Національна еліта · “Святкування ювілеїв українських класиків — це вияв пошани до їхнього творчого спадку”. · с. 8сторінка оригіналу ↗
Бути собою
Слово Просвіти, №47 за 2019 рік
Анна МУКАН Фото Валерія ПОПОВА
Захід відкрив директор Інституту філології професор Григорій Семенюк. Він окреслив основні віхи творчого та громадсько-політичного шляху письменника. “Якщо найбільшим надбанням Дмитра Павличка є його книжки, то найважливішою подією в житті він вважає установчий з’їзд Народного Руху і проголошення незалежності України. Його діяльність — це боротьба за мову, націю, Українську державу”, — сказав Григорій Семенюк. І згадав, що вагоме місце встановленні Дмитра Павличка належить Тарасу Шевченку. “Заповіт” Кобзаря ювіляр однаково палко декламував на шкільній лаві й з трибуни під час Революції Гідності та Євромайдану. Від імені ректора Київського університету імені Тараса Шевченка Дмитра Павличка привітав проректор, професор Петро Бех. Він наголосив, що святкування ювілеїв українських класиків — це вияв пошани до їхнього творчого спадку. “Сьогодні ми вшановуємо героя нації, апостола української історії, який поклав слово в фундамент нашої держави — Акт проголошення незалежності України, — сказав Юрій Щербак, голова Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка. Пан Юрій зазначив, що “не довгий вік, а висота ідей, сила правди, потужність таланту і нестримна енергія руху визначають людину. А довгий вік у поєднанні з високою, від Бога, активністю творять дивовижне явище, яким є Павличко”. Колега по перу й щирий друг Дмитра Васильовича поставив ювіляра в один ряд з Вінстоном Черчиллем, Іва-
В Інституті філології КНУ імені Тараса Шевченка відбувся круглий стіл з нагоди 90-річчя Дмитра Павличка. Захід організували професори Оксана Сліпушко та Надія Гаєвська за підтримки ректора Київського університету та директора Інституту філології. Вшанувати видатного українського поета, перекладача, державного і громадського діяча, вірного сина України прийшло понад 200 студентів і викладачів. А також — письменники, громадські та культурні діячі, науковці, учні столичних коледжів і шкіл.
ном Павлом II, Андре Мальро, Сен-Жон Персом — геніями, які отримали світове визнання. “Павличка ніхто не кликав у політику. Він сам увірвався в неї як кульова блискавка, створивши з нуля українську дипломатію”, — сказав Юрій Щербак. Він познайомився з Дмитром Васильовичем більше шістдесяти років тому. Обидва були свідками окупації Чехословаччини Радянським Союзом, разом мандрували Польщею, будували українську зовнішню політику, не підпорядковану московським інтересам, були учасниками трьох революцій в Україні. “1964 року Дмитро Павличко прийшов у цей корпус на факультет журналістики і викликав фурор серед студентської молоді: таким було сприйняття його неймовірної поезії з шаленою енергією. Павличко яскраво присутній у всьому, за що береться”, — згадав письменник, літературознавець, громадський діяч Михайло Слабошпицький. Він наголосив, що “історія життя Дмитра Павличка — це документ епохи Радянської України”. Про враження від знайомства з Дмитром Павличком розповів
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
