тому на 17-му році незалежності Одеська міськрада вирішує “прикрасити” центр міста пам’ятником Катерині II, яка знищила Запорозьку Січ і запровадила кріпацтво. А депутати Полтавської міськради виносять рішення про демонтаж пам’ятного знаку головному отаману військ УНР Симону Петлюрі. Учасники зібрання у своєму зверненні до Президента України зажадали від Глави держави твердості й наполегливості у боротьбі за українську Україну, здійснення такої державної політики, яка сприятиме вихованню свідомих громадян, збереженню і примноженню духовності рідного народу, його культури і мови як невід’ємних чинників української нації.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
