Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Незабутні · “Оце єднання в слові та у крові, · оце єднання дай нам днесь!”. 16 · с. 16сторінка оригіналу ↗

Ми ще живі* До 80-річчя Ірини Калинець

Слово Просвіти, №47 за 2020 рік

Богдан ДЯЧИШИН, м. Львів …змахнула Україна з ока потаємну сльозинку… Ігор Калинець 6-го грудня 2020 року Ірина Калинець святкувала би свій ювілей. На моєму робочому столі твори Ірини Калинець у восьми томах, які читаю-перечитую, а перший том поезії “Шлюб із полином” прочитав від першої й до останньої літери – тут подаю фрагмент розмислів про поетичну книжку... Темрява пожерла наші серця і душі, затьмила незрячому світові крихтинки розуму, й Україна залишилася сам на сам у боротьбі зі злом: Оце єднання в слові та у крові, оце єднання дай нам днесь! Не просим, Боже, вічної любові, але єднання, що сильніш над смерть... Єднання... В єднанні – наша сила, і слово рідної мови об’єднує народ: “Для Потебні було очевидним, що чуття і свідомість народної єдності є не тільки результат спілкування думки, воно можливе при єдності мови й наявності національної ідеї” (І. С. Захара, “Українська філософія”)... Сльозою боротьби, силою слова боролася поетка за волю для прийдешніх поколінь – “... але слово / наче стрілу випускай його влучно”: Слово – безсмертне. Слово – у крові. Піснею схлипне. Тугою встане. Слово ніколи не буде останнім. Вона перемогла, всіх перемогла, і зоря її горить непереможно у вічності – дерево слова, дерево життя плодоносить запашним полином степів, нивою життя: Нема в минуле нам повернень, але майбутнє освяти буянням пісні, сплеском слова в євшаннім запаху степів! Вічність волі, праці, пісні, слова рідної мови, “святої волі чистий звук! /.../ мої апостоли полів... / Замість плугів, замість ціпів / підняли слово...” (с. 163) – слово правди, вічності людини, України... Омите любов’ю, сльозою пам’яті, слово житиме вічно, бо правдива вічність дарована Людині, яка життя своє положила на вівтар боротьби за сльозу слова волі: Я на день воскресіння прийду. Я ж бо дня того, Боже, чекаю, бо пекельний вогонь не здолає зжерти людську всевічну сльозу... Вона запитає не Бога – запитає нас, присутніх на цьому дійстві: де були, що робили, щоб вибороти, зберегти для вічності сльози пам’яті, волю для прийдешніх поколінь... “В умовах, коли весь простір дихав смертельною небезпекою українські політв’язні виробляли духовний імунітет проти страху перед фізичним небуттям, який найяскравіше передано промовистою філософською інвективою Василя Стуса: “Як добре те, що смерті не боюсь я”. У той же час мистецький талант Ірини Калинець явив читачеві свій варіант поетичної панорами нездоланного Танатосу: Свічник загас. Лише сльоза воскова. Тоненький дим розлукою запах. В вікно листок ударив, наче птах: – Чи ти в дорогу дальню вже готова? Востаннє озирнись: твій дім, твій сад. І цей свічник ще заясніє знову, Коли покличе полум’ям, як словом, В цю землю повернутися назад, Щоб освятити з рідного порогу Твій шлях до неї і на суд до Бога. Щиро сподіваємося, що кожне слово – і промовлене тут у скорботних виступах, і продумане у гіркому стані непереборного смутку, стане тим цілющим вогнем, який повік живитиме свічник всенародної любові і людської пам’яті про Ірину Калинець, яка віднині спочиватиме з Богом і в Бозі! Вічна їй пам’ять!” (Тарас Салига. У кн. Ірини Калинець “Шлюб із полином”)... P. S. Ірина Калинець (6 грудня 1940 – 31 липня 2012), яка живе в наших серцях, поки ми пам’ятаємо про неї, читаємо її твори, живе ділами, ідеями, що їх вона залишила прийдешнім поколінням... Перед лицем отих, що впали... Перед лицем отих, що впали, Що перебули кримінали, Ламали тюрем всіх стовпи, – О пам’яте моя, не спи! Перед лицем отих, що будять, Неправду – студять, кривду – судять І кличуть у державну вись, – О пам’яте моя, зведись! Не спи! Зведись мірилом сущим І перед Духом невмирущим, Сказавши спокою: прости! – Свій дух і пам’ять освяти! Петро Шкраб’юк, “Попід золоті ворота” (Шість елегій про родину Калинців) _______________ * Тут і далі фрагменти віршів із книжки Ірини Калинець “Шлюб із полином”: Ми ще живі, коли нас хтось кохає, коли на вічну пам’ять споминає, хустинку прикладаючи до віч... Будьмо разом! ПЕ РЕ Д П ЛАТА—2 0 2 1 Вартість передплати ТИЖНЕВИК ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ТОВАРИСТВА “ПРОСВІТА” (з доставкою і поштовими витратами):

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин