Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Основа добробуту кожної держави — її внутрішній спокій, взаєморозуміння і взаємоповага громадян”. Читацьке віче · с. 7сторінка оригіналу ↗

Із погляду cивочолої мудрості

Слово Просвіти, №47 за 2012 рік

І. ЗУБРИЦЬКИЙ, В. ПИЛИПЕНКО, Бердянська “Просвіта” Присутні мали рідкісну нагоду заглибитися у понад півстолітню драматичну, трагічну і водночас героїчну минувшину української землі, бо на святі були присутні одні з найстарших мешканців міста, — кожному вже за 90: це учасник Другої світової війни Олександр Омелянович Хоменко і Микола Олексійович Холявко — у минулому зв’язківець ОУН, репресований. Попри такий поважний вік Олександр Омелянович, народний художник, продовжує малювати, організовує виставки, а Микола Олексійович бере активну участь у роботі Бердянського міського осередку ВУТ “Просвіта” ім. Т. Г. Шевченка. Ось що сказали ці мудрі чоловіки. Микола Олексійович Холявко: «Я не сидів у затишку, а боровся» — Я народився 27 жовтня 1921 р. на Кубанській землі, станиця Полтавська, хутір Козачий, українець. Мій родовід по матері й по батькові — український, козацький. На Кубані всі говорили українською. Коли нацисти окупували Дніпропетровськ, де я тоді перебував, то не чув про дії радянських партизан. За одного вбитого солдата німці розстрілювали 50 цивільних чоловіків, за вбитого офіцера — 100. Улітку 1942 року в Дніпропетровську, на стадіоні “Локомотив”, Галина ЄГОРОВА, ЗОО ВУТ “Просвіта” я познайомився з хлопцем із Західної України. На зустрічах він мені давав листівки, в яких розповідалося про боротьбу ОУН-УПА в лісах Західної України проти німецьких окупантів, поляків, а проти комуністичних партизан у бій не вступали. Він наводив такі факти: коли поляки палили села, де жили українці, дозволяли вчитися у гімназіях лише тим українцям, які ставали католиками. Уперше я дізнався від нього, що коли німці увійшли до Львова, то ОУН проголосила Україну незалежною державою, що весь уряд України під проводом Я. Стецька, С. Бандери заарештували, що ОУН пішла в підпілля. Розповідав про трагедію в Києві, коли весь штаб ОУН і Олену Телігу німці розстріляли в Бабиному Яру, що вона в камері написала слова, які стали прапором боротьби ОУН: “За кров, за сльози, за руїну — верни нам, Боже, Україну”. Цей хлопець із Західної України розповів, що Бандера заарештований і перебуває в німецькій тюрмі. Він дав мені брошуру з клятвою українського націоналіста “Здобудеш Українську державу, або згинеш у боротьбі за неї…” та інше. Одного разу він запитав мене: “Як ти, Миколо, ставишся до ОУН?”. Я сказав, що було б добре, якби мене взяли в члени ОУН. Микола Дирявко, так звався цей хлопець, сказав, що це дуже віджинська. На трасі Дніпропетровськ— Дніпродзержинськ відбулася зустріч із дорожньою службою. Близько 20 працівників у помаранчевих жилетах, зробивши перерву, зацікавилися незвичайним пішоходом. Вислухавши прочитані вимоги, розпочали жваву дискусію. А потім вишикувалися в чергу, щоб залишити свої підписи під вимогами Олега Ткаченка. У Дніпродзержинську просвітянин зустрівся з громадськими діячами та просвітянами біля пам’ятника Тарасу Шевченку, окрім активістів, сюди завітав жіночий акапельний ансамбль “Кам’янчанка” просвітянського хору “Благовість”, які виконали кілька пісень. Усі були зворушені теплим прийомом та активно брали участь у розмові про майбутнє України. Так само щиро зустрічали Олега Ткаченка у Верхньодніпровську, Кременчуці на Полтавщині, де про акцію інформували по радіо й телебаченню. У містах і селах відбулися зустрічі зі школярами, студентами, яким сприяло місцеве керівництво. Мета акції — активізувати українців, згуртувати, інформувати про Всеукраїнський форум “На захист української мови і державності”, закликати до активних дій, популяризуючи добрі справи “Просвіти”. Олег Ткаченко зазначив, що протягом подоланого шляху йому зустрічалися доброзичливі люди, які з надією та сподіваннями ставили свої підписи на підтримку його вимог щодо захисту української мови. Закінчити похід просвітянин збирається 8 грудня в Києві, де відзначатимуть 144-ту річницю “Просвіти”. повідально і тільки якщо ти готовий вмерти за Україну, то вступай. “Так, я не боюся вмерти за Україну”, — відповів я, і, вимовивши, відчув, як по моєму тілу “мурашки” пробігли. Я отримав псевдонім “Амур” (від слова Амур-Нижньодніпровськ, що міститься на лівому березі Дніпра). Так я став членом ОУН. 27 березня 1945 року мене заарештували органи НКВС. Звинувачення пред’явили за ст.ст. № 11 та 54/а радянського Карного кодексу, прізвище слідчого — Маслов. Якось на допиті він мені сказав: “Ми, московскіє комуністи, накормім вас, хахлов, вашєй зємльой”. Слідство проводили вночі. Щоразу, коли вели на допит, здавалося, що ось-ось почнуть годувати мене моєю землею… Судила мене так звана “трійка”. Матеріальних доказів не було, свідків теж. Мені дали 10 років закритих спецтаборів. Перебуваючи в таборі, я не каявся, що пішов в ОУН. Я мучився, страждав, але був задоволений, що не сидів у затишку, а боровся за долю свого народу, своєї нації. Щодо примирення воюючих сторін, порозуміння, то в УПА був наказ — не вступати в бої з Червоною армією — і вояки не стріляли, бо червоні бійці теж захищали Батьківщину. Жоден із нас, українців, не був зі зброєю в руках у Росії, але коли на нас ішли окупанти — чи польські, чи радянські, чи німецькі — ми захищали свою землю. Олександр Омелянович Хоменко: «Будьте всі здорові та слухайте нас!» Я народився 15 лютого 1922 року. Хотів стати моряком. Воював у московському окрузі, нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня, медалями “За оборону Москви”, “Ветеран ПВО”. Нині я художник, мої картини прикрашають музеї багатьох міст України та за кордоном. Основа добробуту кожної держави — її внутрішній спокій, взаєморозуміння і взаємоповага громадян. На жаль, у нас тільки розбрат: то вводять російську мову, то пропагують ворожнечу у ставленні до мешканців Західної України. Я воював у Другій світовій війні під Москвою і теж чув тоді комуністичну пропаганду, яка негативно характеризувала західняків. Хоч насправді мешканці західних областей — люди набожні і не чинили злочинів. Завжди поважав воїнів ОУН-УПА. Переконаний, що нація, яка боролася за незалежність, з точки зору міжнародного права — воююча сторона. Давно треба визнати в Україні, на українській землі ветеранів УПА воюючою стороною, У Бердянську Запорізького краю відбулися святкові заходи з нагоди Дня українського козацтва і 70-ї річниці з дня створення УПА.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин