Очевидець і літописець · “Документалістика стає чимось надзвичайно художнім і викликає потрясіння”. · с. 10сторінка оригіналу ↗
ПАМ’ЯТАЄМО, ШАНУЄМО, УСВІДОМЛЮЄМО
Слово Просвіти, №47 за 2009 рік
Фото Євгена Букета
Наталія АНТОНЮК
У листопаді 2006 року Верховна Рада України визнала Голодомор 1932—33 років геноцидом українського народу. Це рішення підтримали ухвалами парламенти 14 країн світу. 1 листопада 2007 року Генеральна конференція ЮНЕСКО спеціальною резолюцією вшанувала пам’ять жертв Голодомору — майже 200 країн проголосували за цей документ. Указ Президента України від 29.03.2007 р. “Про заходи у зв’язку з 75-ми роковинами Голодомору 1932—1933 років” став каталізатором процесів дослідження трагедії, яка забрала мільйони життів. Органи державної влади і місцевого самоврядування в 2007—2008 роках провели значну роботу щодо спорудження у населених пунктах меморіалів пам’яті жертвам Голодомору. Пам’ятник нашим співвітчизникам, які загинули під час 1932— 1933 років, буде встановлено й у Вашинґтоні. Про це йдеться в розпорядженні Кабміну від 14 жовтня 2009 року. В Україні протягом 2007— 2008 років з’явилися твори, присвячені темі Голодомору, зокрема: К. Матвієнко. “Розкидане каміння збирають” (Чернігів, 2008); О. Стасюк. “Геноцид українців: деформація народної культури” (К.: Стилос, 2008); Г. Гуртовий. “Голгофа голоду: спогади про пережите” (Луцьк, 2008); А. Гудима. “І дзвони заридали…” (Біла Церква, 2008); М. Петренко. “Сни про окраєць хліба” (Полтава, 2008); М. Лазарович. “І було пекло на Землі… Голодомор 1932—1933 років в Україні: передумови, механізми здійснення, наслідки” (Тернопіль, 2008) тощо. Однак найвагоміше видання, що стало результатом діяльності з дослідження Голодомору, — Національна книга пам’яті жертв Голодомору 1932—1933 років. Воно складається із загальнонаціонального тому та 18 реґіональних, підготовлених в областях, що постраждали від Голодомору: Вінницькій, Дніп-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
