Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Просвітяни примножують славні духовні традиції Сіверського краю”. · с. 10сторінка оригіналу ↗

«ПРОСВІТА»

Слово Просвіти, №47 за 2008 рік

Будинок Чернігівської “Просвіти” ДО 140+РІЧЧЯ “ПРОСВІТИ” Петро АНТОНЕНКО Фото автора Закінчення. Початок у ч. 43 за 2008 рік. 15 січня 1989 року відбулися установчі збори Чернігівської “Просвіти”. І пройшли вони саме в Музеї Михайла Коцюбинського, що глибоко символічно. Це були бурхливі збори, адже в зрусифікованому й комунізованому реґіоні (втім, як і у всій Україні) комуністична влада прагнула прибрати до рук новонароджуваний національно-демократичний рух, зокрема просвітянство. Тому на збори прийшли і штатні “патріоти”, яких пригрів обком компартії, й космополіти, яким байдужа національна ідея. Але у переповненому невеликому залі, де помістилося близько півтораста осіб, що вже стало несподіванкою для влади, в переважній більшості зібралися українські патріоти. І не випадково, адже у місті вже згуртувалося й активно діяло міцне просвітянське осердя, ініціативна група, яка добре підготувалася до зібрання. До неї входили перші просвітяни — викладач юридичною технікуму (згодом він очолив обласний Рух) Валерій Сарана, виконроби Олексій Івченко й Анатолій Лащевський, інженер Богдан Луців, кравець, згодом відомий журналіст Владислав Савенок, режисер філармонії Леонід Отрюх, директор музичного училища Владислав Бойко, журналіст обласної газети Василь Чепурний. Завдяки зусиллям патріотів було зірвано спробу компартійної влади взяти товариство під контроль. Керівництво організації обрали з членів ініціативної групи, а головою став Василь Чепурний, що був учасником проведених у Києві зборів ініціативної групи зі створення Всеукраїнського товариства “Просвіта”. Він і зараз очолює обласну “Просвіту”. Осередки Товариства швидко почали створювати в районах області. За це взялися активісти: вчитель, письменник, політв’язень Микола Адаменко — в Сосниці, вчителька Ольга Головко — в Батурині, подружжя викладачів ВНЗ Марія та Олександр Астаф’єви та інженер Микола Шкурко — в Ніжині, лікар Петро Назаренко — в Бобровиці, працівник музею Володимир Удовиченко — в Новгороді-Сіверському, письменник Володимир Кашка — в Бахмачі, педагог Надія Кондра — на Ічнянщині, автор цих рядків — у Куликівці. Почали з буденної просвітницької роботи, боротьби за українізацію освіти. Адже в обласному центрі на той час з 30 шкіл лише одна була умовно українською. Ветеран “Просвіти”, заслужений лікар України Сергій Богдан Згодом почали організовувати масові акції. Першою, організованою спільно з обласним Рухом, секретар якого Володимир Ступак став одним з активістів обласної “Просвіти”, був культурологічний похід “Дзвін-90”. Протягом кількох днів просвітяни пройшли південними районами області, несучи людям українське слово, пісню, забуту історію. Зустрічали порізному: настрахані компартійними функціонерами, люди були насторожені, а то й налякані. Але коли бачили наших козаків, співочий гурт, а на чолі колони — першого чернігівського єпископа незалежної Української Церкви владику Романа, відтавали серцем і душею. Саме цим походом чернігівські просвітяни спільно з рухівцями почали відродження гетьманської столиці України — Батурина. Майже триста років історичного забуття — таким був попередній трагічний період міста, яке московське військо спалило в листо- Видання обласної “Просвіти”

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин