Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Очевидець і літописець 11 · “Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців”. Олександр Довженко · с. 11сторінка оригіналу ↗

Ювілей відзначили виставкою

Слово Просвіти, №47 за 2012 рік

Олександр ЛИТВИНЕНКО, фото автора 14 листопада у київському Будинку вчителя відбулося відкриття виставки, присвяченої 110-річчю створення Педагогічного музею України. Ідея його створення належить видатному українському педагогу-методисту Тимо-фію Лубенцю. Фінансування взяв на себе український меценат Михайло Терещенко. Мета створення музею — підвищити кваліфікацію працівників початкової і середньої школи, дати їм змогу наочно знайомитися з надбаннями навчально-виховної справи, історією школи в Російській імперії. Протягом першого десятиліття свого існування музей не мав постійного приміщення. Основою експозиції тодішнього педагогічного музею стала колекція зразків учнівських робіт і виробів ремісничого й ужиткового призначення. Паралельно з музеєм було відкрито біб-ліотеку, яка містила багато тогочасних фахових педагогічних видань. Безкоштовно користуватися книгами музею мали право працівники навчальних закладів Києва і Київського округу, студенти й учні старших класів гімназій і навіть сторонні особи, але вже з дозволу завідувача музею. За радянських часів бібліотека відокремилася, і тепер відома як державна наукова бібліотека імені В. Сухомлинського. Книги залишаються найціннішим скарбом у фондах сучасного Педагогічного музею. Тут зберігаються стародруки, датовані XV—XVIII ст., фахова педагогічна література XIX—початку ХХ ст., а також педагогічна періодика тих часів. Виставка “Педагогічний музей України — 110 років” докладно й цікаво розповідає про всі етапи створення музею, його роль у сучасній педагогічній науці, суспільну місію та основні напрямки його діяльності. У меморіальній частині експозиції демонструються фотографії, документи, прижиттєві публікації та особисті речі видатних українських педагогів Тимофія Лубенця, Софії Русової, Івана Соколянського, Олександра Астряба. Основою експозиції кожної з трьох тематичних частин виставки: “Педагогічний музей на початку ХХ століття”, “Республіканський педагогічний музей УРСР” та “Сучасний педагогічний музей України” — стали фрагменти інтер’єру класної кімнати, що дозволило відвідувачам відчути себе учнями СРСР чи сучасними школярами, посидівши за партою чи розглядаючи документи про освіту певного історичного періоду, тримаючи навчальне приладдя у руках тощо. У розділі “Республіканський педагогічний музей УРСР” на чільному місці матеріали про Київський міський будинок учителя. Починаючи з 1983 року, його й Педагогічний музей України об’єднує не тільки спільний дах, а й плідна творча співпраця. Подарунком на ювілей від “побратима” став святковий концерт. До створення виставки також приєдналися Київський обласний інститут після-дипломної освіти педагогічних кадрів, Міжнародний центр дитячо-юнацького туризму, Православне педагогічне товариство, школа-дитячий садок імені С. Русової і невеличкий колектив самого музеюювіляра. Вітаємо їх з цією визначною датою! коренив, то й до Судного дня її не буде. Бо цей Хмельницький вивів наc із дому цього фараонового рабства”; та тоді славлять ім’я Хмельницького […] кажучи, що це був пророк і тепер він по смерті завжди сидить у одного столу з Господом Богом від обіду до вечері (стор. 443). Тож маємо врешті солідну публікацію джерел з кардинальної події в українській історії, здійснену після такої довгої перерви. Видання надруковано за рахунок Канадського інституту українських студій в Едмонтоні і канадських добродійників українського походження. Тепер чекатимемо другий том серії (1650—1651 рр.). На жаль, перший том вийшов дуже малим накладом і його можна придбати тільки в кіоску Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАНУ. Обіцяють, що весь текст тому буде розміщено на сайті Інституту історії НАНУ.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин