Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Очевидець і літописець · “Документалістика стає чимось надзвичайно художнім і викликає потрясіння”. · с. 10сторінка оригіналу ↗

ЛЮДЯНІСТЬ У НЕЛЮДЯНИЙ ЧАС

Слово Просвіти, №47 за 2009 рік

Надія КИР’ЯН Дослідження Голодомору, вшанування пам’яті його жертв, виявлення нових імен залишається актуальним, пріоритетним для Українського інституту національної пам’яті разом з іншими темами, серед яких — науковий аналіз Другої світової війни, революції 1917—21 років, визвольний рух, інші проблемні напрями української історії ХХ століття. Про нові здобутки Інституту, плани на майбутнє розповів заступник директора департаменту формування політики національної пам’яті та історичного аналізу Володимир Тиліщак. У травні цього року Служба безпеки України порушила кримінальну справу за фактом Геноциду українського народу. Серед ініціаторів цієї справи був голова Інституту національної пам’яті Ігор Юхновський. Інститут постійно співпрацює з СБУ, нерідко надає допомогу. Цього року започатковано акцію “Людяність у нелюдяний час”. Працівники Інституту збирають інформацію про людей, які допомагали виживати, рятували селян від голодної смерті. Чимало матеріалів про жертви, випадки вандалізму, але дуже мало відомо про шляхетні, жертовні вчинки, про опір політиці Геноциду. За офіційними документами, лише протягом першої половини 1932 року в Україні відбулося понад дев’ятсот масових виступів. Встановили більше ста імен тих, хто допомагав людям пережити голод. Серед них священик, який роздавав людям усе, що приходило на церкву, і сам помер 1933 року, лікарі, які виходжували людей, директори шкіл тощо. Найбільше інформації про голів колгоспів і сільрад. Тоді це були найважчі посади — сільські керівники ніби перебували між молотом і ковадлом. З одного боку, треба було виконувати державні вказівки, вивозити зерно. Якщо не вивезеш — оголосять “ворогом народу” з відповідними наслідками. А вивезеш — люди загинуть. Багато голів намагалися якось “викрутитися”: організовували годування селян тощо. Розповідають випадки, коли голова наказував зарізати коня, щоб підтримати людей, а звітував, що він сам здох. Інший створював таємні схованки зерна, яке потім роздавав людям. Прості люди також виявляли співчутливість: часом, попри скруту, рятували незнайомих. Було й таке, що єврейські сім’ї в голодні роки допомагали українцям, а потім ці українці під час Другої світової війни переховували євреїв. Серед найважливіших справ Інституту — відкриття Державного музею “Меморіал пам’яті жертв голодоморів в Україні”. Створено й оновлено віртуальну експозицію в залі пам’яті, і з 24 серпня, Дня Незалежності, музей почав працювати. Першого дня його відвідало понад 10 000 осіб, щодня там буває кілька сотень. Багато вдячних записів у книзі відгуків від українців та іноземних гостей, офіційних осіб. До Дня пам’яті в Українському домі працівники інституту відкривають оновлену тематичну виставку, там будуть матеріали й про акцію “Людяність у нелюдяний час”, матеріали кримінальної справи, яку порушила СБУ. Інститут національної пам’яті цього року видав книжки, зокрема брошуру Володимира Василенка “Голодомор 1932—33 рр., правова оцінка”, завершується підготовка нових видань. На сайті Інституту створено геоінформаційну систему “Голодомор 1932—33 років”, що постійно оновлюється. Люди, які оглядають Національну книгу пам’яті, мають можливість заповнити картки, внести до Книги нові імена. Так триває робота із встановлення масштабів Голодомору. Дуже важливо, що явищу Голодоморів приділяє велику увагу Президент України. У червні цього року він видав новий Указ “Про додаткові заходи з дослідження Голодоморів”. Діяльність Інституту національної пам’яті спрямована на виконання Указу і рішень уряду з цього питання.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин