Незабутні · “А все-таки він герой! Бо він боровся весь час свого трудящого життя з найлютішими ворогами людини”. · с. 13сторінка оригіналу ↗
Пам’яті скарбничого просвітянського духу
Слово Просвіти, №47–48 за 2023 рік
У ці дні, позначені відходом у засвіти світлої пам’яті великого сподвижника і просвітянина Михайла Борейка (21.11.2020 р.), хотілося б мовити слово про цю особливу, надзвичайної шляхетності, інтелекту та патріотизму людину сторінками книги “Скарбничий просвітянського духу”, яка побачила світ цьогоріч у травні.
Оксана ПРИХОДЬКО, кандидат педагогічних наук, доцент Національного авіаційного університету, м. Київ
Михайло Борейко – унікальна постать в історії та сьогоденні українського національного духовного простору. Діяльний просвітянин, невтомний трудівник на ниві утвердження національної ідентичності сучасників, особливо молоді. Великий бібліофіл і сподвижник книговидавничої справи. Аристократ духу, добрий геній української книги. Моральний камертон, який не любив і не визнавав жодної фальші… Ці слова без зайвих прикрас і гіперболізації окреслюють горизонти потужної особистості й діяльності Михайла Борейка. Саме таким він постає зі сторінок книги “Скарбничий просвітянського духу”. Це есеїстичне видання акумулює спогади сучасників про пана Михайла. Колективна праця команди рівненських просвітян, серед яких – науковці, освітяни, книговидавці, які мали щастя і честь співпрацювати з паном Михайлом. Книга побачила світ у видавництві “Волинські обереги” (директор Віталій Власюк) за ініціативи та сприяння очільників рівненської “Просвіти” Івана Вєтрова та Катерини Сичик. Спонсорами видання стали давні добрі друзі пана Михайла Віра та Богдан Боднаруки, що опікуються українством у США своєю багаторічною невтомною працею у Товаристві української мови імені Тараса Шевченка в Чикаго. За характером книга – публіцистичне видання, проте написана у формі спогадів і є своєрідним документом доби. Еклектичне жанрове утворення зі статей, спогадів, есеїв, листів розпочинається розлогим життєписом пана Михайла, з неймовірною повагою, людяністю й теплом створеним Мирославою Жовтан, просвітянкою, філологинею, заступницею голови міського управління освіти вм. Рівному. “Він не був людиною свого часу, бо випереджував духом тих, хто йшов у ногу з викликами чи доганяв події за даниною моді. Живучи за українським виміром у всьому, Михайло Борейко дивував нас цим духом і своєю тихою одержимістю Україною”. Біографічні спогади Євгенії Гладунової- Борейко, вірної дружини та берегині сакрального світу Борейків, надають книзі щемливого есеїстично-мемуарного характеру. Через них проходить життєпис пана Михайла в контексті становлення Рівненської “Просвіти” та буремних і непростих сторінок історії утвердження українського національного духу на Рівненщині ще значною мірою в пострадянській Україні відразу після проголошення її незалежности. Структура книги оприявнює чотири частини: “Життєпис та видавнича діяльність Михайла Борейка”, “Україна Єдина від Заходу до Сходу. Спогади. Листи. Статті”, “Нашого цвіту по всьому світу… Спогади. Листи. Статті”, “Публікації про Михайла Борейка та його діяльність”. За таким принципом книгу було укладено її авторами-упорядниками – Євгенією Гладуновою-Борейко та науковицями Оксаною Приходько і Лілією Овдійчук, які тісно співпрацювали з паном Михайлом на ниві книговидавничої справи та є авторками низки матеріалів у цьому виданні. У першій частині книги поряд із життєписом пана Михайла, зворушливими автобіографічними споминами пані Євгенії “Нас поріднила “Просвіта”” та “Михайло Борейко – громадський діяч” книговидавнича діяльність посідає окреме місце. Тут уміщено створений уперше в Україні бібліографічний покажчик книжок із 57 позицій, виданих за ініціативи Михайла Борейка протягом 1998–2020 років. “Книги, видані й перевидані паном Михайлом, унікальні й знакові для України. Витончений смак гурмана-бібліофіла дивовижно поєднувався з гострою потребою культивувати національне, патріотичне, героїчне, що вистояло заборони, цензури. Це, насамперед, табуйовані в радянські часи видання, книги, видрукувані в діаспорі, а також художня література, історичні праці, різножанрові видання, що акумулюють ментальний код українців, тому, попри заборони й нищення, дійшли до читача”. Авторка статті та покажчика Оксана Приходько до роковин смерті пана Михайла репрезентувала у “Слові Просвіти” свій розлогий матеріал про книговидавничу діяльність видатного просвітянина. Із книговидавничою діяльністю Михайла Борейка пов’язані й статті-спогади літературознавчо-краєзнавчого характеру Лілії Овдійчук. Стимульована до пошуку потужним духовним імпульсом пана Михайла, авторка ділиться своїм польовим досвідом віднайдення інформації до передмов та післямов унікальних задумів-видань, зініційованих паном Михайлом. Саме так побачили світ книги “Кобзар” Т. Шевченка (за ред. Б. Лепкого), “Українські ночі, або Родовід генія” Є. Єнджеєвича, “Тигролови” Івана Багряного, “Ave, dictator” Юрія Горліс-Горського, “Пісня про зубра” М. Гусовського, захопливими історіями про які ділиться Лілія Овдійчук. Цікавою сторінкою є контакти пана Михайла з видатними людьми. Про них зворушливо-ностальгійно оповідає пані Євгенія, яка пліч-о-пліч пройшла життєвою стежиною з чоловіком та ґречно зустрічала багатьох шанованих українських патріотів у їхній скромній, але такій енергетично-потужній оселі. Архієпископ Сумський і Охтирський Мефодій, із благословення та підтримки якого вийшла книга, єпископ Емірит-Софрон із Івано-Франківська, Віра і Богдан Боднаруки, Микола Жулинський, Сергій Гальченко, Іван Кобизький, Юрій Фалюш, Григорій Яковенко та багато інших – побували в помешканні подружжя, виношуючи свої патріотичні ідеї відновлення та розбудови України після совково-рашистського ярма. Штрихами до портрета Михайла Борейка є вкраплені у тексти статей листи, що становлять частину великого епістолярію, який вів Михайло Борейко з багатьма національно свідомими українцями в Ук-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
