Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Сторінка · с. 10сторінка оригіналу ↗

Слово Просвіти, №48 за 1998 рік

Слово Просвіти, №48 за 1998 рік

Р с опнннаннн НН С екон азннннннйннимняя ннннннннниния новнннн ее нн РОРОВЯР ІТИ (ково ПРОО аспірантури, закінчила художній технікум і працює як художник. Юрій Арсенович Кохно народився в Лебедині 20 квітня 1925 р. До війни закінчив 8 класів середньої школи, за кожним клас отримував Похвальну грамоту. Під час війни був мобілізований до пав Радянської армії. Службу почав у м. Орєхово-Зуєво курсантом навчальної бригади. У травні 1944-го Юрій Арсенович - уже сержант, командир відділення на 3-му Білоруському фронті. З початком операції «Багратіон» пройшов шлях від Смоленська через Білорусію до Східної Прусії, де був поранений. Після одруження був направлений на 2-й Український фронт і зустрів перемогу в Чехо-Словаччині. КОрій Арсенович хоробро воював, за що був нагороджений орденом Вітчизняної війни І ст., медалями «За відвагу», «За бойові заслуги», «За перемогу над Німеччиною» та ін, Потім брав участь у війні проти Японії, закінчив її в Порт- Артурі. Там і прослужив до 1950 року. Повернувся до Києва восени 1950 р. Як учаснику війни йому дозволили відвідувати лекції в Київському пісогоОСпОДарському інституті при умові отримання весною 1951 р. атестату засередню школу. Юрій Арсенович проявив наполегливість і весною 1951 р. здавна «відмінно» екзамени за середню школу і за перший курс інституту. У 1955 р. закінчив інститут з відзнакою. По закінченні інституту працював у науково-дослідних установах науковим співробітником, завідуючим лабораторією, завідуючим відділом. Спеціалізувався на переробці пластмас в деталі приладів та в товари народного споживання. Має 50 наукових праць та кілька книжок. У 1966 р. перейшов працювати на посаду головного інженера головного управління по виробах з пластмас Міністерства місцевої промисловості УРСР. За період роботи в головному управлінні при участі Юрія Арсеновича було побудовано 8 спеціальних заводів з переробки пластмас у різних містах України. Потім працював головним інженером Київського комбінату полімерних матеріалів та директором цього комбінату. З 1985 р. пенсіонер, проживає постійно в Києві. Одружений. Дружина -- Світлана Федотівна. Дочки - Оленка та Катя. Обидві закінчили Київський політехнічний інститут. Нам майже нічого невідомо про дітей Василя Прокоповича Кохна. Можливо, допоможуть читачі цих заміток. А от нащадки Микити Кохна і нині всі живі й здорові, хоча й перебувають далеко за межами України. Колись ніхто з них і не мріяв, що буде жити в далекій країні, що доведеться об'їздити, вірніше, облітати майже всю земну кулю, працювати на різних континентах. Думати про таке в дитинстві, коли неможливо було придбати іграшку, а звичайний велосипед був рідкістю, коли над сім'єю весь час чатувала небезпека, було, мабуть, надто забагато. Але так сталося, що багато свідчень про Кохнів та про Лебедин ми отримали із далеких Сполучених Штатів Америки. Старшим у сім'ї Микити Кохна був Валентин Микитович Кохно. Він народився 16 травня 1922 р. у Лебедині, коли батько вчителював. Як уже зазначалося вище, сім'я Микити Кохна невдовзі залишила Лебедин і дитинство Валентина, а також його брата Тараса та сестри Катерини пройшло в багатьох містах і селах, де доводилося служити їхньому батькові. Середню школу Валентин закінчив у 1941 р. у Харкові (школа Ме 23). Там сім'ю Кохнів застала війна. У 1943 р. вони виїхали до Німеччини, а по закінченні війни поселилися в таборі для біженців поблизу Мюнхена. У кінці 1945 р. Валентин з братом Тарасом почали навчатися у відомій Мюнхенській вищій технічній школі на інженерному факультеті. Паралельно Валентин працював головним адміністратором хору «Україна», яким керував відомий диригент Нестор Городовенко, колишній фундатор капели «Думка». У цьому ж хорі співала мати Віра Кохно (Шинкаренко).. У липні 1950 р. по закінченні навчання Валентин Кохно (разом із сім'єю) переїжджає до США |і поселяється в Чикаго, де проживало багато українців. Там він довго працював в архітектурно-інженерних установах, а останні роки у відомій компанії «Перкінс і Вілл», яка є третьою за величиною в Сполучених Шітатах. Там же працював і його брат Тарас. Вони були головними інженерами проектів різних будов (хмарочосів, готелів, військових баз, аеродромів іт. п.) в різних країнах світу. Тому можна без перебільшення сказати, що брати Кохпо з дружипою Раїсдю та сином Тарасом Валентин ПКИТОВИЧ | иого батько Микита Кохно. Валентин і Тарас об'їздили весь світ, У 1990 р. Валентин з дружиною Раїсою (родом із Кременця) переїхали до Флориди, де | проживають тепер уже як пенсіонери. Паралельно із основною роботою за професією Вапентин Кохно проводить активну громадську роботу на царині Української православної церкви. Він очолює Братство імені першого митрополита УАПЦ Василя Липківського, яке розгорнуло активну видавничу діяльність у пропагуванні історії УАПЦ та відстоюванні її права на існування в сучасних умовах. Братство видавало відомий часопис «Церква і життя», випустило такі фундаментальні праці, як «Проповіді митрополита Василя Липківського», «Мартирологія українських церков» тощо. Особливо цінна остання, де на 1200 сторінках мовою документів та спогадів розповідається про створення та розгром УАПЦ в 20-х та 30-х рр. Там представлені і лебединські діячі: згаданий вище Микита Кохно, священики Георгіївської церкви Іван Лукашевич та Павловський, лип'янські священики Антін Кас'ян, Трифон Качура, уродженець с. Матусів Клим Попко. Накладом В. Кохна було відкрито меморіальну дошку в Києві на честь останнього митрополита УАГІЦ Івана Павловського. В. Кохно звертався до вищих державних чиновників з проханням дозволити відкрити меморіальну дошку на храмі Святої Софії в Києві на честь засновника УАПЦ митрополита Василя Липківського, але, на жаль, цього ще не вдалося зробити. З утворенням у 1992 р. Київського Патріархату В. Кохно є його активним прихильником і входить до редакційної колегії часопису «Українці Америки за Київський Патріархат», який почав виходити в 1997 р. Незважаючи на похилий вік, В. Кохно продовжує працювати на церковній ниві, мріючи (як він сам висловився) про єдину Україну з єдиною православною церквою |і таким чином наблизити мету, заради якої поклав своє життя Цю ж справу певною мірою продовжує і єдиний син ВалентинаКохна - Тарас (196Ор. н.). Вінє досить відомим лікарем у США, веде активне громадсько-політичне життя. Ріаприклад, він був у числі запрошених осіб на інаугурацію президента б. Клінтона, яка відбулася 20 січня 1997 р. Ча прохання покійного патріарха Володимира (Рома- нюка), він став фундатором поставлення на стіні храму Св. Софії в Києві меморіальної дошки в бронзі на честь першого митрополита УАПГІЦ Василя Липківського, на що ще немає дозволу. Гарасові Валентиновичу Кохну 37 років, і він ще в 33 роки захистив дисертацію, ставши доктором медичних наук. На моє прохання деякі Кохни написали свої автобіографічні спогади. Тому я насмілився навести їх в авторському варіанті з незначними поправками, а також доповнити відомостями з інших джерел. Досить ясно, наприклад, пише про себе брат Валенти- Тарас А киці тович Кохнио з родиною на Тарас Микитович Кохно: «Народився 28 серпня 1923 року в с. Набоків Хутір (Городищенський район Черкаської області) в родині священика УАПЦ під проводом славної пам'яті митрополита Василя Липківського. Останні роки на Україні жив у Харкові (від 1932-го по 1943-й рік). Закінчив середню школу Мо 23 в Харкові в 1941 році. Перед закінченням війни та після війни (до 1952 року) жив у Німеччині (у Мюнхені), де навчався в технологічному інституті і близько двух років співав у хорі підкерівництвом Нестора Городовенка. В 1952 році виїхав до США (в м. Міннеаполіс), де один рік продовжував навчання в Міннесотському університеті на факультеті епектричної інженерії В 1954 році переїхав до Чикаго, де до 1956 року продовжував кінцеві навчання з Ілппіномському технологічному інституті на факультеті електричної! інженерії. 8 1957 році одружився з Лідією Овчарук в м. Чикаго Маємо трьох дітей: Юрія, Наталію та Марту, а також трьох онуків: Олександра, Павла та Петра. Я працював близько 40 років як інженер-електрик в інженерно-архітектурній фірмі м. Чикаго, останні 25 років на посаді головного інженера. В 1993 р. вийшов на пенсію. Я був відповідальним інженером у проектуванні великих споруд, таких аеродроми, шпиталі, хмарочоси університети, готелі та інші проекти МУ зв'язк) як з тим, що багато проектів були замовлені різними країнами світу, мені довелося побувати на всіх континентах земної кулі: в Іраці (проект Багдадського у ре Аравії (дві військові академії та ціле місто з П'ятьма мечетями), Єгипті (головна квартира нафтової промисловості), Індонезії (два хмарочоси в м. Джакарті), Гонконзі (чотири хмарочоси в середньому По 40 поверхів кожний), Малайзії (готель з відпочинковим рестораном в м. Куала-Лампур), Південні Кореї (два шпиталі в Сеулі), а також Сінгапурі, Китаї та багатьох країнах Європи. ніверситету), Саудівській Поза професійною працею я брав активну участь в українському громадському та церковному житті. Разом із братом Валентином був одним із семи родин засновником церкви Святого Андрія Первозванного в м. Блюмінсдейл (штат Іллінойс). Церква та вся і нерухомість оцінюється нині в суму понад п'ять млн. доларів У минулому був головою парафіяльної ради, головою церковного хору, та ще и тепер разом з дружиною співаємо в церковному хорі». Тепер подаємо коротенькі біографічні довідки про дітей Тараса Кохна, які заслуговують певної! уваги. Юрій Тарасович Кохно народився 20 квітня 1958 р.в м. Чикаго. Середню школу закінчив у м. Довнерс (штат Ілліномс). У Вищу освіту здобув в Дю-Пейдж-коледжі штату Іллінойс. Крім того, закінчив середню школу українознавства при кафедральному собор! Св. Володимира м. Чикаго. Нині працює інженером по електроніці на посаді директора, репрезентуючи п'ятнадцять штатів США в реалізації комп'ютерів для застосування в промисло- ВОСТІ. Одружений, має сина Олександра 13 років. Добре володіє українською мовою. Був членом організації української молоді. Добре грає на гітарі професійному оркестрі. як в українському, так І - | Ж Марта Тарасівна Кохно. Народилася 21 листопада 1963 р. в м. Чикаго. Закінчила середню школу в м. Давнерс- Грав (штат Іллінойс). Вищу освіту здобула в Іллінойському університеті, а потім після чотирьох років навчання захистила звання доктора оптометрії в іллінойському інституті оптометрії в 1987 р., маючи лише 24 роки. Працює лікарем-оптометристом. Ще не одружена. Скінчила 10-річну середню школу (паралельно з американською школою) українознавства. У 1983 р. навчалася в Гарвардському університеті (м. Бостон) для вдосконалення знань української історії, мови та культури. Багато років бупа членом організації української моподі, ав старших роках вихователькою молодших членів організації. | Марта любить спорт, співає в церковному хорі, грає на бандурі та має хист до малювання. Ф - - Наталія Тарасівна Кохно-Цепинська. Народилася 1/ червня 1959 р. в м. Чикаго. З відзнакою закінчила десятирічну школу українознавства при парафії Св. Володимира в м. Чикаго. Середню американську школу закінчила в 19// р.в м. Давнерс-Грав (штат Іллінойс). Вищу освіту здобула в Іллінойському університеті м Чикаго в 1981 р. Після 4-х років навчання захистила звання доктора оптометрії в іпліноиському інституті оптометрії в 1985 р. Працює лікарем-оптометристом у власній клініці в м. Вітон (штат Іллінойс). Крім професійних, Наталія Тарасівна мала зацікавлення, а саме: вчилася в балетній школі, брала уроки співу, танцювала в балетній групі народних танців «Громовиця», цікавилась | сама виробляла керамічні вироби, гралана бандурі в ансамблі бандуристів української молоді м. Чикаго. Тепер співає в церковному хорі при церкві Св. Андрія Первозванного в м. Блюмінсдейл (штат І|плінойс). Одружилася в 1982 р. з Юрієм Цепинським, має двох синів. Павла -- 1990 р. народження та Петра -- 1994 р народження. РИТИ З «американських» КОохнів, якщо и не з усіх Кохнів, на даний момент найбільших успіхів досягла Катерина Микитівна Кохно "Пронегмаємо чимапо описових та іплюстраційних матерапів, а включення їх | у розвідку було б непомірно непро- ГОЛАУ МСІХ порційним, тому доведеться о00- межитися основ ними пунктами "ародилпася материна Мики- зересня | ТІМ а й пед ОЗ я сти - о оИРР полив до У 0 но сли м в чи

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин