Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Стежками... · “Ломоносов забрав з Києва книжний науковий язик, над виробкою котрого працювали років з двісті”. 13 · с. 13сторінка оригіналу ↗

У Санлісі відчинила двері церква, яку придбали українці

Слово Просвіти, №47 за 2013 рік

Його заслуги в мовознавстві ще треба ґрунтовно осмислювати й переосмислювати. Я ж тут більше заакцентую на тих мовних питаннях, які вкладаються в тему розвідки. Передовсім ідеться про питання історії мови та українськоросійські відносини в цій сфері. Іван Семенович у кількох листах до різних авторів висловлює ті ж чи схожі судження про мову, як у листі до Ганни Барвінок. У листі до М. Грушевського навіть уживає термін “києво-ломоносовська мова”, вкотре підкреслюючи “запозичувальні” заслуги російського вченого. В іншому листі до того ж адресата Нечуй навіть дещо розширює тему міжмовних взаємин: “Не можу не зауважити тільки про одну річ: наше дворянство (само по собі, вище) так швидко одкаснулось од народної мови з дуже простої причини: передніше, як воно обрусіло в мові, великоруська література (Кантемір, Ломоносов, Сумароков, Державін) сама тоді омалорусилась. Бо Ломоносов цілком присвоїв собі мову київських вчених і письменників, схопивши з неї верхній етаж, вироблений із церковної та старонародної київської мови, і одкинувши нижній етаж — українсько-народний. Ці великоруські письменники пішли на Україну, сливе як свої по мові: їх розуміли. А потім згодом, як Фонвізін та Пушкін підставили до неї нижчий етаж великоруський, народний, то й це вже пішло на Україну протоптаною стежкою, окрім, само по собі, шкільного шляху урядового, бо ще ж Єкатерина ІІ звеліла…, щоб в Київській колегії професори викладали північною мовою” (с. 355). Іван Нечуй-Левицький вибудував контур і показав механізми імперської мовної експансії щодо України з боку Московщини, експансії, яка підсилювалася різними заборонними засобами стосовно української мови, особливо засобами цензурування. Про взаємини Нечуя-Левицького з цензурою написано немало, тому лише зауважу, що ця проблема в листах письменника відбита широко. Треба тільки наголосити, що Іван Семенович, мовлячи про цензурні рогатки, майже завжди підкреслював їхню суто антиукраїнську спрямованість (“Цензура дуже строга до наших книжок” — с. 307). Нарешті, ще зауважу на виступах І. Нечуя-Левицького за повноцінний розвиток українського художнього письменства, на відстоюванні прав писати твори найрізноманітнішої тематики, а не замикатись лише на зображенні селянського побуту, як на тому наполягали й радили передовсім великоруські критики, той же В. Бєлінський (с. 301— 302). “Я згоджуюсь з вами, — писав Нечуй М. Коцюбинському, — що українським письменникам не можна обмежуватись обписуванням одного селянського життя…” (с. 400). Отже, епістолярна спадщина Івана Нечуя-Левицького додає немало посутніх штрихів до постаті класика як послідовного і принципового борця проти всяких імперських проявів, борця за повносилий розвиток тисячолітньої України. Христина ПРОЦАК “Ми придбали церкву в Санлісі, королівському містечку, в якому мешкала Анна Ярославна, відома в світі як Анна Київська, королева Франції. Цим церковним і юридичним актом ми засвідчили, що джерела української християнської європейської традиції живі та життєдайні”, — розповів владика Борис (Ґудзяк). Він також зазначив, що церква носитиме ім’я страстотерпців Бориса і Гліба, рідних дядьків Анни. “Церква з тесаного каменю, має великі підземелля, в яких є катакомби з римських часів. Будівлю розділимо на дві частини — каплицю і культурний центр, мета останнього — представити Україну в контексті європейської історії та культури”, — наголосив владика Борис (Ґудзяк). 17 листопада українці узяли участь у поминальній Архиєрейській Літургії в Соборі Паризької Богоматері, спільно помолилися за жертв Голодомору. Довідка Саме у Санлісі в XI столітті мешкала донька Ярослава Мудрого. З листопада ця церква функціонує як храм УГКЦ, при ній діятиме культурний центр Нещодавно українська Єпархія святого Володимира у Парижі на чолі з єпископом Борисом (Ґудзяком), президентом Українського католицького університету, придбала церкву в Санлісі (45 км від Парижа) поpуч із Абатством святого Венсана, яке заснувала королева Франції Анна Ярославна 1060 року. 16 листопада двері новопридбаного храму відчинили для вірян. Тут відслужили урочисту Архиєрейську Літургію. На урочистості прибуло багато українців. У спільній молитві взяв участь міський голова Львова Андрій Садовий.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин