Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Кожна людина — особистість неповторна”. · 8 Пам’ятаймо! · с. 8сторінка оригіналу ↗

Валерій ФРАНЧУК: Валерій ФРАНЧУК:

Слово Просвіти, №47 за 2013 рік

Багатолітньою працею цей художник сформував свій оригінальний творчий стиль, який вирізняє його серед колег-митців не лише тому, що він знайшов власну техніку письма на полотні. Його творам притаманні романтичний пафос, дивовижна виразність, глибока українська натхненна емоційність і правда життя. Це стало вагомим результатом справді новаторських, формальнопластичних, образно-змістовних знахідок у сучасному станковому живописі. Звідси його витончена поетика і пластика в осягненні національної специфіки, цілісність і вагомість наповнених внутрішнім драматизмом образів. Після першої нашої зустрічі на виставці художник запросив мене у свою робітню, де ми згадували не лише малу батьківщину, а й говорили про його творчість. — Зазвичай хлопці з села стають трактористами, шоферами, зоотехніками, а тут — художник. Як до цього поставилися односельці? — Мене з третього класу звали художником. Чогось насмішкуватого від односельців не чув. Поза очі, може, хтось і говорив, але я того не чув і не хотів знати. Тоді не ті часи були. То зараз люди очерствіли душею і ворогують між собою. Бо зробила їх такими несправедливість — бідні та багаті, напевно, завжди будуть у стані взаємного протистояння. — Батьки підтримали Вас із вибором Вашого життєвого шляху? 23 листопада в День пам’яті жертв Голодоморів українське телебачення сумлінно поставилося до своєї програмної сітки. Центральні канали кілька разів вмикали звернення Президента України з нагоди скорботної дати, Перший Національний показав документальні фільми власного виробництва про Голодомор, “5 канал” провів телемарафон “Голодомор — геноцид українського народу”, присвячений 80-м роковинам Голодомору 1932—1933 років. Несподіванкою було побачити тривалу дискусію з приводу роковин Голодомору на каналі Євроньюс тощо. Мабуть, усі вже знають, що на українських телеканалах в останні роки з’явилася тради- — Батьки завжди підтримували мене в бажанні стати художником. Хоча тоді жодної можливості віддати мене на навчання не було. Возила мене мама малим у Кривий Ріг до тітки Юлі, щоб та допомогла вивчитися на художника. Та нічого з того тоді не вийшло. Мені навіть було образливо, що моя хрещена не захотіла мені допомогти, але коли став старший, зрозумів, як мало від неї залежало. Тоді й пробачив. Батьки робили все, що могли. Батько мій простий механізатор, працював у радгоспі. Мама чверть віку передова ланкова в колгоспі, мала норму 3 га буряків і 3 га кукурудзи. Із мамою і ми ходили рвати ті кляті Чорниці Валерій Франчук із дружиною Поліною (зліва) на відкритті виставки “Розгойдані дзвони пам’яті”

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин