Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“І це був голод, який забрав життя мільйонів людей”. · с. 8сторінка оригіналу ↗

НАЗАД У МАЙБУТНЄ

Слово Просвіти, №47 за 2008 рік

Відповідно до статистики, 10 мільйонів померли від голоду в Україні та на Кавказі. Голодомор в Україні було спричинено відбиранням харчів, і це мало насамперед етнічне маркування. Кубань, Північний Кавказ, а також етнічні українські території опинилися під ударом “червоної чуми”. І навіть майстер дволикості Волтер Дюранті назвав цифру 5 мільйонів тих, хто загинув від голоду в Україні, 2 мільйони — на Кавказі, 3 мільйони — в Росії1. Але й досі проблема геноциду залишається дуже гострою. З неї, зрештою, випливає і ще одна: інтеграція України в європейський простір. На жаль, проблема української інтеграції не обмежується постановами, законами й резолюціями на зовнішньому правовому полі. Насамперед мусить бути чітке внутрішнє усвідомлення Україною потреби в європейській співдружності, слід сформувати філософію співіснування України в Європі. Лише за цієї умови входження нової країни до ЄС може бути позитивним кроком у формуванні стабільної геополітичної системи. На ці запитання спробуємо знайти відповіді в розмові з Маргарет Сіріол Коллі. Пані Коллі — 84-річна племінниця відомого журналіста Ґарета Джонса, який відкрив світові правду про український геноцид, який організували більшовики на чолі зі Сталіним. На початку виступу в Києво-Могилянській академії в серпні 2008 року міністр закордонних справ Великобританії Девід Мілібенд сказав: “Хочу донести до вас під час свого візиту одну просту думку: ми не забули про наші обіцянки вам”. Чи справді ці слова знайдуть втілення? на між 1928 і 1933 роками в СРСР, щоб поєднати індивідуальну й колективну працю і створити колгоспи. Радянські лідери були переконані, що заміна індивідуального виробництва колективним істотно поліпшить економіку, що це формуватиме більшу кількість експорту в царині сільськогосподарської продукції. В радянській Україні ця політика мала драматичний результат щодо українського етносу та його культури, адже 86 % населення мешкали в селі. Успіх п’ятирічного плану залежав від експорту товарів переважно з хлібних реґіонів СРСР. Попри голод у Радянському Союзі, Сталін не припиняв вивозити врожай на Захід, який потерпав від великої депресії, але на Заході селяни не страждали від голоду, натомість в Україні ця політика призвела до катастрофічних наслідків. Пізніше, вже восени 1932 року, радянський уряд видав декрет, відповідно до якого урожай почали забирати силоміць із кожного реґіону. Ввели нові податки, відповідно до яких колгоспи мали сплачувати настільки дорого (зазвичай 2,5 центнера) за гектар, щоб продавати решту на відкритому ринку, що просто не могли цього робити. Селяни одразу були скептично налаштовані, адже знали, що держава забиратиме в них майже все, тобто нічого на продаж не залишатиметься. 13 січня 1933 року проголосили, що політичних працівників відряджають для посилення організації колгоспів. Тисячі міських політичних працівників відрядили в села. “Їхня мета — зруйнувати всю опозицію й організувати роботу колективних господарств. Це гарячі голови, які виконуватимуть роботу з жорстокістю. Якщо вони можуть досягти успіхів у влаштуванні терору для селян, то цікаво, як вони зможуть досягти успіху в подоланні голоду”. Сталін, прагнучи будь-що виконати план колективізації, не вірив у те, що його політика спричинила голод. Попри спроби кількох журналістів розказати правду про те, що відбувається, цьому не надали уваги, і незабаром з історії викреслили сторінки про Голодомор як страшну людську катастрофу-геноцид. — З цього почався геноцид? — Восени 1932 року новина про Голодомор в Україні досягла Лондона. Було зазначено, що країна переживає кризу настільки серйозну, що аналогів їй ще не було. У вересні 1932 року Ґарет Джонс написав до антрепренера Айві Лі у Нью-Йорк: “Голод — це катастрофа, і мільйони страждатимуть від голоду. Наразі в Україні голодомор”2. Упродовж літа 1932 року двадцять соціалістів-журналістів з Великобританії приїхали у відрядження на місяць до Радянського Союзу й України. Побачене їх шокувало. Один із них, професор Джельс Менкен, сказав Джонсу, що в Україні справжній голод. У жовтні професор написав три статті до журналу “Економіст”. Його з редактором Волтером Лейтоном викликали “на килим” до радянського посла, мабуть, Майского, оскільки вони в чорних барвах змалювали ситуацію в Радянському Союзі3. Захоплений ідеями комуністичної утопії,

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин