Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Тоталітарний більшовицький режим здійснив навмисний геноцид українського народу”. · с. 9сторінка оригіналу ↗

УКРАЇНА ПАМ’ЯТАЄ, СВІТ ВИЗНАЄ

Слово Просвіти, №47 за 2008 рік

У селах, які я відвідав, кількість смертей — від 20 до 30 на день. Люди виживають лише тому, що навчилися їсти такі не призначені для харчування продукти, як, скажімо, траву, коріння, варені кістки та падло”. “Великі козацькі поселення на Кубані сьогодні порожні… Повна апатія в серцях людей…” “Найгірше в цій ситуації те, що влада не визнає фактів голоду… Радянський уряд нічого не робить. Я чув про випадки, коли в людей роздувалися животи від голоду, але радянська влада не хоче про це знати. Вона каже, щоб селяни їли той хліб, який вони сховали. Уряд пояснює цю ситуацію лише тим, що в країні неврожайний рік”. Так було до лютого 1934 року, коли газета “Відповіді” опублікувала дві жахливі у своїй правдивості й відвертості статті Вайтінґа Вільямса, подані як спостереження людини, яка все бачила. Ці матеріали просто не могли не шокувати8: “Упродовж останніх 12 місяців в одній європейській країні померли мільйони людей від голоду. Вони й досі вмирають, наче мухи. Це відбувається в одній із найбагатших соціалістичних країн світу… Але я не звітую про те, що чув. Одного разу, йдучи битою стежкою, я побачив жертв голодомору. Чоловіки й жінки вмирали від голоду, скривившись у знемозі. Близько 18 000 дітей відвезли у вільні країни. Їхні батьки не мали кусня хліба, щоб дати дітям. Одного разу вагони з дітьми зійшли з рейок, та ніхто навіть не згадав про це. Через три дні про трагедію забули. Ніхто з дітей не вижив. Скільки свідків, скільки мільйонів свідків можуть потвердити факт голоду в усій Росії? Офіційно ж ніхто не помер від голоду в країні рад. Лікарі не звітують про смерті, адже бояться покарань. Лише в причинах смерті вони пишуть “хворе серце”. Це найчастіша формула. У цих статтях я описав те, про що чув і бачив у Росії. Я подав ті пояснення, які подали мені. Не можу пояснити, але вірю, що цивілізований світ знайде цьому пояснення, чому і досі нічого не зроблено для того, щоб зменшити результати голоду; чому радянський уряд тримає в таємниці все, що стосується їхньої чуми, чому вони відмовляються від готовності допомогти їм. Це може бути розв’язанням сільськогосподарської кризи в Росії. Баланс між виробництвом і споживанням можна повернути не шляхом збільшення виробництва, а порятунком людей, які мають жити і працювати, а не вмирати від голоду”. Ендрю Кейрнс, канадський фахівець із сільського господарства, написав кілька найкращих статей про Голодомор-геноцид в СРСР після візитів 1930-го і навесні та влітку 1932 року. Але навіть якщо взяти до уваги його твердження та твердження Шиллера, все одно картина залишатиметься доволі неповною. Майже 50 років його телеграми пролежали без уваги. Але саме в них змальовано величезну трагедію, величезне страждання України, спричинене п’ятирічною політикою Сталіна на розбудову важкої промисловості та загальну колективізацію. 1930 року “Сталін нещодавно оголосив, що для Росії для збереження економічної рівноваги 50 % треба заморити голодом до смерті”9. Диктатор, щоб досягти своїх цілей і підкорити вільні народи, побудував “країну війни, мілітаристської окупації”. Дюранті написав, знаючи дуже добре про ситуацію: “механізація та колективізація російського сільського господарства прийшла в норму, і Кремль виграв битву”10. У “Нью-Йорк Америкен” у січні 1935 року Ґарет Джонс опублікував деякі нотатки, які містили розмови з селянами: “Комуністи прийшли і забрали нашу землю, вони вкрали нашу худобу і змусили нас працювати, як рабів, у колгоспах, адже нічого власного не було, все належало колективу. Очі одного з українських селян наповнилися гнівом і він відповів: “А чи знаєте ви, що вони зробили з тими, хто чинив опір? Вони жорстоко вбили їх”. — Хотілося б перекинути місток від теми геноциду до проблеми інтеграції України в Європу. — У травні цього року в Лондоні відбулася презентація Міжнародного музично-документального проекту “Україна пам’ятає — світ визнає”, що має на меті вшанувати пам’ять жертв Голодомору 1932—1933 років. Окрім концертного виконання “Панахиди”, було проведено “круглі столи” за участю науковців, представників громадськості, еліти України та інших країн, документальні виставки. До цього проекту долучився і Стівен Комарницький, який працює над поширенням інформації про Голодомор у Вели- Парламент Естонії постановою від 20 жовтня 1993 р. засудив комуністичну політику геноциду в Україні. Сенат Канади 19 червня 2003 р. ухвалив Резолюцію, у якій закликав уряд Канади визнати Голодомор 1932—1933 рр. в Україні геноцидом та засудити будь-які спроби приховати історичну правду про те, що ця трагедія була нічим іншим, як геноцидом. Палата сенаторів Національного кон+ ґресу Аргентинської Республіки 23 вересня 2003 р. ухвалила Декларацію №ОЯ 588/03 про вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932—1933 рр. в Україні, який організував тоталітарний радянський режим. Палата Представників Конґресу США 20 жовтня 2003 р. визнала Голодомор 1932—1933 рр. в Україні актом терору і масового вбивства, спрямованим проти українського народу. Сенат парламенту Австралії 31 жовтня 2003 р. ухвалив Резолюцію, яка визнала події в Україні одним з найжахливіших актів геноциду в історії людства. Постанова Державних Зборів Угор+ ської Республіки від 26 листопада 2003 р. з приводу 70-х роковин Голодомору в Україні 1932—1933 рр. засуджує вияви дискримінації, спрямовані на знищення та геноцид групи народів. Сейм Литовської Республіки у Заяві “Про вшанування жертв політичних репресій і Голодомору в Україні 1932—1933 років” від 24 листопада 2005 р. визнав, що сталінський комуністичний режим здійснював свідомий, ретельно спланований геноцид українського народу. Парламент Грузії у документі від 20 грудня 2005 р. “Щодо увічнення пам’яті загиблих в Україні у 1932—1933 роках внаслідок політичних репресій і Голодомору” зазначив, що тоталітарний більшовицький режим у цей період здійснив навмисний геноцид українського народу. Сейм Республіки Польща 4 грудня 2006 року прийняв закон, який засуджує тоталітарний режим, відповідальний за геноцид українського народу. Парламент Республіки Перу прийняв Постанову від 21 липня 2007 р., якою проголосив солідарність з українським народом у вшануванні пам’яті жертв Голодомору та визнанні Голодомору актом геноциду. Парламент Королівства Іспанії ухвалив документ від 25 липня 2007 року, яким визнає Голодомор 1932—1933 років актом геноциду українського народу. 1 листопада 2007 р. 34-та сесія Генеральної конференції ЮНЕСКО, до складу якої входять 193 країни, одностайно ухвалила Резолюцію “Вшанування пам’яті жертв Голодомору в Україні”. Палата Представників Конґресу Рес+ публіки Колумбія 21 грудня 2007 р. підписала Резолюцію, якою Колумбія визнала Голодомор в Україні актом геноциду українського народу. Палата Депутатів Національного Кон+ ґресу Мексики 19 лютого 2008 р. прийняла постанову, в якій назвиває трагедію Голодомору актом геноциду. Сейм Латвійської Республіки 13 березня 2008 р. ухвалив Декларацію “Про здійснені СРСР у 1932—1933 рр. репресії щодо українського народу”. Сенат Національного конґресу Рес+ публіки Парагвай 25 жовтня 2007 р. ухвалив декларацію “Про засудження Голодомору 1932—1933 рр. в Україні як акту геноциду українського народу та солідарність з його жертвами”. 30 жовтня 2007р. Національний Конґрес Республіки Еквадор ухвалив Резолюцію, якою визнав Голодомор в Україні 1932—1933 років актом геноциду українського народу. Палата Депутатів Республіки Чилі 13 листопада 2007 року прийняла Декларацію, в якій визнано Голодомор в Україні лихом, яке спричинило смерть мільйонів безневинних чоловіків, жінок і дітей. Палата депутатів парламенту Чеської Республіки 30 листопада 2007 року ухвалила Постанову про визнання Голодомору 1932—1933 рр. трагедією українського народу. Національна Рада Словацької Рес+ публіки 12 грудня 2007 р. ухвалила Декларацію, якою засуджує Голодомор 1932—33 рр. в Україні як акт винищення людства, вчинений тоталітарним сталінським режимом. 3 липня 2008 року на 17-й щорічній сесії Парламентської асамблеї ОБСЄ ухвалено резолюцію “Про Голодомор 1932—1933 років в Україні”. Європейський парламент 23 жовтня 2008 р. ухвалив Резолюцію, якою визнав Голодомор (штучний голод 1932—33 років) жахливим злочином проти народу України та людяності, рішуче засудив дії, спрямовані проти українського селянства, які характеризувалися масовим знищенням і порушенням прав і свобод людини, висловив співчуття українському народові, який постраждав від цієї трагедії, та вшановував тих, хто загинув внаслідок штучного голоду 1932—1933 років; закликав країни, які виникли після розпаду Радянського Союзу, відкрити свої архіви для всебічного вивчення з тим, щоб повноцінно розкрити та дослідити причини та наслідки трагедії. визнання світовою спільнотою подій 1932— 1933 років в Україні одним з найжахливіших актів геноциду в історії людства. Відкриває книгу вступним словом Президент України Віктор Ющенко. Інф.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин