Події, факти, коментарі · “Свобода національна — це усвідомлення себе нацією, яка на цій землі живе понад тисячу літ”. · с. 2сторінка оригіналу ↗
ПИШАЮСЯ ВАМИ
Слово Просвіти, №47 за 2009 рік
Треба бути свідомими, що антидемократична реакція рівною мірою не ослабла. За останні п’ять років ми зупинили не одну загрозу узурпації влади в Україні нечесним бандитським способом, шляхом зговору, її консервації за найбільшими політичними “кланами”. І сьогодні цей виклик, можливо, найсерйозніший за останні 15— 18 років. Найважливіше, на мій погляд, сьогодні — не обміняти свободу на мішок “добробуту”, який щедро обіцяють ті, хто претендує на найвищу посаду в Українській державі. Свобода державна. Я розумію її як здатність Української держави здійснювати самостійну і відповідальну політику, розраховану не лише на поточні, щоденні потреби, але й на довгу національну перспективу. Свобода національна — це усвідомлення себе нацією, яка на цій землі живе понад тисячу літ і здатна творити своє власне нове життя. Коли поміж хлібом і свободою народ обирає хліб, він зрештою втрачає все, втому числі і хліб. Якщо народ обирає свободу, він матиме хліб, вирощений ним самим і ніким не відібраний. Але для цього народ у всій великій своїй масі повинен достеменно точно зрозуміти, хто він. За останні п’ять років я прагнув повернутися до нашого джерела, яке упродовж десятиліть і століть засипалося різним піском і камінням. Ми разом підняли великі камінні брили. Це — тема Великого Голодомору, вбивства голодом 1932—1933 років нашого народу. Це — тема Єдиної рідної Помісної Української Церкви. Це — тема нашої мови, культури, наших освіти, звичаїв, традицій. Це — тема нашої родини і наших сімейних цінностей. Це — тема наших великих імен і наших великих перемог, очищених від брехні і фальшувань. Наш рух до свободи тільки почався. Він продовжується. Слава Україні!
Зі звернення прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко з нагоди Дня Свободи
Сьогодні — незвичайний день. Сьогодні — п’ять років нашого Майдану. Сьогодні — День Cвободи! Останнім часом мені часто доводиться чути, що День Свободи — не свято. Майдан — не гордість, а ганьба, і взагалі — п’ять років тому все було зроблено даремно… Я розумію людей, які говорять так. Люди втомилися від брудної політики та продажних політиків. Але я твердо переконана: Майдан не був даремно. І День Cвободи не може знецінитися, здевальвувати, так само, як не може знецінитися само поняття Свободи. Бо люди вийшли не за Ющенка, не проти Януковича. Люди вийшли за себе, вийшли за Україну. І саме на тому Майдані народилася абсолютно нова вільна Україна з вільними людьми. І так само, до речі, на блакитному майдані люди стояли за себе. Я знаю багато людей, які тоді, на Майдані, вперше в житті заговорили українською мовою. Я знаю людей, які вперше виконували державний гімн України, приклавши руку до серця. Я знаю людей, які вперше відчули себе належними до нації, а також — гордість від того, що вони українці. Я горда, що була причетна до цього великого і світлого дійства. Я пишаюся курсантами школи МВС, які в своїй формі вийшли на Майдан і першими сказали, що міліція з народом. Я пишаюся тими жінками, що брали на роботі відгули і варили борщ в Українському домі… Я пишаюся людьми, які зносили на Майдан ліки та їжу, ковдри та куртки, які своїм коштом їхали з усієї України захищати себе та свою свободу. Я пишаюся Україною, яка тоді проявилася у всій своїй красі. І я бажаю кожній людині колись пережити те, що пережили всі ті, хто стояв тоді на Майдані, незалежно від політичних наслідків… Україна інша. Вона вже не буде такою, якою була до Майдану. Хай ні в кого із нас не опускаються руки. Україна змінилася. Стала країною вільних, сильних людей. А порядок, чіткий, красивий, демократичний, з наступного року обов’язково наведемо.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
