Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Спадщина · “Завдання – не залишити “білих плям” у творчости автора “Камінного хреста”. · с. 14сторінка оригіналу ↗

Василь Стефаник повернувся в Коломию у бронзі

Слово Просвіти, №47–48 за 2023 рік

Василь ГЛАГОЛЮК, голова Коломийського міськрайонного товариства “Просвіта”, к. і. н., доцент, заслужений працівник освіти України Коломия вміє шанувати великих земляків Театралізоване свято, присвячене відкриттю пам’ятника видатному українському письменнику-новелісту Василю Стефанику, відбулося 1 листопада в місті Коломиї за заздалегідь розробленим сценарієм. На початку свята ведучі представили всіх гостей, які прибули на урочистості. Звуки трембіт і мелодії оркестру народних інструментів “Трембіта” Коломийської філармонії імені Олександра Козаренка під керівництвом художнього керівника, вчителя музичного мистецтва ліцею № 1 Михайла Могильняка додали колориту святу. Настала урочиста мить зняття полотнища. Почесну місію відкриття величного пам’ятника виконали: автор скульптури, дизайнер, член Національної спілки художників України Михайло Дмитрів з Київщини, фундатор пам’ятника – колишній випускник-медаліст ЗОШ № 2 Коломиї, лікар, тепер львів’янин, Богдан Гульчій, правнуки письменника Олеся, Василь і праправнук Остап Стефаники, міський голова Коломиї Богдан Станіславський, учень 11-го класу ліцею № 1 ім. Василя Стефаника, переможець ІІІ етапу конкурсу-захисту наукових робіт з фізики Малої академії наук Роман Марисик. Єпископ Коломийський (ПЦУ) Юліан Гатала та єпископ Коломийської єпархії (УГКЦ) Петро Голіней з численним духовенством освятили пам’ятник та виголосили промовисті вітання з нагоди торжества. Від оргкомітету з короткою довідкою про історію спорудження пам’ятника в Коломиї виступив голова Коломийського міськрайонного товариства “Просвіта” ім. Тараса Шевченка, член Національної спілки краєзнавців Василь Глаголюк, наголосивши на тому, що місце встановлення і дату відкриття пам’ятника обрано не випадково, адже 1 листопада – 105-та річниця Листопадового Чину проголошення ЗУНР. Василь Стефаник був не тільки неперевершеним майстром соціально-психологічної прози, ай брав активну участь у громадсько-політичному житті як посол Австрійського парламенту від Галичини (1908–1918), входив до Української Національної Ради ЗУНР, депутат Трудового Конгресу, Почесний член Товариства “Просвіта”. 22 січня 1919 р. у складі делегації від західноукраїнських земель він брав участь у проголошенні Акту Злуки ЗУНР й УНР в м. Київ. А ще 140 років тому (у 1883 р.) В. Стефаник розпочав навчання в Коломийській гімназії, де вчився до 1890 р. (тепер тут ліцей № 1, який з честю носить його ім’я). По-всякому було в ній: труднощі, поневіряння та й наука, як згодом напише він у своїй автобіографії, була нудна, порожня… і вчителі, й панчики-учні глузували, знущалися з тих небагатьох селянських синів, що потрапляли до гімназії. Але тут, в стінах гімназії, він зі своїми найближчими друзями, краянами, а саме Лесем Мартовичем, Левком Бачинським, Марком Черемшиною пройшов загартування в політичному гуртку, проводив просвітницьку й агітаційну роботу в селах Коломийщини, Городенківщини та Снятинщини. Саме в осінні листопадові дні Василь Стефаник знову повертається в Коломию, вже у бронзі, в пам’ятнику, який встановлений у сквері, названому іменем письменника навпроти ліцею № 1 імені Василя Стефаника. Сама ідея спорудження була на слуху ще з 1971 р. – з дня святкування 100-річчя письменника. З величними подіями – 105-ю річницею ЗУНР і відкриттям пам’ятника Стефанику коломийців та гостей міста привітав перший заступник голови Івано- Франківської обласної ради, генеральний прелат Капітули Всеукраїнського Товариства “Покуття” Василь Гладій, подарувавши бібліотечку тематичних книг з історії Української революції та творів славетного письменника. За сприянням Василя Гладія видано історико-етнографічний нарис Покуття, проведено десятки науково-теоретичних і практичних конференцій, приділяється значна увага до діяльности меморіальних літературних музеїв Покутської Трійці, яку уславлюють Василь Стефаник, Лесь Мартович й Марко Черемшина. Голова Коломийської РДА, начальник районної військової адміністрації Любомир Глушков, голова районної ради Іван Угрин прибули на свято делегаціями, які очолювали голови територіальних громад Снятинського, Городенківського, а тепер – Коломийського району. Їхні виступи тісно перепліталися із сьогоденням. Вони закликали мешканців краю, молодь бути гідними своїх попередників, шанувати пам’ять про велетів українського духу, матеріально й морально допомагати Збройним силам України, наближаючи Перемогу над московією. Делегацію вчених Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника та Коломийського навчально-наукового інституту в складі 10 докторів наук, професорів, багатьох доцентів, кандидатів наук, відомих стефаникознавців, фахівців наукових досліджень історії Покуття очолював проректор університету, професор Сергій Шарин. У своєму вітальному слові наголосив на величі Василя Стефаника, необхідности виховання на прикладі його життя й діяльности, подальших наукових досліджень, щиро позаздривши, що Коломия, як і університет, має від сьогодні один з найвеличніших й найкрасивіших пам’ятників Стефанику. Цікавими були виступи доктора політичних наук, професора, академіка, почесного громадянина міста Коломия, краєзнавця, одного з перших випускників Коломийської відродженої гімназії Івана Монолатія, професорки філології, авторки книги “Василь Стефаник: маестро української новели” покутянки Ольги Слоньовської. Досить численною була делегація від Івано-Франківської обласної організації Національної спілки краєзнавців України, яку очолювали її голова, доктор філософії, заслужений працівник освіти України, почесний краєзнавець України Михайло Косило та заступник НСКУ, доктор історичних наук, професор, заслужений працівник освіти України, один із засновників Всеукраїнського Товариства “Покуття” Володимир Великочий. У своєму виступі М. Косило зосередився на формах і методах роботи, яку необхідно провадити навколо імені Василя Стефаника та його побратимів (Леся Мартовича, Марка Черемшини), розповів про розроблені туристичні маршрути до музеїв діячам Покутської Трійці, подарував рідним письменника й ліцею № 1 книгу “Василь Стефаник – наш земляк”, видану обласною організацією НСКУ. Голова Івано-Франківської обласної організації Національної спілки письменників України, заслужений працівник культури України, почесний краєзнавець України, письменник, критик, дослідник літературної творчості Василя Стефаника Євген Баран у своєму виступі дав високу оцінку залишеній нащадкам, ще не до кінця опрацьованій і вивченій його літературній спадщині. Він поставив перед собою й письменницькою організацією завдання – не залишити “білих плям” у творчости автора “Камінного хреста”. Практично всі, хто виголошував вітальні промови, дарували книги для бібліотеки ліцею № 1 імені Василя Стефаника. Їх люб’язно приймав директор ліцею Мирослав Граб. Промовистими були виступи лавреатів Національної премії імені Тараса Шевченка, нашого краянина з Косівщини, випускника середньої школи № 2 м. Коломиї (тепер проживає в м. Київ) Василя Герасим’юка та Романа Горака зі Львова. Він є також лавреатом літературної премії імені Василя Стефаника. Вони розповіли історії спорудження пам’ятників Стефанику, зокрема шлях до Коломиї одного з найкращих йому пам’ятників. Письменників по праву можна назвати ідейними фундаторами спорудження пам’ятника Василеві Стефанику в Коломиї. До того ж вони належать до когорти близьких друзів скульптора Михайла Дмитріва. Запам’яталися всім виступи народного артиста України, професора Національного університету імені Тараса Шевченка, голови Київського міського товариства “Просвіта” Кирила Стеценка, онука відомого композитора Кирила Стеценка, та голови Івано-Франківського міського товариства “Просвіта” ім. Тараса Шевченка, професорки Івано- Франківського національного медичного університету, покутянки, краєзнавиці Марії Гуцол. Правнуки Василя Стефаника зі Львова Олеся й Василь Стефаники щиро дякували громадськості краю, ліцею, владним структурам міста, району, області за гідне пошанування їхньої дорогої людини – славетного письменника, вірного сина української землі, а від сьогодні Коломия для них стала ще ріднішою. Тут вміють шанувати своїх великих людей. На святі виступили також: автор пам’ятника, скульптор, художник, дизайнер, член Національної спілки художників України, просвітянин, уродженець Львівщини Михайло Дмитрів, який більшу частину свого життя проживає на Фастівщині Київської області, та фундатор пам’ятника, уродженець Коломиї (тепер з сім’єю проживає у м. Львів) Богдан Гульчій. Вони виголосили подяку правлінню Коломийської “Просвіти” (голова Василь Глаголюк), Всеукраїнському товариству “Покуття” (голова Ярослава Ткачук), міському голові й депутатам міської ради за розуміння й сприяння у спорудженні пам’ятника Василеві Стефанику. Богдан Гульчій наголосив, що для нього – це велика честь в такий спосіб ів такій формі подякувати місту Коломия, бо, як казав великий меценат Євген Чикаленко, “Україну треба любити не тільки до глибини свого серця, а й до глибини своєї кишені”. Наприкінці Василь Глаголюк щиро подякував членам оргкомітету, насамперед просвітянам Михайлові Андрусяку, Ользі Руданець, Валерію Ковтуну, Ярославі Ткачук, Мирославові Грабу, колишнім головам міста Коломиї (1989–2019 рр.) Михайлові Юзюку, Ігореві Довганюку, Вікторові Корчинському, Юрієві Овчаренку, Ігореві Слюзарю, теперішньому голові Богдану Станіславському, які за згодою ввійшли до складу громадського оргкомітету за підтримку ідеї спорудження пам’ятника і долучилися своїми скромними добродійними внесками до його побудови. Щира подяка за добровільні скромні пожертви – цеглинки у підмурівок пам’ятника — керівникам й колективу Коломийської РДА та районної ради, колективам майже всіх навчальних закладів міста Коломиї, підприємцям, громадським діячам, зокрема, А. Божику, родинам В. Глаголюка, І. Потяка, В. Васкула, В. П’ятковського, Д. Гладуняка, А. Попадюка, Ю. Григорчук та ін. Відомості з прізвищами благодійників зберігатимуться для нащадків у музеях м. Коломиї, списки доброчинців будуть опубліковані в газеті “Вільний голос”. Особлива подяка народному депутату світлої пам’яти Андрієві Іванчуку, який оплатив гонорар авторові пам’ятника. Як член оргкомітету, Товариства “Просвіта” й Всеукраїнського товариства “Покуття” В. Глаголюк наголосив, що пам’ятник споруджений без бюджетних асигнувань, втім, оголосив подяку голові міста Богданові Станіславському, міським службам за організацію всіх робіт, пов’язаних з доброустроєм площі, підготовку до урочистого відкриття. До присутніх звертався й голова Богдан Станіславський, вважаючи подію історичною й важливою в такий складний для громади й цілої України час. Він запевнив присутніх, що влада і далі докладатиме зусиль, аби місто ставало кращим, щоб мешканці й гості почували себе в ньому комфортніше; розвиток освіти й культури стануть в фокусі його уваги. Б. Станіславський вручив нагороди (почесні відзнаки міського голови та подарункові книги-альбоми “Коломия: 30 років у Незалежній Україні”) Михайлові Дмитріву, Богданові Гульчію, грамоти міської ради Василю Щуру, Ігорю Давідову та Павлу Зенюкову (усі з Київщини) за сприяння й фінансову допомогу в придбанні гранітних плит, ливарні роботи, пов’язані з виготовленням пам’ятника. Посмертно вручено Подяку від міської ради родині світлої пам’яті Андрія Іванчука. Свято запам’яталося всім. Давно ми так людно не збиралися. Характерним для нього було те, що виступи гостей тісно поєднувалися з піснями-присвятами Василю Стефанику “Покутська землє” й “Покутський край” у Справа наліво: фундатор пам’ятника Б. Гульчій, автор М. Дмитрів, В. Глаголюк

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин