Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Національна еліта · “Святкування ювілеїв українських класиків — це вияв пошани до їхнього творчого спадку”. · с. 8сторінка оригіналу ↗

ЄЄввггеенніійй ЗЗааххааррччуукк:: «Шашкевич — національна гордість»

Слово Просвіти, №47 за 2019 рік

6 листопада 1811 року в селі Підлисся, в Галичині, в сім’ї священника народився Маркіян Шашкевич — західноукраїнський (галицький) пророк (“Будитель”), прозаїк, поет-зачинатель української літератури в Галичині, священник УГКЦ, релігійний та культурно-громадський діяч. 6 листопада у Львові відбулися урочистості з нагоди 208-ї річниці від дня його народження. У заході взяли участь представники влади, громадськості, студенти ЛНУ імені Івана Франка, учні Львівської середньої школи № 34 імені Маркіяна Шашкевича. Присутні вшанували пам’ять видатного сина українського народу, поклавши квіти біля пам’ятника Маркіяну Шашкевича на вулиці Коперника. 5 листопада з ініціативи керівництва Львівської національної галереї мистецтв імені Б. Г. Возницького та Західного наукового центру (ЗНЦ) НАН України і МОН України відбулися Шашкевичівські наукові читання в Музеї-заповіднику “Русалка Дністрова” та в Палаці Лозинського Львівської національної галереї мистецтв імені Б. Возницького. Про те, як українська громадськість поширюватиме ідеї видатного українця, передусім — серед молоді, розмовляємо з науковим співробітником ЗНЦ НАН України і МОН України Євгенієм Захарчуком. — Пане Євгенію, то якою є праця науковців (і не тільки) щодо вшанування видатної постаті української нації, пропаганди діяльності невтомного культурного діяча Маркіяна Шашкевича у подальшому? — У 2021 році ми відзначатимемо 210-ліття уродин нашого рідного Маркіяна Шашкевича. Але спочатку — трохи з історії. У жовтні 1962 року з ініціативи канадського осередку Української вільної академії наук у Вінніпезі (Канада) створено Інститут-заповідник Маркіяна Шашкевича. Від 1972 року Інститут діяв як філія Українського католицького університету в Римі. Співробітники Інституту влаштовували наукові сесії, виставки, презентації, концерти, маніфестації з нагоди ювілеїв Шашкевича, утримували багатий архіві спеціалізовану бібліотеку з шашкевичезнавства, опікувалися пам’ятником М. Шашкевичу та парком його імені у Вінніпезі. І все це в умовах переслідувань, браку коштів й існування інституцій винятково на пожертви діаспори. Учені й громадські діячі прагнули гідно відповідати на кривотлумачення творчої спадщини Маркіяна Шашкевича в радянському середовищі. Інститут видавав періодичний орган “Шашкевичіана”, “Бібліотеку Шашкевичіани”, мистецькі образи М. Шашкевича, зокрема портрет пензля Р. Коваля (1983), перевидав альманах “Русалка Дністровая” (1987), опублікував бібліографічний покажчик “Маркіян Шашкевич” (1989) та “Збірник музичних творів на слова Маркіяна Шашкевича” (1992) та ін. Відповідно до ухвали кураторії від 27.08.1999 р., Інститут 2007-го завершив свою діяльність, а його архів і видання передано до Музею Консисторії УГКЦ у Вінніпезі. — А що діялось у шашкевичезнавстві в Україні, яка перебувала в імперському СРСР? — З кінця 1980-х — початку 1990-х років усі напрями дослідження традиції шашкевичезнавства Інституту-заповідника Маркіяна Шашкевича у Вінніпезі перебирає й, після здобуття країною Незалежності, гідно продовжує на основі нових джерел Шашкевичівська комісія теперішнього Інституту українознавства ім. Івана Крип’якевича НАН України (Феодосій Стеблій, Михайло Шалата, Микола Ільницький, Микола Горинь, Петро Шкраб’юк, Богдан Якимович, ін.) та митці й дослідники Шашкевича (Роман Лубківський, Роман Горак, ін.). — Визначте головне надбання Шашкевичівської комісії нині і в подальшому? — Головне надбання комісії — у дослідженнях та подальших оприлюдненнях матеріалів перед українським суспільством розкрито творчий ужиток Маркіяна Шашкевича — громадянина-патріота, священника, Будителя українства в Галичині. — Мабуть, читачі хотіли б дізнатись про нинішній стан у цій галузі. — Досліджено й подано суспільству важливі у творчості та світогляді М. Шашкевича спрямування, а саме: фольклорно-етнографічне, лінгвістичне та духовно-релігійне, що формувалося у період загостреної національної самоідентифікації того письменник, голова ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка Павло Мовчан. “Той, хто бачився з Павличком, залишається назавжди опроміненим ним”, — сказав пан Павло і додав, що ювіляр давно заслуговує на Нобелівську премію. Однак його геніальна творчість недостатньо перекладена — й це велика ганьба для України. Павла Мовчана вражає “неймовірна відповідальність письменника”: “Поет знає мову Всесвіту і не втрачає постійний контакт з Богом. Поезія Павличка — це постійна вібрація нації, чутлива до всього”. Дмитру Васильовичу немає потреби збуджувати різними методами своє тіло й свідомість для творчості, адже його душа — це постійна мембрана. Його поезія щира та надзвичайно відверта. Голова Національної спілки письменників України Михайло Сидоржевський також привітав ювіляра й наголосив, що ми досі не усвідомлюємо вагомого значення присутності Дмитра Павличка в громадсько-політичному й культурному житті України. “Ріка забуття забирає багато політиків, але в пам’яті історії залишаються будителі духу, світочі, лідери національної еліти. Дмитчасу, в різних суспільних і культурних середовищах тощо. Звичайно, наші борги як соціуму перед Маркіяном Шашкевичем і його особливим часом, котрий на буйних вітрах культурнонаціонального нерозуміння закладав підмурівки та вивершування стіни ще хиткої кузні нового галицького українського слова, потребують від нас, сучасників, певних адекватних дій. Це збереження і подальший розвиток здобутків вчення Маркіяна Шашкевича. А також — подати сучасний і суголосний нинішній українській молоді образ її Великого Будителя. — Є й привід… — Звичайно — 210-ліття від дня уродин Шашкевича 2021 року. До цієї важливої події є можливість активізувати громадськість, вчених та освітян, митців, владні органи щодо усвідомлення Маркіяна Шашкевича як явища. Тож я тепер тезово й викладу їх — ті основні науково-організаційні заходи, які пропонуватиме здійснити Західний науковий центр НАНУ і МОНУ у співпраці з партнерськими установами (зокрема — дослідницькими, мистецькими та освітніми) та заро Павличко — один із них”, — зауважив пан Михайло. Про світоглядну й творчу спорідненість двох сподвижників української культури — Дмитра Павличка та Івана Франка — розмірковував директор Інституту літератури НАН України академік Микола Жулинський. Він назвав дві константи в творчості й громадській діяльності Франка й Павличка — це нація та мова. “Місією Франка було творити з нації культурну систему. Весь творчий процес Дмитра Павличка — його поезія, переклади, літературознавчі розвідки — все це також спрямоване на те, щоб формувати націю в культурний організм”, — сказав пан Микола. Нетитулованим академіком назвав Дмитра Павличка членкор НАН України, професор Ростислав Радишевський. Він підготував доповідь “Дмитро Павличко — полоніст”. Професор визнав ювіляра справжнім амбасадором по духу, а не лише за офіційним званням. Дмитро Павличко добився встановлення пам’ятника Тарасу Шевченку у Варшаві й Юліушу Словацькому в Києві. А ще видатний письменник був цікавленими сторонами (органами влади і самоврядування, громадськістю) до цієї дати. Отже, проєкти і пропозиції: Ініціювання розроблення та реалізації проєкту щодо ревіталізації пам’ятного знаку та простору на горі Білій у Підлиссі; ініціювання проведення в Галичині 2021 р. “Року Маркіяна Шашкевича”; сприяння реалізації проєктів щодо опрацювання “Енциклопедії Русалки Дністрової” (Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України) та факсимільного видання “Русалка Дністрова” з коментарями (Львівська національна галерея мистецтв ім. Б. Возницького); сприяння та наукове забезпечення осучаснення експозицій музеїв, садиб, місць, пов’язаних з М. Шашкевичем; ініціювання та сприяння розробці проєкту “Місця Маркіяна Шашкевича у вебпросторі”. — Це робоча назва? — Так. І — останнє: реалізація проєкту щодо дослідження та оцифрування матеріалів архіву Інституту-заповідника Маркіяна Шашкевича у Вінніпезі (Канада). Головна мета здійснення зазначеного комплексу заходів чи реалізації проєктів — намагання сформувати та удосконалити в української молоді, переважно — через інформативний простір, такий наратив: Шашкевич — світська людина і душпастир, Шашкевич — інтелектуал та європеєць, Шашкевич — як національна гордість, як мораль і самоідентифікація. Спілкувався Богдан ЗАЛІЗНЯК, член НСПУ і НСЖУ причетний до відкриття в Кременці єдиного у світі літературно-меморіального музею польського поета. До речі, його завідувач Тамара Сеніна також приїхала вшанувати українського митця. Крім спогадів про робочі зустрічі з ювіляром вона привезла подарунки — картину з виглядом Кременця й книжку з перекладами творів Юліуша Словацького. Дмитро Чистяк, доцент Київського університету, продекламував вірш ювіляра “Долиною туман тече…” у власному перекладі французькою. Він також презентував видання цією мовою віршів Дмитра Павличка, яке вийшло за підтримки Станіслава Довгого. “Ваша творчість буде ширитися у франкомовних світах”, — запевнив пан Дмитро. Останнім слово взяв Дмитро Павличко. Він подякував організаторам і гостям круглого столу за теплу зустріч і дружні виступи. Поет зізнався, що досі пише вірші й один з останніх присвятив керівнику руху за незалежність Індії, основоположнику філософії ненасилля Махатмі Ґанді. Другого вересня світ відзначив 150 років від дня народження індійського політичного діяча. Дмитро Павличко в поезії веде духовний діалог зі східним мислителем, закликає його зупинити потоки крові на сучасній Україні. Ювіляру імпонує ідея Ґанді про єдність народу в боротьбі з ворогом: “Якщо ми будемо почуватися самими собою, нас ніхто не переможе. Це головна наша оборона”. Насамкінець Дмитро Васильович прочитав поезію “Намет” зі своєї збірки “Вірші з Майдану”. Вона прозвучала свіжо й полум’яно, як і вся позачасова творчість велета духу, живого класика Дмитра Павличка.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин