Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“І це був голод, який забрав життя мільйонів людей”. · с. 8сторінка оригіналу ↗

ПОГЛЯД

Слово Просвіти, №47 за 2008 рік

— Пані Сіріол, поясніть, чому британ+ ський уряд та парламентарі не вважають голод в Україні спрямованим геноцидом. Невже у Британії недостатньо фактів, які це підтверджували б? — Англійський уряд не хоче визнавати того, що голод в Україні був актом геноциду, бо до політиків надійшли викривлені історичні дослідження, зокрема російських істориків, до яких Великобританія, на жаль, дослухається. Шкода, що вже немає Ґарета. Якби він був живий, то британські політологи давно усвідомили б, що голод в Україні — це геноцид українського народу. Таких сміливців, як Ґарет, небагато у світі. Гадаю, що ситуація може змінитися лише за умови, що ЗМІ якнайповніше висвітлюватимуть історію Голодомору, щоб було чітко сприйнято й усвідомлено, що Голодомор — справа рук Сталіна. Потрібно на індивідуальному рівні працювати з членами парламенту, які не мають достатньої інформації. На жаль, МЗС України мало працює в цьому напрямі. Джон Ґроган, голова парламентського комітету всіх партій із питань Голодомору, роз’яснює, чому виник голод в Україні, якими були його справжні причини. Вірю в цю людину. Маємо працювати разом на різних рівнях — освітньому, культурному, науковому, щоб у Британії усвідомили злочинну сутність Голодомору в Україні учні шкіл, студенти, політики, бізнесмени, парламентарі. — Наскільки знаю, Ви активно працюєте над тим, щоб у Британії люди мали змогу дізнатися страшну правду про український геноцид, поширюючи матеріали Ґарета Джонса, тим більше, що ваша бабуся кілька років жила в Донецьку, тоді в Юзівці. — Місто Юзівка — тепер легенда, але ще 1889 року, коли мати Ґарета Ричарда Вогена Джонса, Енні Ґвен Джонс, жила тут, це було дивовижне містечко на 50 тисяч осіб. Вона три роки займалася репетиторством з онуками валлійця Джона Юза. Ґарет зробив прекрасну академічну кар’єру, щоб відвідати Україну та Радянський Союз, Росію — саме так цей геополітичний простір називали на Заході. Його перший візит відбувся 1930 року. Лист Ґарета Джонса з Берліна давав відчути розпачливу ситуацію в Україні: “Зима збирається бути одним із найбільших лих, а також голод. Уряд тут — найжорстокіший з усіх можливих у світі. Селяни ненавидять комуністів. Тисячі й тисячі найкращих у Росії чоловіків заслано в Сибір і на безлюдні Соловецькі острови… Тож однією з причин, які змусили мене полишити Юзівку, було те, що з усього, що там було, я міг з’їсти лише кусень хліба — і це все, що я мав протягом семи годин. Багато росіян занадто слабкі, щоб працювати”. — Але ж це не єдиний візит пана Ґарета Джонса в Україну. — Другий візит відбувся після шеститижневого “туру” Радянським Союзом разом із Джеком Хейнцом. Ще до повернення в Україну вони запаслися консервованими бобами. Ґарет зробив серію щоденникових записів, ґрунтуючись на яких, Джек написав книжку “Досліди в Росії — 1931: Щоденник” (Пітсбург. Написано Джеком Хейнцом з передмовою Ґ. Р. В. Джонса). Обидва вони відвідали нову дамбу на Дніпрі. Один із селян сказав їм так: “Комуністи вислали всіх куркулів геть звідси”. А один чолов’яга з кепі на голові підійшов і сказав: “Ми голодуємо. Подивіться, що вони нам дали — нічого! Нічого! Як ми можемо жити з нічим? Але ми нічого не можемо їм сказати, бо вони вишлють нас. Ми всі дуже страждаємо, браття!” — З чого розпочалася історія геноциду в Україні? Яку точку можна вважати точкою відліку в цій страшній історії ХХ століття? — Як відомо, після смерті Леніна нова економічна політика (неп) поліпшила становище селян, адже було створено економічну систему мішаного типу, поєднавши адміністративний контроль і велику промисловість із певною частиною малого бізнесу. Отже, колгоспники мали можливість продавати свою продукцію відкрито на ринку. Але десь із 1926 року уряд розпочав вимагати дедалі більше врожаїв. 1928 року Сталін представив власний п’ятирічний план індустріалізації й колективізації. Він прагнув швидко механізувати Радянський Союз, і тому великої уваги приділяли розвиткові важкої промисловості. Навіть запросили іноземних консультантів, щоб досягти цієї мети. Також були потрібні ресурси на кордонах із Манчукуо, оскільки Радянський Союз боявся нападу Японії, яка прагнула приєднати Сибір. Колективізація — це політика, впровадже-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин