“Якщо ми не згадуватимемо про національні трагедії, чи маємо право на майбутнє?” · с. 6сторінка оригіналу ↗
МИСТЕЦТВО РОЗПОВІДАЄ ПРАВДУ
Слово Просвіти, №47 за 2008 рік
Андрій ЛОЗОВИЙ Фото Ксенії ГЛАДИШЕВОЇ
Виставки на тему Голодомору вкрай потрібні для остаточної самоідентифікації нації. Тим більш, що у багатьох людей візуальна пам’ять краща. Якщо ж ми забуватимемо нашу історію, не шануватимемо гідно українських героїв і не згадуватимемо про національні трагедії, то виникає запитання: чи маємо право на майбутнє? У Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури України (Воровського, 20) відкрилася виставка “Україна. 1932— 1933. Голодомор”. Автори — члени Всеукраїнської асоціації дизайнерів-графіків “4 Блок” (Харків). “Ці знання, очевидно, не так потрібні літнім людям, які вже перестраждали і своїм мовчанням залякали дітей, — говорить Віталій Шустя, керівник майстерні графічного дизайну Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури України. — Вони потрібні молодим, щоб усвідомили, що чинила “найгуманніша” влада робітників і селян на чолі з ЦК ВКП(б), чому в житниці Європи люди їли людей… Канібалізм у ХХ столітті! Тоді в людині людського залишалося дуже мало. Та сама влада доклала чималих зусиль, щоб про геноцид українців ще й досі небагато знали у світі. А на одному з російських сайтів “висить” лише одна фраза: “Верните нам
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
