Сторінка · с. 16сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №48 за 1998 рік
Слово Просвіти, №48 за 1998 рік
и "ох
7 ї 7 Ши
К
ії ї ЖК а -
хни на
Слово ПРОСВІТИ
-Знаходжу в чернетках своїх такі ряд
КИ.
Як же пісню Мовчану Про голод почати? Д отак и й почну -- Че буду мовчати! Часували чорні хмари, Сохли, в'яли квіти, Пухли в селах хлібодари /а малі іх ДІТИ рю п'ятирічка буде раведного слова, Дивуватимуться люди ХлібоОві з. полови Щастям справжнім є тоді Для ам'/ макуха бурте, люди молоді Хто Мовчана слуха Це не вигадка співця Кобзаря Єгора -- В роки «мудрого отця» бсенародне горе В кінці наведених рядків зазначено «по дорозі з Пущі» | згадалось їхав я з Пущі-Водицітрамваєм після гостювання в кобзаря Єгора Мовчана. Повертався від кобзаря, що жив тоді вже не у Великій Писарівці на Сумщині, а в будинку-пансіонаті для старих акторів Там поселився він, коли вже померла його сестра на Сумщині! нікому було вже йому допомогти і доглядати його Того ж 196/ р. 23 зересня в Будинку вчителя в Києві мене було вшановано у зв'язку з п'ятдесятиріччям. На пам'ятному вечорі, опісля виступів хору українського радіокомітету та народного артиста СРСР Михайла Степановича Гришка, запрошений на вечір кобзар виконав «Невольницький плач», «Смерть козака на долині Кодимі», «Іван Підкова», «У суада хата біла»
Чи слід говорити, як тепло сприймали виступ славного кобзаря. І от, після вечора, я проводжаю иого додому, до Пущі Водиці, а вже в останні хвилини прощання у Пущі Єгор Хомич говорить
-- Бачите, як склалось: ви з Максимом Тадейовичем приїздили до мене у Велику Писарівку на мог іменини (в 1958 р Відзначали його шістдесятилітній ювілей. ОО Ю/атеперіна ваших іменинах поспівав я.. Нема вже доброго нашого Рильського -- оце й на бандурі, подарованій ним, гравя..Колизабажаєте, то приіздіть до мене, бо я щось хочу ще вам заграти та заспівати.. Хочі невеличкі в мене хороми, але, крім кімнати, маю ще природу, он там, недалечко, є лавка під вербою -- гарне місце і ніхто не заважає та и не підслухає..
Я скористався з запрошення і через кілька днів уже и гостюю в нього. Він по голосу впізнав мене і ми разом з ним та кобзарем Петром Івановичем Дупним, що прибув трохи раніше за мене, йдемо
до згаданої лавочки під вербою.
З Єгором Хомичем я познайомився ще в 1955 р. на нараді кобзарів у Інституті фольклору та етнографії. Збереглося фото груповез нимта ще з кількома кобзарями Отже, кобзар виявляв до мене повне довір'я.
Після кількох виконаних пісень, що були мені відомими, він сказав:
-- А тепер хоч, може, й нікого близенько немає, буду співати тихше..
Ми з Дупним приготувалися слухати.
| от після перших жалісливих звуків струн вслухаюся в слова, котрі чую вперше Швиденько знаходжу олівця і починаю зі скороченнями записувати... Можливо, Якісь окремі слова і не зовам точно зумів я записати, та в основному це текст, що виконувався:
Ви слухамте, доборі люди, багатого краю,
Як жилося І живеться,
Я вам заспіваю.
Як колись отут жили
/ вино кружляли,
Га на збори вс ішли -- В долоні плескали
Ои плескали у долоні, Що діждались таки волі 4 то було горе нам,
Бо робили все панам
і пн - нти а У с а
п г о і Ха Ж
м - б ча ан й
ЗХ Мо 5 хо я чпола пор кулак цличи б - - пок п
ки и я
аб ба оо о о
Днями минуло сто роківз дня народження видатного народного кобзаря Єго ра Хомича Мовчана. Народився він у селі Велика Писарівка на Сумщині. Сліпий з дитинства. Кобзарського мистецтва навчався у своєму селі в Степана П асюги. В репертуарі Єгора Мовчана були думи «Невольницький плач», «Про братів самарських», історичні та побутові, жартівливі пісні. Мав добрі взаємини з Максимом Рильським, який очолював Гнститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН України.
Ще перед війною Є. Мовчана було прийнято до членів Спілки письменників України,
На міжнародному з'їзді славістів у Москві 1958 р. Єгор Мовчан виконував «Невольницький плач» та тісні «Ой нетугай, пугаченьку», «Ниво моя, ниво», «Оп на горівогоньгорить», ілюструючи доповідь Максима Рильського про український народний етос.
Помер 1968 р. ії посований у Києві. Кобзу свою заповів Музею Тараса Шевченка в Каневі. і |
З нагоди повілею кобзаря в його рідному селі відбувся урочистий вечір 1 покладання квітів до підніжжя пам'ятника, встановленого тут у І 9785 р.
У Києві відбулося покладання вінків на могилу Єгора Мовча нама Берківцівському кладовищі. Їг; тривезли з далекої Великої Писарівки заступник голови держадлиністрації району Віктор Гонтаренко, родич кобзаря Володимир Мпроштник, а також Петро Нечвогляд, Сергій Тищенко та Олександр Са ндалов.
У вшануванні пам'яті видатного співця взяли участь народний артист Анатолій Мокренко, поет Олекса Ющенко, кобзар Анатолій Гришин. Колиштий учень Єгора Мовчана Микола Мошик на честь ювілею свого вчителя натисав на слова Олекси ГЮщенка дві пісні. А земляки подарували О. Ющенку портрет
славетного кобзаря пензля місцевого гудожника Івана Курочки. Сьогодні письменник Олекса Якович Ющенко ділиться своїми спогадами тро
зустрічі з видатним кобзарем Єгором Мовчаном.
Качанами, гарбузами, Перезимували,
/ридцять третьо/ весни, Хоч не ва, діждали
Так робили ми панам, Шо ніколи ий асти
А тепер собі ми робим, Д НІЧОГО ІСТИ
8 тридцять третьому году /ли люди лободу,
Із голоду пухли люди, Помирали на ходу
В тридцять друпм ото році, Як мого діждали,
Люди дуже гарну справу Мали з гарбузами
рено ні ПЕР
р Р
ри юне й о динаннн ва дно оо ьо чен Р В Ж пн
«Слово Просвіти» |Засповник - Всеукраїнсько товариство "Просвіта" імені Тараса Шевченка. Реєстраційне свідоцтво
4 те
Відповідальний редактор Любов Голота
Шеф-редактор Павло Мовчан
Редколегія: Ярема Гоян, Анатолій Журавський, Анатолій Погрібний,
Олександр Пономарів, Іван ІОщук
ДР ря
Індекс 30617
Ь дн алла Рак
портр пт
т0буб «облоги |
Адреса "Слова Просвіти": 252001, Київн-І, завулок Всеукраїнське товариство «Просвіта» їм. Тараса Шевченка, гел.228-01-30; Е-таїй: ЗІОМУО (Ф РКОЗУТТА. іпіегсот. КІЕИ ОСА Зам. Мо 0331206
Видрукувано з готових фотоформ на комбінаті «Преса
Отощали уа люди, вмирали, як мухи, Кропивою, лободою, Як наповнить брюхо.
Хліб качали, вимітали, Люд сумує, плаче, ДА великим голова Не чує, не бачить
Все укази іздає | родналог давайте
Хоч із неба берть, З нігтів колупайте
-- Відкіля ж ми ВвізьМем На ці продналоги
Хіба вийти грабувати На бит дороги.
д при бити дорозі /з боуксиру люду Багатенько вже привчилось
До такого труду
Як наган узяв у руки, Годі/ він багатий. "ЧМоловіка оголив | /а и пішов, проклятий
4 у Созі, при дорозі, Роздають макуху
Хочеш жити, иди до Созу, Не впадеш без духу
Пролилися на Вкраїні Великі сльози,
Як великий голова Гнав народ у Сози
Отаке-то, добрі люди зЗчинилося лихо Побив голод мужиків Сидть в СОз/ ТИХО! Сидіть 8 СоОзі тихо!
Ця невідома пісня приголомшила нас -- Дупн витирав сльози, я ж відчував пришвидченийм стукіт свого серця: дивився мовчки на спохмурніле обличчя кобзаря, що обережно ставив біля ніг кобзу.. Я думав: от яка вона, кобзарська душа.. озивається, Як мембрана. вбирає в себе горе народу, щоб його ж повідати вам людям, які зустрінуться на велелюд: них шляхах кобзарських
-- А чи співали колись ви пісню при людях!
- Для того й складав, щоб співати. І в самому Харкові, на Благовіщенському базарі, де було багато людей, співав, ледве не потрапив у міліцію... Тож така вже доля наша -- сліпих кобзарів: при німцях співав ганяли поліцаї, а тут же СВО! міліціонери та не давали волі правді, бо й вища влада забороняла про голод не то що співати, а и натякувати словом. А як ото тим буксирам, хто ще живий. чи не стидно за от викачки хліба -- останнього, наВіть з-ПІдДд подушки хворого дитяти Ніби цього не було
Така наша прка юкторія.. Ну, ще, може,
р я доживу, що вільно співати про все дозволять Ось | надійшов час, коли можна
опублікувати Мовчанову пісню. А чи записав хтось мелодію? Можливо, хоч ніде в преа ще не зустрічав я навіть згадки про пісню. | мистецтвознавці, дослідники з Інстигуту фольклору та етнографії в своєму журналі ще и не «натякнули» про не! «Повертавсяя з Пущі під вечір трамваєм
Ось тоді и почав накидати слова на шмат
ку паперу
Як же ПІСНЮ Мовчану Про голод почати? А отак пп и почну - Не буду мовчати!
Кобзар Єгор Мовчан не міг мовчати!
На щастя, в мене збереглося дорогоцінне фото: саме цю пісню Співає мені
він на лавочці під вербою
Олекса Ющемко,
письмемних
На світлині Олекси Ющенка кобза? Єгор Мовчан (1955)
дик: ей. б
Музейний, б
Наклал 3000
осно золу 0 сан ни
но зло лорд ій - рано ній Здано
|
1
-Ф.-е.олоз й 5 б - ь
ав
арго ето
орто ЛАТИ | З ТИМРЖННЬОА ОО
1 да М
зш
піти.
! ПРЄ | г їй
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
