5 «Просвіта» сьогодні · “Мова була і залишається консолідуючою силою кожної держави”. · с. 5сторінка оригіналу ↗
Національний абсурд на закарпатському телебаченні
Слово Просвіти, №47 за 2017 рік
З Москвою — навіки? А от пояснити потребу в найзахіднішій області України щотижневої півгодинної російськомовної програми “Зеркало времени” уже складніше. За переписом 2001 року, Закарпаття має одну з найменших російських громад в Україні. Для прикладу, на Львівщині росіян утричі більше. Але там ніхто не додумався на обласному державному телебаченні випускати щотижневу програму російською мовою, аби пропагувати місцевий осередок “русского міра”.
Ми ніяк не можемо виборсатися з тенет кількасотлітньої насильницької русифікації, виставляємо квоти для української мови на центральних телеканалах, аби її врятувати; в Росії не знайдеш жодної програми на телебаченні українською мовою для мільйонів українців, а “толерантне” Закарпаття пропагує російську мову та культуру за державний кошт.
У сучасних умовах, кому мало Росії, може спокійно отримати її всю через супутник чи інтернет. Жодних проблем! А в Ужгороді доходить до абсурду, коли українськомовний учасник програми “Зеркало времени” дає коментарі не рідною мовою, а російською, бо програма – російськомовна. (Бо звідки тих росіян тут настарчиш на щотижневу півгодинну програму?) І це парадоксальне видовище відбувається на закарпатському телеканалі в той час, коли луганське телебачення у важких умовах війни оголошує про повний перехід на українськомовне мовлення.
“Сепаратистська родина” Ще дивнішою є програма для русинів “Русинська родина”. Адже русини не національна меншина в Україні. Хто в цьому сумнівається, може прочитати результати Всеукраїнського перепису 2001 року, де ті, хто записався русинами, зараховані до українців (як і лемки, гуцули, бойки, козаки тощо).
Але “Тиса-1” з якогось дива зарахувала русинів до національної меншини і щотижня пропагує їхню відмежованість від українців. На офіційній сторінці редакції написано, що русини — це “мужній народ”, ав програмах постійно наголошують, що це щось окреме і з українцями не має нічого спільного. Безсумнівну сепаратистську ідею програми підкреслюють заставки під триколор.
Як записано на тій же сторінці,
програма йде “русинською мовою”. Що це за винахід, слід би поцікавитися у лінгвістів. Бо “русинських мов” у світі є вже декілька, але жодна з них для Закарпаття не підходить. Закарпатські діалекти не мають офіційної кодифікації, тому не можуть бути проголошені окремою мовою. Поки що це говірка у варіанті: “Хто як знає, так і говорить”.
Ведуча програми Віра Кобулей та її “русини” мовлять якимось страхітливим суржиком, переповненим русизмами на кшталт “ізвестний”, “ізданіє”, “опитний”, “проізведеніє”, “воспітаніє””, “печать”, “обобщают”, “жизнь”, “шествіє”, “проісхожденіє” тощо. Про яку культуру мови може йтися за таких умов? Це тим паче шокує, що в Ужгородському університеті є чимало науковців-діалектологів, які навчили би Віру Кобулей та її гостей висловлюватися по-народному. Але біда в тім, що без русизмів воно все буде занадто українським. Як тут пропагуватимеш окрему “мову”?
Із 2008 року Закарпатське обласне телебачення через “Русинську родину” пропагує, що русини — це окремий народ. Колись це робили абсолютно відверто, брали інтерв’ю у відомих сепаратистів, їм присвячували цілі програми. В останні рік-два це вже роблять стриманіше, але дух програми залишився той самий.
Цікаво, що тепер “Русинська родина” може розповідати і про відомих українців (як-от, музикознавець Володимир Гошовський, письменник Василь Басараб чи навіть художник зі Стрия Ігор Панейко), але, ясна річ, жодним словом не викаже їхню українську національність, приписуючи всіх за умовчанням до окремого “мужнього народу”.
Цей абсурд давно мав скінчитися. Була розумна думка перейменувати програму на “Закарпатську родину” і там уже розповідати про місцеві звичаї чи діячів, не ділячи їх на “русинів” та “антирусинів”. І навіть народній говірці могло би там знайтися своє місце. Але “сепаратисти” запротестували, бо вони втрачали головну трибуну. І “Русинська родина” тричі на тиждень (причому у праймтайм — суботній вечір!) далі залишається рупором ідеї, що закарпатці — це інший народ. Українська держава вкотре виступає у ролі “корисного ідіота”, яка сама собі творить проблему та ще й за свої гроші.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
