Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Національна свідомість кожного українця — гарантія незалежності”. · с. 13сторінка оригіналу ↗

ЗАПРОШУЄМО СТУДЕНТІВ

Слово Просвіти, №47 за 2008 рік

Зоя ДІДЕНКО, м. Хмельницький На відзначення 140-річчя “Просвіти” в Народному домі м. Хмельницького відбулося засідання методичного об’єднання вчителів історії обласного центру. З інформацією про діяльність найпотужнішої громадської організації виступили вчителі НВО №5 Ольга Грицина та Лідія Зикова, голова Хмельницького міського об’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка Зоя Діденко. Історики ознайомилися з новими експозиціями Народного дому та переглянули фільм “Храм української душі”. Той, хто читає книги, розмовляє з Богом, — цей афоризм Нестора Літописця став темою зібрання, яке пройшло у світлиці Народного дому “Просвіти” з нагоди Дня української писемності та мови. Спільний захід для студентів-словесників Хмельницького національного університету провели міська “Просвіта” й обласна наукова бібліотека. Розповіді ілюстрували короткометражними тематичними фільмами з відеотеки Народного дому “Просвіти” про історію свята, про Нестора Літописця — батька нашої історії й словесності, який зі сторінок “Повісті врем’яних літ” нагадав про події сивої давнини. Микола ФЕДОРИШИН, м. Рівне Національним святиням — Пересопницькому Євангелію та Острозькій Біблії — приурочене Всеукраїнське свято духовності й культури, яке відбулося на Рівненщині з нагоди Дня української писемності та мови. За словами голови Рівненської обласної організації Національної спілки письменників України Лідії Рибенко, в заходах узяли участь лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Рафаїл Торконяк, прозаїки, поети, драматурги, критики, культурологи з Києва, Дніпропетровська, Львова, Тернополя, Луцька, Рівного, представники вітчизняних вищих навчальних закладів та Ягеллонського університету (Польща). Напередодні вони відвідали Музей книги в Острозі, в Острозькій академії провели наукову конференцію (модератор — просвітянин, проректор Петро Кралюк), відвідали рівненський музей Уласа Самчука. Закономірно, що наукові слухання розпочалися з доповіді перекладача Острозької Біблії зі старослов’янської Рафаїла Торконяка, нині викладача факультету релігієзнавства Острозької академії. Отець Рафаїл послідовно втілює свій задум: довести, що саме Острозька Біблія — джерело для сучасних біблійних текстів в Україні, Білорусі та Росії. Його нова праця обґрунтовано доводить, що Острозька Біблія живе в так званій Єлисаветівській Біблії, переписаній з Острозької, — “зросійщена мова, правлена на підставі чотирьох текстів”. Науковці детально проаналізу- Роман КРАКАЛІЯ, м. Одеса Один із заходів, присвячений 140-річчю “Просвіти”, відбувся в Одеському аграрному університеті. Кілька років тому цей вищий навчальний заклад став колективним членом Одеського обласного об’єднання ВУТ “Просвіта” імені Тараса Шевченка. Тож ювілей цієї найстарішої в Україні культурноосвітньої організації став нагодою для символічного прийняття до Товариства першокурсників. І немає значення, скільки з них стануть активістами “Просвіти”, — значно суттєвіше, що вони почули того дня. А йшлося про історію “Просвіти”, якою варто пишатися, адже ця організація чи не найбільше долучилася до найважливішої події вітчизняної історії — утворення незалежної Української держави. Це була саме та організація, яка несла світло знань, будила національну свідомість. Саме тому “Просвіту” так люто ненавиділи й ненавидять вороги незалежності. Адже національна свідомість кожного українця — гарантія незалежності. Така організація як “Просвіта”, за словами доцента кафедри історії Одеського національного університету ім. І. Мечникова Анатолія Мисечка, могла постати лише завдяки демократичним свободам, що утворилися на той час в Астро-Угорщині. В Російській імперії, де українське слово перебувало під суворою забороною, створення такого цілком легального товариства було неможливе. Анатолій Мисечко особливо закцентував на історії Одеської “Просвіти”, що стала першою на теренах Російської імперії. Вона була центром українського життя в місті. Саме Одеська “Просвіта” давали історичні та літературні джерела, що проливають світло на волинські святині. Один з ініціаторів пам’ятника Українській Першокнизі в Пересопниці Микола Федоришин, голова обласного об’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка, представив план створення на місці колишнього Пересопницького монастиря національного заповідника: “У Пересопниці збереглися пам’ятки культурної спадщини. Городище, яке належить до так званого волинського типу фортець, що набули найбільшого поширення на рубежі ХІ—ХІІ ст.; земляні оборонні вали заввишки до 12 метрів, глибокий рів, через який прокладено головний в’їзд на городище; могильники (розорані) ІІІ—VІІІ ст.; замчище ХV ст. — земляні вали, глибокий оборонний рів; городище або замчище ХVІ ст. — місто-замок Білів (Магдебурзьке право з 1516 р.), яке збудували князі Чорторийські-Клеванські; квадратне замчище, земляні вали, глибокий оборонний рів; кам’яний хрест в урочищі “Пастівник”, встановлений на місці православного монастиря; дерев’яна церква Св. Миколая 1804 року; дерев’яна дзвіниця біля неї; памятний знак Пересопницькому Євангелію. У сільському клубі розташовано музейний куток “Літописна Пересопниця”, в експозиції якого представлено археологічні знахідки: наконечники списа, стріл, персні, хрестики, ґудзики, шматочки намиста з кераміки та скла. Дорогу Милостів—Шостаків— Пересопниця—Іскра—Старожуків слід заасфальтувати. Ґрунтову дорогу Пересопниця—Білів потрібно посипати кам’яним відсівом, що дасть змогу замкнути туристичне ла чимало відомих діячів українського відродження, коли постала Українська Народна Республіка. Так сталося і на зламі 80—90-х років, адже виборювання та відстоювання незалежності було й залишається кінцевою метою “Просвіти”. Це відомі факти, але про них конче потрібно нагадувати, бо надто багато охочих стверджувати, що Одеса — не українське місто. Між тим, українське життя тут вирувало завжди, та й корені міста українські. Про це можна прочитати у багатьох історичних дослідженнях. Одна з таких книжок цього року вийшла друком у видавництві “Фенікс” накладом 1000 примірників. Це збірник статей молодих істориків Одеського національного університету ім. І. Мечникова “Одеса козацька”. — Корінні українці в Одесі — нащадки тих козаків, які не лише здобували фортецю Хаджибей, а й будували місто. На Одещині козаки багато разів билися з турками, а річками, що були тоді судноплавними, ходили козацькі чайки. Одесу часто зображують у різних аспектах, але, на жаль, ніколи — як українську, — сказав один з авторів книжки доцент ОНУ імені І. Мечникова Тарас Гончарук. — Українство в Одесі має глибоке коріння, — ці слова колекціонер україністики, заслужений працівник культури України Тарас Максим’юк може підтвердити колекцією старожитностей. У ній — справжні раритети. Деякі експонати він приніс на зустріч, щоб показати студентам, підкресливши значення Одеси як одного з культурних центрів України. — Ви навчаєтесь в українському місті, дуже давньому й цікавому, — зазначив Тарас Максим’юк. Нинішня “Просвіта” — органі-кільце Рівне—Клевань—Пересопниця—Дядьковичі—Рівне. Варто збудувати на місці клубу села Пересопниця каплицю й адміністративний будинок. Це має бути науково-дослідницький, музейнодуховний центр. Варто перейменувати сільський клуб на Народний дім, у якому розмістити Пересопницьку філію Інституту археології України. Нині археологічні дослідження тут проведено поверхово. А подібні історичні поліси мусимо дослідити якнайповніше, бо це історія нашої країни. Потрібно також полагодити окремі ділянки пошкодженого оборонного земляного валу; виготовити дерев’яну браму та міст на головному в’їзді на городище; виготовити на північно-західному боці дерев’яну вежу, на якій розмістити інформацію про історію міста; окреслити туристичний пішохідний маршрут. У городищі-замчищі в селі Іскра (Жуківський замок) покласти кам’яні сходи з бильцями для туристів, посадити дерева, поставити дерев’яні лави; встановити щит з інформацією-довідкою про історію Жуківського замку. Замчище стане чудозація назагал молодіжна. Багато молоді, переважно студентства, приходить сюди, щоб поспілкуватися українською мовою, поговорити про свої захоплення. Молодь позиціонує себе українцями, прагне зберегти національну ідентичність, тому і йде до “Просвіти” — одного з небагатьох у нинішній Одесі осередків, де можна вільно й розкуто почуватися українцем. — Ця молодь приходить сама, — підкреслив голова Одеського обласного об’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка Олександр Степанченко. — У нас діє історичний клуб, часто відбуваються цікаві засідання за “круглим столом”, дискусії на злободенні теми, навіть гострі суперечки. Молодь може дізнатися тут багато цікавого, отримати відповіді на запитання. Цього не почути на лекціях і не побачити на телеекрані, тим більш, що одеські телеканали подають усе з проросійських позицій. У нас була і виставка з історії Української Повстанської Армії, попри спротив тих сил в Одесі, які не хочуть, щоб люди знали правду. Але ми маємо право доносити суспільству іншу думку, щоб воно знало, як усе відбувалося насправді. Історія України — це зовсім не те, що викладали в школах і вищих навчальних закладах за часів радянщини. “Просвіта” виховує українських патріотів, і це найважливіше її завдання. Приходьте до нас, якщо у вас українська душа й українське серце, — сказав Олександр Степанченко. Присутні на зустрічі кількасот першокурсників бурхливо реагували на кожен виступ гостей, як і на спів університетського хору “Софіївські зорі”, що став справжньою окрасою вечора. вим місцем для відпочинку місцевих мешканців, гостей і туристів. Городище у селі Білів — місце для проведення щорічного археологічного фестивалю у купальські дні. Статус національного заповідника не вимагає величезних коштів, але відтворить ареал історичного поселення, узаконить відносини землевласників з державою; завдяки йому розпочне роботу постійно діюча археологічна експедиція. Розвиток туризму стане складовою добробуту. Мусимо подбати про корені рідного слова. Взаємовпливи культур сусідніх держав посилюватимуться. Як їм протистояти, маємо подумати”. Учасники свята ухвалили звернення до Верховної Ради з проханням відновити діяльність комітету, який стежив би за чистотою української мови, посилаючись на те, що подібні комітети існують у деяких європейських країнах, зокрема у Франції та Польщі. Вручили нагороди переможцям щорічного молодіжного літературного конкурсу “Витоки”. Учасники свята біля пам’ятного знака на честь Пересопницького Євангелія

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин