Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє

Слово Просвіти, №48 за 1998 рік

Слово Просвіти, №48 за 1998 рік

ЛОВИ ЗІ АТ091 АЛЬ Ло МЕФІММЧНИ ПЕРУ од о нення що о БЕРЕ Пи Поняття «російськомовне населення» має, безумовно, декілька аспектів політичний, ІСТОРИЧНИЙ, правовий 1, зви- Коли ми говоримо про психолінгвістичний аналіз проблеми, то маємо на увазі не суму чайно ж, психолінгвістичнИЙ й зн психологічного та ЛІНГВІСТИЧНОГО аналізу, а аналіз Із ПОЗИЦІЙ науки, що зветься ПСИХОЛІНГВІСТИКОЮ І Яка ВИВчає не мову не мовлення як психологічний феномен, а процеси сприйняття | породження мов- лення. У цьому зв'язку слід нагадати, що, згідно із сучасними даними, сприйняття мовленнєвого потоку має багаторівневий характер. Сприйняття речення можна уявити таким чином! людина бачить букви абочує звуки, які надзвичайно швидко, скоріше симультанно, поєднуються у слова, що у психологічному плані відповідають поняттям. Слова-поняття об'єднуються у блоки слів, що в лінгвістичному плані відПпОВІДають слЛОВоОСПОоЛученням та синтагмам, а в психологічному - звуженим, уточненим поняттям. Слова та словосполучення інтегруються у речення. Отже, на основі інтеграції звужених понять відбувається їх своєрідне замикання на табло свідомості людини, внаслідок чого і виникає те, що ми називаємо думкою. Думка - це своєрідна іскра, імпульс, це феномен психологічний, а не психолінгвістичний. Мова - це не засіб мислення чи думання. Мова - це засіб декодування і кодування думки. До речі, кодування думки називають породженням мовленнєвого висловлювання. Очевидно, що спочатку виникає думка, тобто замикання на табло свідомості окремих понять, а вже потім вони «одягаються» у слова. Таким чином, по- родження речення теж має багаторівневий характер. Тільки тут інтеграція відбувається не шляхом піднімання з поверху на поверх, а опускання з вищого поверху на нижчим. РА Для чого ці міркування? Я намагаюся довести, що стара теза марксистсько-ленінської філософії, відповідно до якої! людина мислить, думає за допомогою слів, а отже, конкретної! мови, є некоректною. Дослідження етапів мовленнєвого «висловлювання довело, що його початковим етапом є так званий задум. Задум ще словесно не оформлений. У «фонетичні слова» він «одягається» пізніше, на етапі зреаг ЗА Швидкоплинність мис- "лення ч: процесу його словесного "оформлення суб'єктивно створює вражен- ня їХНЬОЇї одночасності. Але це не так. Достатньо усвідомити, що інформація У пам'яті, ва наші знання і весь життєвий досвід записані у нейронних мережах довгочасної пам'яті не лише у словесній формі До речі, неправильність тези про словесність мислення доводиться багатьма об'єктивними фактами. Скажімо, якою мовою іякимиИ Словами мислять глухонімі від народження?. Вони мислять образами г поняттями. Зрештою, якою мовою мислить Вєрка Сердючка, яка впереміж вживає-то роамські, то українські слова і навіть речення? Мова, якою вона користується, не має назви. Напрошується висновок, що термін «русскоязьїньи» не можна визначати як «той, що мислить родйською мовою». Тоді як слід цей термін розуміти? . Існує думка, що «русскоязьїшчнье» - це ті, для кого роамська є рідною мовою Але поняття «рідна мова» досі не має чіткого наукового визначення, у зв'язку з чим чикого розуміння означеного поняття немає І серед населення, і серед політиків. Але ця обставина може призвести до необ'єктивних тлумачень ї рішень, коли итиметься про правові та соціологічні аспекти наслідки розв'язання цієї проблеми Поширені такі підходи до поняття «рідна мова»: 1) мова, якою людина думає тн лить), 2) мова, якої людина навчилася дитиною у ам'і, тобто «материнська мова», 3) мова, якою людина користується у своїи ам'ї; 4) мова, якою людина наикраще володіє Щодо першого підходу, то ми вже иого розглянули Можна відразу відкинути г третій підхід, оскільки є багато людей, які користуються у ам'ї ОДНІЄЮ мовою, а рідною вважають іншу Йдеться насамперед про так звані змішані ам'ї. Цікавим є другий підхід Добре німцям, які живуть у Німеччині Добре й туркам, і полякам, і росіянам, які живуть у своїх державах У них проблем з визначенням рідної мови немає Німця навчила німецької мови рідна мати І Він має свою Миг(егургаспе, якою розмовляє на службі й у сім'ї. Будь-яка інша є для нього Ргегпазргасрпе, тобто чужа мова Зовам іншу ситуацію спостерігаємо, коли идеться про українців Візьмемо хоча б мільйони тих із них, які протягом останніх сорока років переселилися із села до міста, ховаючись Від важкої невдячної колгосп ног роботи. У містах іх зустрів «городской язьк» Мільйони українців були переме пені русифікацією Вільно чи невільно вони НИРЕНН р ТР - зл: У ГЕНАХ РІДНЕ СЛОВО ОЗОВЕТЬСЯ ( Чан о ПРО ПСИХОЛІНГВІСТИЧНИЙ АСПЕКТ ПРАВОМІРНОСТІ ЇСНУВАННЯ ТЕРМІНУ «РОСІЙСЬКОМОВНЕ НАСЕЛЕННЯ В УКРАЇНІ» почали розмовляти роайською на службі, між собою та з дітьми. Проте в кожному зрусифікованому українцеві рідна українська мова якось живе. У якійсь формі та в якийсь спосіб йому доводиться нею певною мірою користуватися. Але чи перестає вона бути йому рідною, якщо навіть користується нею лише тоді, коли читає чи дивиться по телевізору фільм або футбольний матч? Чи справді він настільки виразно відчуває втрату почуття любові | поваги до мови своєї! нації матері, щоби переконливо сказати, що вона йому вже не рідна, а чужа. Не рідна в якому розумінні?! Чим иому такою рідною стала роамська мова 1 зовсім не рідною, чужою - українська? облема, як видно, випливає вже Із особливості семантики слова «рідний». Рідний - це дуже близький, свій, любий, коханий: рідні діти, рідне небо, рідна ненька, рідна земля, «ти моя ріднесенька». Рідне - це своє, близьке, до якого є ніжні чи позитивні почуття, а нечуже. Це слово відбиває почуття на основі близькості, родинності. У цьому сенсі говорити, що українська мова є нерідною, неблизькою для тих українців, яких матері навчили української мови и які внаслідок пересе- лення до міста почали нею мало користуватися, було б і несправедливо, | необ'єктивно. Для того, щоб унаочнити свої сумніви, хочу запропонувати подумати над такимивипадками. Я незнаю точно, аледумаю, що керівник комуністів України Петро Симоненко напише в анкеті «рідна мова - російська». Хоча об'єктивно це не відповідає дійсності, бо він українець, якого, напевно, мама навчила української мови і якою він володіє вільно І бездоганно та користується доволі часто, принаймні у разі потреби. Об'єктивно П. Симоненко є білінгвом, тобто двомовним. Можливо, роайською він во- ЛОодіє краще, але це недає підстав думати, що мова, якої иого навчила рідна мати, є мому не рідною, а чужою. . Єукраїнці, що, перебравшись із села до міста, «перейшли» на роайську і, користуючись нею повсякчасно, від української мови відвикли. Чи означає цей факт, що українська вже стала їм не рідною, а рідною є лише російська? Не етан. що такі люди, притхавши у гості до свого села, з батьками та сусідами спілкуються своєю вуУр аНСькоЮ мовою. Вонадляних є своєю, тобто рідною! А суб'єктивно вважати вони можуть інакше та записати в анкеті зовсім інше, будучи певними, що вони думають російською і користуються нею у житт Мова, якої навчила мати, якою розмовляли з тобою близькі, свої люди, завжди залишається рідною для людини. Отже, у жодному разі не можна українців, які користуються російською через вплив оточення, але пам'ятають мову матері, вважати «русскоязьічним населениєм» Гутє щей моральний, етичний аспект. Як, власне, можна вважати нерідною, чужою мову, якої тебе навчила рідна мати"? Далі мусимо глибше розглянути поняття «краще володіє мовою». Що це означає? У нейронних мережах пам'яті є так зване «лексичне сховище». В ньому зберігаються марковані пам'яттю лексичні одиниці різних рівнів. слова, словосполучення, мовленнєві кліше Вони снують там зв'язано з тими поняттями, які вони пере дають у процесі мовлення. Цей зв'язок не має нерозривного характеру, як про це ІНОДІ твердять Зв язок між Словом І ПОНнЯї гям має асоціативну, умовно-ресфлекторну природу |аке твердження має ПпіІДТВерд ження в галузі нейрохірурпії. Усім відоме явище ремінісценції, коли людина раптом чомусь забуває назву предмета, яку вона добре знає неодноразово сама вживала, : пригадує її через декілька секунд Найпростіший доказ умовно-рефлекторно: природи словесної пам'яті спостерігаємо під час вивчення слів іноземної! мови. Адже часто ми пам'ятаємо форму іншомовного слова, але не пам'ятаємо самого слова, оскільки асоціативний зв'язок між формою і значенням слова ще не срормувався: ексичне сховище є інструментом довгочасної пам'яті Під час мовлення слово та Інші лексичні одиниці «добуваються» із довгочасної пам'яті і передаються в оперативну пам'ять. Лексичні одиниці, що постійно й активно використовуються пам'яттю, перебувають у місці лексичного сховища, розташованому близько до виходу з тривалої пам'яті. Це відбувається за принципом пасажирів у транспортному засобі «Навіщо далеко від дверей віДдхОДИТИ, Якщо незабаром слід знову виходити?». Якщо людина частіше або постіино користується російськими словами, то вони розташовуються біля самого виходу з довгочасної пам'яті, а українські слова розташовуються далі, у глибині пам'яті. В міру частішого іх вживання вони пересуваються ближче. Якщо людина постійно користуєтся двома мовами, то 1 роамські, і українські форми слів перебувають поряд. Слід особливо пам'ятати, що є два основних рівні володіння мовою рецептивний, або пасивний, та репродуктивний, або активний Ці рівні взаємопов'язані. Так не буває, щоб людина могла читати 1 розуміла на слух і водночас не могла 6 зв язати двох слів для висловлення своєї! думки усно. Вся справа у мовленнєвій практиці. Якщо починати практикувати висловлювання своїх думок усно, тоді пасивний рівень поступово переходить в активним, принаймні у тій сфері спілкування, у якій ця практика відбувається, скажімо, у профеайній чи побутовій. Різниця між пасивним г активним рівнем володіння лексикою полягає у тому, що активне володіння вимагає зберігання у пам'яті величезної кількості маркованих нею одиниць, більших за рівень слова, тобто словосполучень, готових мовленнєвих кліше, цілих речень, тоді як для читання І слухання достатньо знати слова | навіть морфеми. Блоки слів формуються практи КОЮ ІХ одночасної актуалізації. Якщо практика слухання і читання є великою то ці блоки теж мають здатність маркуватися Це свідчить про те, що така практика сприяє швидкому опануванню активним рівнем володіння мовою, навіть якщо сама людина цього особливо й не прагне Ось тут саме і приховується ключ до вирішення порушеного питання Річ у тому. що в Україні і раніше, І тепер складалися такг умови, за яких майже кожна людина мала ту чи іншу міру практики у тому чи іншому виді мовленнєвої діяльності українською МОВОЮ Радіо. гелебачення. газети, Оазари, сільські родичіїт.п недали ІНнедають українцям можливості забувати «вою мову Багато 3) МІСЬКИХ 7 кратнців Столиці, «ходу І Півдня України не забули «ою українську мову, а перейшли "дебільшоОгоОо на пасивні види мовленні ВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЦІЄЮ мовою. У разі необхідності зони можуть збільшити КІЛЬКІСТЬ й якістю практики б УСНОМУ мовеленні і опанувати мого. | Ра процес не є важким | 12 оагато депутатів пре мдент | чення ""айяскравіший п прем с ОО МІНІХ гр ( ерпи оОвело МОГО ОТО 3 іКклЛад игипко Ме (ово Сказане вище дозволяє вважати Україні немає українців, Які не Володіють Р д ї я - - українською мовою І яких на цій Підстав можна було б вважати "РУССКОЯЗЬчни! населениєм». Типологія україншв мон цьому зв'язку виглядати таким чином 0) укреїнці, які ПОВНІСТЮ ВОЛОДдІюЮт українською |! пасивно РОСІЙСЬКе і ( здебільшого селяни), ак 2) українці, ЩО ВОЛОДІЮТЬ І українс |росиською активно та пасивно 3) українці, що володіють активно росіиською | пасивно українською Якщо пригадати наш висновок пасивне володіння ніколи не 6 | лючно пасивним, То можна без вагань зрорити ВИСНОВОК, що в Україні немає українців, Які ВОЛОДІЮТЬ українською Вик. лючно для читання І слухання, а Отже немає українців, які можуть розглядатися як виключно роамйськомовне населення р Україні є українці, Як! не мають потреби практикуватися в усному СПІЛкУуванні п хто таку потребу має, швидко навчаються вільно розмовляти. Не здібності, не мето. дика, не система вправ і не посібники а мотивація є «праденьсю рушійною силою в опануванні будь-якої мови І будь-якого виду мовленнєвої діяльності ДЕ сказане вище повною мірою стосується г представників національних меншин. Роаяни та громадяни України інших національностей, які постійно мешкають в Україні, різною мірою, але ВОЛОДІЮТЬ пасивними видами мовлення в українськи мові. Назвати іх повною мірою ! ВИКЛЮЧНО «русскоязьічньми » немає підстав. В Україні реально склалася двомовність Це - факт. Фактом є також те. що в нас немає «русскоязьчного населе. ния» У нас є роаяни, є інші національні меншини, представники яких різною мірою володіють і роайською, І українською мо- вами, та є українці. Українці ва володіють ькКОЮ українською мовою, хоча певна їх частиз на тимчасово володіє українською більше пасивно ніж активно Окремо слід зупинитися на питанні перепису населення. У мовній кра анкети планується поставити питання «Яка ваша рідна мова?» Якщо ж опитуваний засумнівається, то переписувач, як сказано 8 ІНСТрукції, має допомогти, запитавши «Якою мовою користуєтесь у сім'ї?» або «Якою мовою краще володієте?» Під час перепису населення може ви: никнути багато випадків, коли переписувач зіткнеться із сумнівами Можуть виникнути декілька ситуаціи, Які не сприятимуть об'єктивній відповіді на запитання «мовної графи». В першому випадку опитуваний упевнено скаже «русский», хоча, як ми побачили вище, цеє неправдою або не ваєю правдою, оскільки для нього рідним є не пльки «русский» У другому випадку в опитуваного виникнуть труднощі з визначенням рідно! мови. Тоді, зпдно з інструкцією «Про по рядок проведення перепису населення І заповнення списків проживаючих у приміщенні | переписних листів», мого запитають про те, якою мовою він краще володіє або спілкується у ам'ї і Я знаю багатьох людей, які роаиською мовою розмовляють краще, але рідною вважають українську. Серед моіх зна: миомих чимало таких, які у ом 'розмовляють роайською, а рідною вважають українську є чимало амей, де користуються двома мовами. Багато людей говорили мені, що не розуміють, яка мова є їхньою рідною Ми ва є свідками бездоганної двомов: ності серед величезної кілЛькост людей Водночас є люди, як! цілком сериозно заявляють, що вони не знають, якою мовою розмовляють. Багато з тих, ЯМ розмовляють українсько-роаийським «сур жиком», вважають, що роамською вони розмовляють краще, тобто 8 іхньомУ розумінні «грамотніше, чистіше» РИ Слово «краще: кожен може розу ліТИ ру своємуУ ЛІИОГО Варто замінити або уникнути» фрактв викристалізовується пумка що яким питання про рідну мову в пере! чи ані ке ті залишити , гом 8игЛядДІ ЧК і1панується ГО СЛІД ЗМІНИТИ нструкцію Переписув іЧмав оби запитати в ре зі Су міну «А якої мови Вас учили бат ки? а ним, здається, було 0 Таке питання кумову (чи мови) вважаєте рідними Усе викла! ене дає нам ПпіІДПТави вва че УКРАЇНІ принаймні в ТОМУ СЄеМАЯ як о РОЗУМІЮТЬ ПОЛІТИКИ, не кнує ЧР гермін вживається некоректно МИР | можливо, що треба шукати іншим герери пОчніІШе, ІНШІ герміни давши кожном) - 1у1ГіА населення свою окрему назв) р) я о важливо піп час перепису насе"" гів - М гуиПІВ низначи У! МЛ/ТЬМІЄ РІ | зпаметорі ЛО Юрії ГЧА ГКЕВИЧ. камдидат педагогтчм мя ма - голова Хмівського крат овоч об сдмамнмя "Товариства ? Просвіта? чадо ін б не ЩО я ві ач то - з «-сДржщь Зі рРеР зво Зо сії ВЧ ВО я ню р ло Тая М бом ДР,

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин