Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
На часі · “Сьогодні особливо гостро відчуваються недоліки і прорахунки в інформаційній політиці нашої воюючої держави”. · с. 7сторінка оригіналу ↗

Інформаційна безпека: що непокоїть

Слово Просвіти, №47–48 за 2023 рік

Днями з ініціативи голови ВУТ “Просвіта” імені Тараса Шевченка Павла Мовчана відбулася розмова за круглим столом на тему: “Інформаційна безпека України: реалії та перспективи”. З основною доповіддю виступив Віктор Набруско – кандидат наук, викладач КНУ імені Тараса Шевченка, президент Національної радіокомпанії України (1999–2010). У своєму виступі Віктор Набруско зазначив, що стан інформаційної безпеки громадянина, суспільства, держави перебуває у прямій залежності від стану інформаційного простору, інформаційного суверенітету та інформаційних спроможностей України. І саме вразливість цих основоположних складових від інформаційних і управлінських диверсій з боку російського агресора стала однією з передумов прийняття рішення про застосування військової сили з метою поневолення українського народу. – Сьогодні, коли Україна веде тяжкі бої за своє майбутнє, згуртовуючи світ навколо ідей демократії і свободи, особливо гостро відчуваються недоліки і прорахунки в інформаційній політиці нашої воюючої держави, – сказав Віктор Набруско. В обговоренні взяли участь перший заступник голови правління ВУТ “Просвіта”, академік НАПН Георгій Філіпчук, кінорежисери, лавреати Шевченківської премії Леонід Мужук, Дмитро Ломачук, доктор історичних наук Петро Чернега, професор права Микола Голомша, доктор філософії Сергій Присухін, головний редактор “Слова Просвіти” Ігор Зоц, члени редколегії “Слова Просвіти” Галина Дацюк, Євген Букет, журналіст Віктор Тютюн та ін. Повністю засідання можна переглянути на YouTube за посиланням: https://www.youtube.com/ watch?v=jElb1zQxWi0 За підсумками зібрання було ухвалене звернення до органів влади. Звернення учасників круглого столу Засоби масової комунікації України в умовах трансформаційних суспільних змін перехідного етапу цивілізаційного виміру виконують не лише суто інформаційну функцію, що притаманно для країн сталої західної демократії, але й соціально-інтеграційну, ціннісно-орієнтаційну. Таких доктринальних постулатів функціонування інформаційної політики не розуміли реформатори українського інформаційного поля, яке в результаті такого злочинного реформування та тотального роздержавлення уже після початку війни у 2014 році постало безпорадним та беззахисним перед російською інформаційною навалою, що була складником російської воєнної агресії. Про що варто вести мову в контексті викликів і загроз національній безпеці, що сформувалися останніми роками у сфері інформаційної політики та реалізації конституційних норм щодо гарантування державою інформаційної безпеки. У той час, як сусідні європейські держави створювали спеціальні інституції з протидії ворожій російській пропаганді, у нас через безпорадність влади та ангажованість інституцій громадянського суспільства нав’язувалися стереотипи комунікативних відносин, абсолютно віддалені від українських реалій. Привнесення і насаджування ліберальних космополітичних цінностей, смислів хаосу, зневіри, історичної безперспективності, чим цілеспрямовано багато років поспіль займалися чимало загальнонаціональних медіа, – це руйнація державницьких основ. Склалася парадоксальна ситуація, коли інформаційний простір держави замість того, аби стати фактором суспільно-політичної стабільності, морально-психологічної рівноваги суспільства – перетворився на загрозу національній безпеці. Так, зокрема, після Революції Гідності під тиском заанґажованого вузького кола грантокористувачів та внаслідок сумнівної домовленості політичних груп, Верховна Рада України ухвалила закони про роздержавлення ЗМІ, зокрема і про утворення суспільного мовлення. Згодом було проведене специфічне реформування потужного національного інформаційного ресурсу, а правильніше — його демонтаж в умовах російської воєнної агресії. Суспільний мовник опинився на задвірках національного інформаційного поля. Остаточно система була зруйнована в особливий період, під час техногенних катастроф, надзвичайних ситуацій, воєнного стану. Суспільне мовлення абсолютно було виключене до початку повномасштабної війни 2022 року з процесу інформаційної протидії російській агресії, в якій інформаційно-пропагандистський складник відігравав провідну роль. Не інакше як актом інформаційної капітуляції та зради варто розцінювати таке самоусунення “реформованого” суспільного мовника в інформаційно-смисловій війні з російським агресором. За рік до анексії Криму та захоплення Донбасу режим Януковича свідомо зруйнував найпотужніший у державі Броварський радіопередавальний центр. У грудні 2021 року за кілька місяців до початку повномасштабного російського вторгнення в Україну було фактично ліквідовано Львівський радіопередавальний центр у Красному. Очільники суспільного мовлення, які категорично і системно відмовлялися від використання середньохвильового радіодіапазону загалом та послуг Львівського центру зокрема, свідомо чи безвідповідально зіграли на боці ворога. Саме довгота середньохвильовий радіодіапазони виконують особливу функцію в умовах воєнного стану як складник національної безпеки. В умовах демократичного ліберального українського законодавства п’ята колона в національному інформаційному полі останніми роками почувалася безкарною, вела себе агресивно і нахабно. В класичному маніпулятивному інформаційно-політичному шумовинні під обгорткою свободи слова розчинилися українські ідеологеми, потужна сила “руского міра” набирала обертів. Усі ці окреслені фактори призвели до максимального звуження ролі держави в проведенні інформаційної політики як складника інформаційного суверенітету, створило ґрунт для подальшого проникнення і здійснення впливу російських пропагандистських мовників, що стало передумовою повномасштабного вторгнення в Україну. Виходячи з означених проблем та статті 17 Конституції України, яка говорить про те, що гарантування інформаційної безпеки є найважливішою функцією держави, варто відповідним органам влади розробити комплекс невідкладних заходів із захисту і забезпечення суверенності національного інформаційного простору, інформаційних прав і свобод українських громадян та суспільства в цілому, що передбачали би: - розроблення національної комплексної програми гуманітарного розвитку, в якій інформаційній сфері відводилася б визначальна роль як засобу формування світоглядних позицій та збереження традиційних моральних імперативів та художньо-естетичних ідеалів. Ці завдання мають реалізовуватися не лише шляхом державної фінансової підтримки, а й запровадженням жорстких регуляторних, ліцензійних норм, які стосуються захисту власного національного медіа-продукту; - реформування державних органів влади, що займаються інформаційною політикою, в реальні інститути вироблення ефективних механізмів захисту національного інформаційного простору. Зокрема виведення Держтелерадіо з системи оперативного управління Міністерства культури та інформаційної політики і підпорядкування його Кабінету Міністрів України; - запровадження державної програми протидії зовнішнім інформаційним загрозам, яка гарантуватиме максимальне збереження та використання національного інформаційного ресурсу як фактору національної безпеки. Серед заходів бачиться і створення потужної іномовної корпорації, без якої неможливе існування держави в сьогоднішньому конкурентному світі, умовах зовнішніх загроз і викликів, що зростають; - для сталого мовлення в особливих умовах та максимального покриття ефірним сигналом території держави, пропонується вивчити питання щодо створення державної радіокомпанії (можливо у системі іномовлення чи окремої структури, підпорядкованої Держтелерадіо), що забезпечуватиме трансляцію програм власними технічними засобами у довгота середньохвильовому діапазоні. За останній час багато країн Європи модернізували технічну базу радіомовлення на довгих і середніх хвилях. Водночас в Україні немає жодної радіокомпанії, яка може здійснювати радіомовлення на усю територію держави, включаючи окуповану частину. Натомість росія своїм потужним радіопередавачем з Придністров’я покриває своєю інформаційною отрутою всю територію нашої держави. Така ситуація є наслідком помилкового ігнорування технологій далекого мовлення Національною радою з питань телебачення і радіомовлення, а також відмовою з 2018 року суспільним мовником використовувати середньохвильовий діапазон мовлення на росію та за кордон. Такі дії в умовах війни можна кваліфікувати не інакше як виклик національній безпеці; - створення системи контрпропагандистської роботи, яка передбачала б би заходи освітньої та інформаційної діяльності, підготовку фахівців, здатних не лише адекватно оцінювати інформаційні ризики і оперативно реагувати на загрози, а й стратегічно формувати і утверджувати україноцентричні суспільні погляди; - гарантування конституційних прав громадян, у тому числі через заходи протекціоністського характеру, на одержання суспільно важливої інформації в будьякому регіоні країни через супутниковий сигнал, ефірного цифрового провайдера, довгий та середньохвильовий радіодіапазони, мобільний телефонний зв’язок у мирний час та в умовах надзвичайного стану, техногенних та екологічних катастроф, воєнного часу. Виникнення сьогодні так званих білих інформаційних плям практично призводить до втрати керованості соціальними процесами в державі, загрожує національній безпеці; - законодавче унормування інформаційно-частотного ресурсу як національного набутку поруч з іншими національними стратегічними ресурсами — надрами, землею, водою, повітрям, що мінімізує його агресивний грабунок і стане запорукою національної безпеки; - реформування суспільного мовника в дієвий націєтворчий інститут в умовах трансформації суспільних відносин, фактор протидії російській інформаційній агресії. Зважаючи на безпорадність суспільного мовлення в нинішніх умовах повномасштабної російської військової агресії та внутрішніх викликів, відсутність належного опору в інформаційно-смисловій війні з Росією, внести до Верховної Ради невідкладні законодавчі ініціативи, що передбачили б реальний перезапуск суспільного мовлення з іншою системою його організації, управління та трансформацією в реальний фактор громадянського суспільства, державотворчу інституцію; - збереження в новій законодавчій редакції системи суспільного мовлення окремої, самодостатньої, юридичної інституції Українського радіо як національної установи зі спеціальним статусом, що відповідає практиці більшості європейських країн; - становлення суспільного мовлення для місцевих громад зі збереженням суб’єктності регіональних мовників на базі колишніх ОДТРК, що відповідає національним інтересам, політиці децентралізації, практиці європейської демократії; - є нагальна потреба в підтримці незалежних загальнодержавних і локальних друкованих медіа, зокрема і єдиного в країні культурологічного тижневика “Слово Просвіти”. Учасники круглого столу “Інформаційна безпека України: реалії та перспективи” від 15 листопада 2023 р.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин