Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Влада хотіла перетворити Україну на покірну адміністративну одиницю і винищити український дух”. · с. 2сторінка оригіналу ↗

ПАМ’ЯТАЄМО!

Слово Просвіти, №47 за 2008 рік

Іван ЮЩУК, професор, завідувач кафедри Київського міжнародного університету Нещодавно президент Росії, відмовляючись узяти участь у пошануванні жертв, за його словами, “так называемого голодомора” в Україні, заявив, що “говорити про те, що існувала мета знищення українців, — це означає суперечити фактам і намагатися надати націоналістичного підтексту спільній трагедії”. Мовляв, від руки Сталіна в СРСР гинули однаково росіяни, білоруси, казахи, українці. По-перше, хоч би яким “исполином” (гігантом) Сталін був, самотужки він не впорався б із мільйонами людей і не змусив би десятки чи й сотні тисяч різних посіпак стати вбивцями. Йому допомагала ціла армія російських шовіністів і різноплемінних їхніх найманців. Знищувати інородців якщо не духовно, то фізично — це була споконвічна політика Російської імперії, починаючи від того, як орда великого князя московського Івана III 1478 року, розграбувавши Новгород, третину новгородців утопила у Волхові, ще третину депортувала. До винищення українців у 1932—1933 роках ішла підготовка за тонко розробленим планом: процес над так званою СВУ, ліквідація Української Автокефальної Православної Церкви, заборона “Просвіти”, переслідування “ворожих елементів”, виселення активних селян — “куркулів” тощо. Українська нація перед початком Голодомору була обезголовлена, позбавлена можливих організаторів спротиву. Наближений до Сталіна кремлівський співець Дем’ян Бєдний розповідав 1932 року англійському журналістові Граббсу, розкриваючи потаємні марення російських шовіністів: “Українці? О, з ними треба бути дуже обережними… Україна — непевна земля. Повірте, нікому з українців ми тут не довіряємо, хоч би був найкращий комуніст”. Сам Голодомор — це вже кульмінація антиукраїнської ненависті, кульмінація винищення українців. З приводу того, скільки українців загинуло від Голодомору 1932—1933 років, є різні здогади. Називають різні цифри. Ще 1935 року кореспондент газети “Нью-Йорк Америкен” писав, що Скрипник сказав йому: кількість жертв Голодомору в Україні й на Кубані перевищила 8 мільйонів. Дослідники, підраховуючи кількість загиблих, зіставляють дані переписів населення України 1926 і 1939 років як найбільш достовірні. Але випускають з уваги той факт, що в Україну після Голодомору було переселено величезну кількість сімей із Росії (як пізніше на зачищену від татар кримську землю), наїхало безліч колонізаторів. Правильне уявлення про антиукраїнську спрямованість Голодомору і його наслідки може дати лише зіставлення змін у кількості населення за його національною ознакою, а не за територією — і то в усьому СРСР. За даними переписів, з 1926 до 1939 року росіян в СРСР збільшилося майже на 22 млн (на 28 %), білорусів — більш як на 0,5 млн (на 11 %), а українців зменшилося на 3,1 млн (на 10 %): було 31,2 млн, стало

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин