Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Сторінка · с. 12сторінка оригіналу ↗

Слово Просвіти, №48 за 1998 рік

Слово Просвіти, №48 за 1998 рік

али» ПИ о о оат т таж ночь жо ай Моройю о п и и чу чі ч, - и чи МАЯ з М У чию А и - 0 4 б о а ч - Чо . ч чеби точ ть ' ' ла - ин оно ЛЬ "чщчьб з у - - б А о п Р - Ли пончо, юю вч и я и п'я ово йийтаяйо: й ять ой ово я бю м РР на п о о ати ці П"пРАР утри м РИ їла тити Київ -- Європи, і, здається, найвитонченіша його окраса -- Софійський собор, храм на честь Божої Мудрості. Наші далек! прадіди називали його «диво велике», І справді диво! Якщо порівняти з сучасними висотними будовами, собор зовсім не високий. Проте вже дев'ять століть здається людям, що його бані, увінчані золотими хрестами, сягають неба. Минають століття, змінюється життя, та незмінна невмируща краса Софії. П СИЛОВІ лінії пориваються навсібіч: у космос -- через релігію, у Західну Європу, Азію та за океан -- через українську культуру. Софія Київська -- джерело пізнання історії нашої культури, зокрема мистецтва Київської Русі. Майже два Століття триває вивчення храму. Проте його стіни ховають ще чимало таємниць. Навіть на питання, коли побудовано собор, її досі немає точної відповіді. Широковідомі рядки «Повісті минулих літ»: «Заложив Ярослав город -- великий Київ, а в города сього ворота є Золоті, Заложив вії також церкву святої Софії, премудрості Божої митрололі, а потім церкву на Золотих воротах, кам'яну, Благовіщення святої Богородиці... Після цього (він звів) мопастир святого Георгія (Побідоносня ) і ( монастир) святої Орини». Цій розповіді передує докладний опис «битви злої» Ярослава з печенігами. Боповисько відбулось 1036 року, «на міст, ідже стоїть нинє свята Софія», а тоді було "поле вно» града». Читаєш літопис |, здається, чуєш дзвін зброї, бачиш сопмище стріл, що летять над полем битви, у якій брали участь кияни, нповгородці, варяги. Військо Ярослава перемогло -- «побегоша печенезі»,,, одне з найкрасивіших міст ман он пн пс оо а ня ол ок ок ли т п Чт кою б. и ї т п о кор М і чай р о и о ко "Ладо ЗО "о що - чу "М | и , чо а б Б але кю нн - З щи Р ч ХУ п "Ам з М. мм і ан інь бю чл - а Ко я М ії. нь б б, М чо зе! - т і. а - і. - с З "--. цю - : плач я че ки "че С бю че іч А ко ачк зало ж По - - й - ето У ок жд - ї Чи - -- - Р ль Ма, Пи ч п У с Ли о сь о МР По Чу з о Р Пр А З ЗИ ск р НН нь пл |; Б ж, но бю "те бно ана мя о С о п РР р Пи Р нь о о А оч ою я С б а що по оо о мч" м ьо о а о Р а п ч кю Б чі жо Мн | чад нор о З чо ВЧ Р Р т ті нон ніЛь Ми "пово ав М нн РОб) б |. - - о аа - - що Гі - а бо а ою Р я о ть ТУ Р ОО ьо А і ач ою "Чч но з ЛьТь т о пня п -чово в а шодо "іі "" яб'ві -в вол я о іа о аль лань п б. "ни | Р м, що в и ню | о нн чи зиачо ваза и пан а бував дон а о ай у ВО КЛ ДА й а віє -он в: рою ьо В С ото У - ' б ш чі ЧЕ б н - | и Р ИЙ о 1 чий . - но - як чу аа 0 ем 'є о Чобв У б АЛАЮО кн Зм "о " "то дю чо - Ж сю Зо Рів зб З РТ Ж чт доборі ВО У Де М ай В о о ай ль б т авось С, зовн: в па чів, - ни ї Ми Рош М ЛЬ ЛЬЛЬНИ з ко и рю р о она и нка чаН Р НИ Р нн я и нина мукою и Вни о"ь"ог З ДР ю оо»отоя р'рючю? РУ о А о Ра нти Ро з я вищою й мей о т й па о ціну я бо по ній о Ки аю "йно о 00 яв ьо з'ЛотО ВОЮ з ма і ОА од ню тин ой али а "оно чкоі з Паб, о о є п в зн дб Й м і и т усний МТ р РТ кю аа М т он З "ло а й об п їй ім еинеунимьсии ном м РИ ви кр унь КО пи вч зрРеРеувРе рови ьо оо юю и їазлявазоо йо т б або чо й ол а анна в пан ню я МБ о м а ИТЬ кати "вай наїо з олій аб Р й фо рр а вия беж зо фа во гою аорти й а вий "аинатйов йииятой є Р 4 У Р о о ОН Р я о ня Р и о а Во я аа о і р Р о ар Ап а Ж п а т Р АЖ о У вно РО РР С А Р ЕС Он УРАЛ Ян нн в м зон б Р о В пев ворота ф'чь Рій КО о руч о У У РР жк урни ни ри ие У мо й жк нов Жим. РІГ Ра | онвуноо вигойт а бро Го й т а тво - ' ї г ж ноя иа Все, здається, ясно, все зрозуміло: собор побудовано року 1037 на місці перемоги над печенігами. Дехто з учених г досі дотримується цієї гіпотези А дехто засумнівався. Коли вірити Нестору- Літописцю, то 1037 року було побудовано собор, Золоті ворота, надбрамну церкву над ними, два монастирі, Чи не забагато? Може, Нестор узагальнює під одним роком усю діяльність Ярослава-будівничого? І чому старіший за «Повість минулих літ» перший Новгородський ЛІТОПИС засвідчує інше, засвідчує, що Софія Київська закладена не 1037 а1017 року. Є й ще кілька свідчень, що не все було так, як у Нестора. Наведемо останнє, на нашу думку, найпереконливіше, Стіни Софії виявилися скарбницею епіграфіки. Було у Києві ХІ ст, чимало письменних ліодей. Від них залишилися видряпані на стінах коротенькі рядки слів. Такі написи мають назву графіті. Найчастіше це звернення до Бога, мовляв, записана молитва швидше дійде до небес. Записували події, що найбільш хвилювали людей. Деякі графіті датовано, Дослідниками встановлено, що на графіті дати завжди визначені точно Свідчення... Свідчення, .. Багато років життя витратив відомий украшський учений Сергій Олександрович Висоцький на відшукування та прочитання графіті. І саме він знайшов у Софії напис, датований 1032 роком, коли, за Нестором, собору ще не іспувало, Мабуть, життєпис Софії Київської все ж-таки треба починати не з 1037, а з 1017 року. Не рсі Історики сьогодні згодні з цим датуванням, і пошук триває І дев'ять ріків тому, і тепер -- тільки зайдеш до собору, як метушия та злигодні земного буття залишаються за порогом со -- Р ПЕРЕ спинити 0 а РЕ - рн Слово ПРОСВІТИ | Тут, підсклепінням храму, паче відлунює загадковий і заспокійливий рай, де ви сохнуть сльози, загояться найболюочиші рани. Гягар знегоди спадає 3 душі. Стримані лінії стій стримують зайві прояви почуттів. Ледь чутне шепотіння натовпу в соборі здається молитовним. Середньовічна Софія ззовні -- величиа оселя духу. А в храмі -- прохолода, СУТІНКИ, тільки спалахують вогники свічок. У їхньому світлі виблискують Золоті оздоби. Півкола арок, кола бань вкривають живописні Композиції мозаїк та фресок. Невагоме тихе ширяння. Наче потрапляєш на хвилі вічності. Оживає давнє прислів'я: «У церкві так гарно, наче на небі стоїш», Гак, мабуть, було і року 1051, коли в Києві обирали свого, першого руського митрополита Іларіона. Він обстоював незалежність Київської митрополії, культури, державності. Того дня під склепінням храму урочисто зібралося київське духовенство. Ліоди в рясах з хрестами на грудях заповнили головний неф. Ярослав стояв на хорах, Схвильовано очікував жадану хвилину. Ге один день, місяць, рік виборював він незалежність Київської держави від впливу Візантії. Нарешті сталося: митрополитом обрано його друга і однодумця Іларіона. Здавалося, не тільки люди, а й образи святих обнадійливо дивилися на Ярослава. У Софійському соборі виголосив Іларіон і славнозвісне «Слово про Законі Благодать». Високообдарований письменник, своїм «Словом» він започаткував самобутню публіцистику. В своїй промові Іларіон звертається до князя Володимира, який уже пішов з життя: «Великий кагане нашої землі Володимире! Син твій Ярослав храм Божої премудрості воздвиг на святість городу твоєму Києву, так що церква та стала дивом і славою на всі навколишні країни», Пророчі слова! 1990 року, за шаціативою ІОНЕСКО, заповідний ансамбль Софійського собору в Києві внесено до Списку Всесвітньої спадщини усього людства. І тягнуться люди до Києва, до його найголовнішого храму, наче прагнуть причаститися його красою. У соборі завжди людно. Дивна в ньому акустика: кілька науковців проводять водночас екскурспї, говорять різними мовами і одне одному не заважає. Їхні голоси -- наче шерхіт сторінок давніх пергаментів. Навіть коли в храмі немає ВІДВІДУВАЧІВ, відчуття таке, начебто вас оточує натовп. Це дивляться на вас, як живі, очі СВЯТИХ, зазирають у душу і серце. У середині храму зліт до небесного зеніту. На золотому тлі панує синій колір. Іконописці говорили, що «золото -- це світло надвечірнє, сьоме небо, де Спас від пітьми кромішної спасає.., а синій -- то любов небесна». Безліч відтінків синьої фарби обрав невідомий художник-мозаїст для образу Христа-Вседержителя. Цей образ -- в медальйоні в центрі головного купола. Про нього не скажеш «під стелею», для середньовічної людини він був -- на порозі неба. Ісус Вседержитель у Софійському соборі -- це Бог-суддя. Наньому пурпуровий хітон і блакитний плащ, Зведена в гору правиця -- благословляє все живе, В лівій руці він тримає «Книгу життя», В ній записані діяння всіх-всіх людей, На «страшному суді» ця книга скаже, кому раювати, а на кого чекають муки пе- КОЛЬ. їконописці найчастіше малювали Ариста з сумними добрими очима -- супорот владно дивиться на нас Вседержитель. | уста В нього песусміхнені, і правиця не лише благословляє, а й застерігає, Ось і Марія руки до нього простягає, благає помилувати ліодей. Ця Богородиця зпветь ся Оранта, що означає моляща, Вона ( заступницею лодей Колосальна мозаїчна Фігура Оранти родмицена наєкмлепиний ІОЛОПНОГгО шим арни Софії Київської. На Марії синій хитон, а поверх нього пурпуровий плащ-мафорій Це кольори одягу віЗантійських імператорів. На ногах -- червоні царські чобітки, Белич образу підСсИиЛЮЄ ЗОЛОТе тло. Сонячними промінчиками виблискує смальта -- маленькі шматочки скла, з яких викладається мозаїка. Обличчя Орапти, як і Вседержителя, суворе. Сповнене пежіночої сили, воно чимось нагадує античну Афіну- Паладу. Мозаїки Софії Київської -- творчість кількох мозаїстів (для одного така робота не під силу), але Оранту та Вседержителя, вважають мистецтвознавці, створила одна рука. Обидва твори - художні взірці найвищого класу. хто ж вони, ці безіменні митці? В Софії, мабуть, працювали 1 візантійські, ї місцеві майстри. Гак було і згодом, коли розписували Успенський собор Києво- Печерської лаври. Є згадки про те, що до Києва тоді прибули мозаїсти з Царграду. Їм допомагали кияни, найчастіше -- підЛіТКИ. Допомагали та навчалися. На сторінках «Києво-Печерського Патерика» читаємо, що учнем візантійців був диво уславлений киянин Алімпій Печерський, перший великий художник Київської Русі, ім'я якого зберегла історія. Не з Візантії Орали й вишукано красиву смальту. У Києві розкопано залишки майстерень, у яких варили кольорове скло, -- живими вогниками спалахували назустріч археологам численні різнобарвні скельця В українського художнього скла, відтак, давній родовід. Одначе повернемося до собору. На склепінні головного вівтаря, нижче зображення Оранти, -- ще одна велика мозаїчна композиція, так звана Євхаристія, або причащення апостолів У центрі -- фігура Христа, до якого вони підходять один по одному повільними ритмічними кроками. Статура одного майже повторіюоє статуру іншого, і на зріст вони однакові, однаковий білий оляг і німби навколо голів, мовляв, усі рівні перед Богом. Лише обличчя в кожного своє. І не тільки в апостолів. Вражає погляд мозаїчного портрета Іоана Златоуста. Очі його все бачать, все розуміють Стривожено і проникливо дивиться він крізь час. Блискучий візантійський письменник, Іоан Златоуст опинився па засланні через те, що картав ненажерливих багатив. Сплинуть століття, і з уст їзана Вишенського та протопопа Авакума почують люди відгомін його пристрасного слова. У Софії Київській не тільки мозаїки є взірцем високого мистецтва. Вже мовлено, що навіть коли у соборі немає відвідувачів, здається, що навколо натовп. Гаємниця цього феномену -- фрески. Зі стін та арок дивляться очі святих. що чаче звертаються до нас крізь віки, крізь сучасність, про щось розповідають. Яке ж враження справляли вони на середньовічних соборян! Розглядаючи багатофігурні фрескові композиції, люди, особливо неписьменні, неначе гортали сторінки Біблії. Неначе читали про життя, мучеництво і воскресіння Ісуса Христа Експресивні малюнки, емоційно напружені, чудово виконані художниками високого класу, мали за мету не тільки оздоблення храму, створення урочистої ліпнини. Вони ще й заступали богослужебні кпижки. Фрескові композиції, розташовані за певним планом, хронологічно відтворюють життєпис Спасителя. Крім стожетних композицій. стіни озкривають кольорові орнаменти, Фрески, мозаїки створено на початку ХІ століття. Дев'ять віків - не жарти Оздоблення храму руйнували не тільки ворожі павали та невблаганний плин часу Багато шкоди авдали поновлювачі фре: А ХТХ с гОЛліІТтіІ: поверх давніх шедеврів посередні художники малювали 1 образи посередні. Втрачалася первозданна кра: са дабйнього мистецтпа Воскресити це мистецтво мріяв про: Фесор Київського ХУДОЖНЬОГО ІНСТИТУТУ Михайло Бойчук Стіни собору часто

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин